Для того щоб розібратися, яких саме предметів закупівель та у яких випадках стосується виключення, встановлене пунктом 13 частини 5 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон), слід ретроспективно розглянути зміни, які вносилися до цього Закону, та згадати (дізнатися), коли та з якою метою з’явилася вказана норма в цілому.
Станом на січень 2022 року положення пункту 13 частини 5 статті 3 Закону встановлює, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є послуги фінансових установ щодо надання кредитів, гарантій, а також послуги, необхідні для підготовки та реалізації інвестиційних проєктів, проєктів державно-приватного партнерства, утому числі проєктів, що здійснюються на умовах концесії, які надаються міжнародними фінансовими організаціями.
При цьому конкретизується, що для цілей цього Закону міжнародними фінансовими організаціями є Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, Міжнародна асоціація розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк, Північний інвестиційний банк, Північна екологічна фінансова корпорація, інші міжнародні фінансові організації, членом яких є Україна.
Крім того, зазначається, що для цілей цього Закону термін «фінансова установа» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо надавачем послуг є резидент.
Якщо ж надавачем послуг є нерезидент, під фінансовою установою розуміється юридична особа, яка має право надавати фінансові послуги відповідно до законодавства країни його реєстрації, про що замовнику надається документальне підтвердження.
Перш за все зазначу, що виведення з-під дії закупівельного законодавства послуг фінансових установ з надання кредитів у свій час було викликано гострою необхідністю, яка базувалась на неможливості застосування конкурентних закупівельних процедур замовниками при закупівлі кредитів у банків-резидентів, та значно ускладнювало, а інколи й унеможливлювало ефективну діяльність таких замовників для реалізації довготривалих інвестиційних, інфраструктурних, соціальних проєктів за участю міжнародних фінансових організацій (далі — МФО).
Адже на практиці саме банки та МФО (фінансові установи), які надають кредити будь-яким суб’єктам господарювання (у тому числі державним організаціям-замовникам), визначають можливість видачі кредитних ресурсів конкретній юридичній особі на підставах зважування низки ризиків та оцінювання спроможностей позичальника повернути тіло кредиту та сплатити процентну ставку за користування грошима.
Отже, де-факто виникала ситуація, за якої не замовник на тендері вибирав банк, який може надати кредит, а саме банки вирішували, чи будуть співпрацювати з конкретним суб’єктом у певному випадку з огляду на його платоспроможність, наявні ризики тощо.
За таких умов проведення тендеру замовником унеможливлювалось відсутністю пропозицій та зводилось до пошуку способу застосувати неконкурентну закупівлю в разі наявності банку або МФО, які, оцінивши ризики та вигоди, були готові до подальшої співпраці.
При цьому зазвичай МФО не беруть участі в тендерних закупівлях згідно з власними статутними положеннями, оскільки мають на меті фінансування насамперед проєктів, що сприяли б економічному розвитку.
Приклад
ЄБРР не фінансує витрати державного бюджету, а здійснює фінансування тільки інвестиційних проєктів розвитку у приватному та державному секторі.
Отже, глобально виведення послуг з кредитування з-під дії Закону було обумовлене об’єктивною потребою держави та її інституцій у залученні кредитних ресурсів.
Чинна ж редакція даної норми з’явилася після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель». До внесення цих змін редакція вищевказаного пункту передбачала можливість придбання без застосування Закону не лише кредитів і гарантій, а й лізингу та послуг, допоміжних до фінансових.
Однак на практиці це призвело до того, що завдяки виведеному лізингу з-під дії Закону замовники отримали можливість придбавати широкий спектр предметів закупівлі без застосування процедур закупівель. Таке виключення спричинило суттєві ризики для конкуренції та досягнення економії в процесі придбання, оскільки замовник отримав можливість купувати конкретно визначену продукцію у неконкурентний спосіб, незважаючи на вартість закупівлі.
Крім цього, законодавчо невизначеним залишався і перелік послуг, допоміжних до фінансових, що ускладнювало можливість залучення кредитних ресурсів саме міжнародних фінансових організацій. Як правило, державні замовники потребують значних ресурсів для реалізації проєктів соціального та економічного розвитку і зацікавлені в отриманні цільових недорогих кредитних коштів від міжнародних фінансових організацій.
При цьому МФО надають кредитування у визначених ними галузях із дотриманням конкретних критеріїв, вимог та особливими умовами використання коштів. Наприклад, якщо місто планує проєкти із побудови або розширення ліній метрополітену, або необхідні інвестиції у проєкти підвищення рівня енергоефективності, або водопостачання, або оновлення парку громадського транспорту та інші подібні проєкти у сфері комунального господарства, виділенню таких кредитних коштів передуватиме етап підготовки проєкту для подальшої його реалізації.
Довідково ознайомитись із переліком подібних проєктів, які реалізуються в Україні із залученням коштів МФО, можливо на офіційному порталі Міністерства фінансів України.
Оскільки надання кредиту нерідко супроводжується послугами, необхідними для підготовки конкретного проєкту в майбутньому, для реалізації якого і надаватимуться запозичення, вказані послуги будуть придбаватись замовником без застосування національного закупівельного закону.
Висновки. Станом на січень 2022 року пункт 13 частини 5 статті 3 Закону було відкориговано таким чином, щоб виключити можливість застосування без процедур закупівель лізингу та уточнити, що саме послуги при реалізації проєктів, які надаються МФО і є необхідним супроводом для кредитування, закуповуватимуться без застосування Закону.
Таким чином, процедури закупівель не застосовуватимуться замовниками:
а) якщо залучаються кредитні кошти від фінансових установ — резидентів;
б) якщо залучаються кредитні кошти від фінансових установ — нерезидентів, у тому числі МФО;
в) якщо при наданні кредитних коштів замовникові також треба придбати послуги, необхідні для підготовки та реалізації інвестиційних проєктів, проєктів державно-приватного партнерства, які надаються вказаними у Законі МФО або іншими МФО, членом яких є Україна.
Також читайте на порталі RADNUK.COM.UA такі корисні статті:
- «Чергове виключення з Закону про закупівлі»;
- «Самопостачання газу як виключення з Закону про закупівлі»;
- «Чи вважається сплата членських внесків публічною закупівлею?»;
- «Чи поширюється дія Закону на випадки відшкодування (компенсації) витрат»;
- «Закупівля адміністративних послуг. Чи все-таки не закупівля?».
google 