Послуги поводження з побутовими відходами — витрати чи доходи замовника?

Анастасія Матвійчук
1331
8 Лютого 2022
Послуги поводження з побутовими відходами — витрати чи доходи замовника?
1331
8 Лютого 2022

Розпочався черговий рік, а це значить, що час подбати про вирішення насущного питання для кожного вітчизняного замовника — замовити послуги поводження з відходами. Для замовників невиробничої сфери основну масу відходів становлять саме побутові відходи, тобто такі, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Навчальні заклади (насамперед заклади вищої та професійно-технічної освіти, що мають гуртожитки), медичні заклади, органи влади та оборони — щороку такі замовники витрачають на послуги поводження з побутовими відходами десятки, сотні тисяч, а подекуди й мільйони гривень. Як не лише дотриматися законодавства про закупівлі, але й реально зекономити бюджетні гроші, розповідаємо у цій статті.

Що то за послуги?

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи» термін «послуги поводження з побутовими відходами» охоплює три різні послуги, що надаються в населеному пункті згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування, а саме:

  1. послуги з вивезення побутових відходів, що в свою чергу включають збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування (це ті послуги, які кожен з нас принаймні раз бачив на власні очі: приїжджає сміттєвоз, завантажує сміття з баків та забирає його);
  2. послуги з перероблення (оброблення) побутових відходів — здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей побутових відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення (наприклад, подрібнення пластику, переплавка металобрухту і т. д. — це ліцензійна діяльність, що здійснюється спеціалізованими підприємствами);
  3. послуги із захоронення побутових відходів — послуги з остаточного розміщення побутових відходів після їх перероблення (оброблення) у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів (тобто це те, що роблять сміттєві полігони, — ця діяльність також ліцензується).

Окрім названих послуг, операції поводження з відходами також включають сортування (яке повинен здійснювати, зокрема, кожен власник відходів), утилізацію, видалення та знешкодження відходів.

Головний секрет: відходи — це не сміття, а ресурс

Головне, що потрібно знати про побутові відходи, так це те, що більша частина з них — це не сміття, а вторинна сировина, тобто відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і / або економічні передумови (абзац 20 статті 1 Закону України «Про відходи»). Використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів називається утилізацією.

Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України «Про відходи» забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Відповідно до частин 2 і 7 статті 351 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів повинні, зокрема, забезпечити роздільне збирання побутових відходів.

Роздільне збирання побутових відходів здійснюється їх власниками згідно з методикою роздільного збирання побутових відходів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Усі замовники публічних закупівель є одночасно і власниками відходів, що утворюються в процесі їх функціонування, і користувачами джерел утворення побутових відходів (адже побутові відходи утворюються усюди, де люди живуть, працюють чи просто знаходяться, а отже — й у кожного замовника).

В Україні вже понад 10 років існує Методика роздільного збирання побутових відходів, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 01.08.2011 № 133, зареєстрованим у Мін’юсті 10.10.2011 за № 1157/19895, яка пропонує різні технологічні схеми роздільного збирання відходів.

Отже, кожен замовник публічних закупівель зобов’язаний не просто забезпечити роздільне збирання побутових відходів, а здійснити це самостійно — до передачі відходів організації, що здійснює їх вивезення.Переробка відходів можлива, лише якщо вони правильно зібрані / відсортовані (сухі, чисті, без залишків органіки тощо). Якщо замовник не здійснює сортування відходів самостійно й уся потенційна вторсировина йде в один бак з відходами, що не підлягають переробці, щедро приправлена недоїдками, то таким змішаним відходам, на жаль, як правило, пряма дорога лише на сміттєвий полігон (сміттєзвалище).

Зверніть увагу: у мережі Інтернет є чимало простих та корисних підказок, як правильно розділяти відходи, наприклад тут.

Замовник, який скидає усі відходи в один контейнер та просто закуповує послуги вивезення ТПВ, не просто порушує закон, але й зайво витрачає бюджетні кошти!

Замовник, що самостійно розділяє відходи, виділяючи з них корисний компонент (щонайменше папір, картон, скло, полімери, побутовий металобрухт), далі має два варіанти дій:

Варіант 1. Самостійно продати розділені (відсортовані) відходи як вторсировину.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про відходи» відходи є об’єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом. А це означає, що кожен замовник на власний розсуд у межах закону вирішує, кому і на яких умовах він продасть відходи як вторсировину.

Ми кажемо «в межах закону», бо перероблення побутових відходів — це ліцензована діяльність (пункт 31 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»), на що має зважати власник відходів, обираючи потенційного контрагента.

Окрім того, окремими законами визначаються умови та обмеження щодо здійснення переробки певних видів вторсировини. Наприклад, згідно зі статтею 4 Закону України «Про металобрухт» переробку (надання послуг з переробки) металобрухту здійснюють лише спеціалізовані або спеціалізовані металургійні переробні підприємства, які можуть відкривати приймальні пункти будь-де в межах України, а от заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту фізичними особами забороняються.

Дізнатися про найближчий пункт прийому вторинної сировини можна, зокрема, завдяки Національній мапі пунктів прийому вторсировини.

Такий підхід не лише екологічний, адже гарантує, що відходи таки перетворяться на вторинну сировину, а не відправляться гнити на сміттєзвалища, але й має безсумнівну фінансову перевагу: замовник отримує живі гроші, причому в бюджетних установ поповнюється спецфонд, кошти якого можна витратити на власні господарські потреби.

Варіант 2. Безкоштовне вивезення роздільно зібраних (відсортованих) відходів.

Відповідно до частини 5 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі запровадження роздільного збирання побутових відходів під час встановлення цін / тарифів на послугу з поводження з побутовими відходами не враховується вартість операцій з поводження з роздільно зібраними (відсортованими) корисними компонентами таких відходів.

Інакше кажучи: контейнери з роздільно зібраними (відсортованими) корисними компонентами відходів мають вивозитися безкоштовно! Вигода замовника — позбутися відходів. Вигода підприємства, що надає послугу з вивезення відходів, — безкоштовна сировина (якщо цей суб’єкт самостійно займається переробкою відходів) або безкоштовний товар, який цей суб’єкт сам продасть організації, що займається заготівлею вторсировини та / або переробкою відходів.

Мнима монополія

Готуючи цю статтю, ми натрапили на цікавий запит на вебпорталі Уповноваженого органу: комунальне підприємство, визнане переможцем місцевого конкурсу на визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів, обурювалося, що не всі замовники публічних закупівель проводять з ним переговори для укладення договору на вивезення побутових відходів.

Автор запиту переконаний, що статус переможця такого конкурсу перетворює його на монополіста, а отже, є всі підстави для укладення договору про закупівлю за переговорною процедурою у зв’язку з відсутністю конкуренції.

Натомість деякі замовники закуповують послуги вивезення побутових відходів на відкритих торгах, причому, очевидно, переможцем таких торгів стає не автор запиту. Тож хто правий: самопроголошений монополіст, переконаний, що послуги вивезення побутових відходів мають замовлятися лише у нього і лише поза конкурсом, чи замовники, які успішно проводять відкриті торги на буцімто монополізованому ринку?

Для початку слід роз’яснити: сфера поводження з побутовими відходами НЕ належить до природних монополій, вичерпний перелік яких міститься у статті 5 Закону України «Про природні монополії», тож у Зведеному переліку суб’єктів природних монополій, який ведеться Антимонопольним комітетом України, не знайдеться жодного суб’єкта господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

З цього слідує очевидний висновок, що сфера поводження з відходами може і, як правило, буде достатньо конкурентною. У свою чергу, якщо є конкуренція, то немає підстав для проведення переговорної процедури закупівлі згідно з абзацом 4 пункту 2 частини 2 статті 40 Закону про закупівлі.

А втім, мало не в кожному населеному пункті є переможець конкурсу, який претендує на статус монополіста. Претензії таких самопроголошених монополістів спираються на положення статті 351 Закону України «Про відходи», згідно з яким органи місцевого самоврядування уповноважені визначати на конкурсних засадах та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виконавця послуг з вивезення побутових відходів з певної території населеного пункту, причому власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, а виконавець у свою чергу укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами.

Порядок проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів затверджений постановою Уряду від 16.11.2011 № 1173 «Питання надання послуг з вивезення побутових відходів».

На перший погляд, названі положення статті 351 Закону України «Про відходи» дійсно перетворюють переможця конкурсу на монополіста. Однак, якщо придивитися уважніше, то стає зрозумілим, що перемога в конкурсі і статус «виконавця послуг з вивезення побутових відходів» надають не монопольні права на вивезення відходів, а насамперед обов’язки!

Важливо: обраний на конкурсі виконавець послуг з вивезення побутових відходів — це той суб’єкт, що не вправі відмовити в наданні послуг з вивезення побутових відходів жодному споживачу в межах конкретної території!

Тобто йдеться про публічний договір у розумінні статті 633 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), згідно з частиною 1 якої публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Окрім того, свободу договору та недоторканність права власності як ключові принципи цивільного права також ніхто не відміняв. Як уже згадувалося вище, відходи є об’єктом права власності. Відповідно до частини 1 статті 316 ЦКУ правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 ЦКУ власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Отже, замовники публічних закупівель як власники відходів вправі на власний розсуд (хоча і в межах законодавства) визначати їх подальшу долю, зокрема обирати суб’єкта господарювання, який ці відходи вивезе! Очевидно, що конкуренція серед таких суб’єктів господарювання буде присутня у більшості населених пунктів, у протилежному випадку ні про які конкурси взагалі б не йшлося. І саме конкуренція дозволяє замовнику вибрати найбільш вигідний набір послуг за найкращою ціною.

Детальніше про вибір процедури закупівлі читайте на порталі RADNUK.COM.UA у статті «Закупівля послуг з поводження із побутовими відходами: відкриті торги чи переговорна процедура?».

Водночас серед замовників немає єдності щодо порушеного питання: в одному й тому ж населеному пункті одні замовники проводять переговорну процедуру закупівлі з обраним органом місцевого самоврядування переможцем конкурсу, а інші — відкриті торги.

Приклад

Наказом Департаменту екологічної політики Дніпровської міської ради від 08.05.2020 № 25 «Про введення в дію рішення конкурсної комісії з визначення переможця» визначено переможцем конкурсу щодо визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів у м. Дніпрі за територіальним принципом ТОВ «Екологія-Д» та надано право надавати відповідні послуги протягом 8 років.

Спираючись на зазначений наказ, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у вересні 2020 року провело переговорну процедуру UA-2020-09-23-001170-a з ТОВ «Екологія-Д» та уклало відповідний договір про закупівлю послуг поводження з побутовими відходами.

Натомість Дніпровський державний медичний університет у листопаді 2021 року оголосив відкриті торги UA-2021-11-20-000010-b на закупівлю тих самих послуг поводження з побутовими відходами, участь у яких узяли три учасники, причому переможець місцевого конкурсу ТОВ «Екологія-Д» тендерну пропозицію не подавав.

Конкурентну процедуру вибрало і Головне управління Нацполіції в Дніпропетровській області, оголосивши у грудні 2021 року відкриті торги UA-2021-12-21-016317-c на закупівлю послуги з поводження з побутовими відходами, тендерні пропозиції на які подали двоє учасників, причому переможець місцевого конкурсу ТОВ «Екологія-Д» участі знову ж таки не брав.

Схеми організації поводження з відходами

Закон України «Про відходи» зобов’язує їх власників подбати про таку власність, забезпечивши утилізацію чи захоронення. Очевидно, що здебільшого власник відходів самостійно зробити це не може, а тому повинен звернутися до суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами. До яких саме суб’єктів звертатися — це вже вибір власника відходів, який залежить від вибраної схеми поводження з відходами.

Важливо: побутові відходи утворюються у всіх, тож кожен замовник повинен мати відповідні договори про надання послуг поводження з відходами (причому у письмовій формі, адже замовники є юридичними особами, а договори за участю юридичних осіб укладаються у письмовій формі (стаття 208 ЦКУ)). Кількість таких договорів, коло контрагентів та предмет визначаються замовником як власником відходів. Але відсутність таких договорів, у тому числі обґрунтована доводами, на зразок, «у нас сміття нема», — недопустима.

Розглянемо кілька різних прикладів організації поводження з відходами залежно від вибраної технологічної схеми роздільного збирання відходів (детально опис кожної схеми, а також формули для розрахунку об’єму контейнерів для роздільного збирання відходів, ви знайдете у вже згаданій Методиці роздільного збирання побутових відходів).

Приклад 1

Замовник здійснює роздільне збирання відходів за найпростішою технологічною схемою — схемою 1 на два контейнери, тобто встановлюються контейнери двох різних кольорів: один контейнер призначений для збирання відходів як вторинної сировини, окрім органічної складової побутових відходів, а інший — для збирання решти змішаних відходів, у тому числі органічної складової побутових відходів.

Технологічна схема 1 передбачає централізоване перевезення зібраних окремо в одному контейнері відходів як вторинної сировини на підприємства сортування або перероблення твердих побутових відходів. Зрозуміло, що утилізація таких відходів неможлива без їх додаткового сортування (бо різні види вторсировини — метал, папір, полімери і т. д. — не змішують при переробці), яке повинен хтось забезпечити, причому не за даремно.

Отже, замовнику доведеться придбати і послуги вивезення змішаних відходів (які попрямують на полігон для захоронення), і послуги вивезення роздільно зібраних відходів (які попрямують на досортування та переробку).

Максимум, чого зможе досягти замовник при такій схемі, — дотримання частини 5 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тобто безкоштовне вивезення вторсировини.

Приклад 2

Замовник здійснює роздільне збирання відходів за технологічною схемою 3 (на чотири контейнери): у перший контейнер скидають пластик, у другий — папір, у третій — всю іншу вторсировину, а в четвертий — змішані відходи, включаючи органіку. Пластик і папір уже готові до переробки, тож замовник може або продати їх безпосередньо переробному підприємству, у тому числі доставивши власними силами чи залученим перевізником, або продати посереднику, який сам відвезе відходи на утилізацію.

У будь-якому випадку замовник отримає вже не витрати на оплату послуги (чи нехай навіть безкоштовну послугу), а дохід від продажу вторсировини. Решта відходів (змішані, що поїдуть на сміттєзвалище, та інші види вторсировини, що потребують для передачі на переробку досортування) будуть вивезені так само, як у прикладі 1.

Приклад 3

Замовник максимально розділяє відходи, виокремлюючи скло, побутовий металобрухт, папір, полімери, органіку (яку передає на станцію компостування), а решту відходів, що не підлягають утилізації, передає на високотемпературне спалювання.

Відсортовані корисні компоненти відходів (скло, побутовий металобрухт, папір, полімери) можуть бути продані, як у прикладі 2, одному чи кільком переробним підприємствам, або ж посереднику — і це все доходи, а не витрати, тож про закупівлю послуг не йтиметься. Органіка здається на переробку безкоштовно, або в обмін на компост. І лише для відходів, що призначені для високотемпературного спалювання, замовнику доведеться придбати відповідні послуги, як у прикладі 1.

Небезпечні відходи — окрема історія

Не за всі відходи, що не підлягають змішуванню, замовник зможе отримати плату. Серед побутових відходів завжди буде певна частка небезпечних відходів: батарейки, акумулятори, люмінесцентні та енергозберігаючі лампи, будь-яка несправна техніка, відпрацьовані шини тощо. Такі відходи:

  1. категорично заборонено викидати на сміттєзвалище;
  2. за їх переробку завжди потрібно заплатити;
  3. утилізацію таких відходів здійснюють виключно ліцензовані суб’єкти господарювання.

Замовники, у яких утворюються небезпечні відходи, повинні пам’ятати, що відповідно до пункту «е» частини 1 статті 32 Закону України «Про відходи» забороняється (усім та будь-кому!) передавати чи продавати небезпечні відходи громадянам, підприємствам, установам та організаціям, якщо вони не забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно безпечним способом.

Таким чином, укладаючи договір про надання послуг поводження з небезпечними відходами, замовник має переконатися в наявності у потенційного надавача таких послуг відповідної ліцензії. Окремий випадок — утилізація техніки, яка містить у собі кольорові та /або дорогоцінні метали. Техніка обліковується як основні засоби, а отже, перш ніж стати відходами, така техніка підлягає комісійній оцінці та списанню.

Висновки

  1. Усі замовники публічних закупівель зобов’язані забезпечувати роздільне збирання (сортування) відходів до їх передачі організаціям, що надають послуги з вивезення побутових відходів.
  2. Роздільно зібрані корисні компоненти відходів (вторинна сировина) можуть бути продані власником таких відходів будь-якій спеціалізованій ліцензованій організації, що займається переробкою відповідних відходів.
  3. Діяльність з вивезення побутових відходів не ліцензується, а ринок таких послуг, як правило, конкурентний; наявність конкуренції на ринку виключає можливість проведення переговорної процедури закупівлі на придбання послуг з вивезення побутових відходів на підставі абзацу 4 пункту 2 частини 2 статті 40 Закону України «Про публічні закупівлі».

Ще більше корисної інформації читайте на порталі RADNUK.COM.UA у статтях:

Конкурентні процедури

Публікації, що стосуються будь-яких питань придбання товарів, робіт та послуг за процедурами публічних закупівель

Повне або часткове копіювання публікацій порталу ЗАБОРОНЕНО