Народна депутатка України Вікторія Гриб спільно з фахівцями галузі енергетики й закупівель, у тому числі й фахівцями групи компаній «Радник», взяла участь у фаховій дискусії Energy Club щодо правової невизначеності в закупівлях електроенергії. Про головні акценти дискусії — далі.
У сфері публічних закупівель електроенергії в Україні склалася парадоксальна ситуація: бізнес, який діяв відповідно до закону та офіційних роз’яснень державного органу, згодом опиняється під судовими позовами та фінансовими санкціями. Причина — неоднозначне тлумачення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» (наразі підпункт 2 пункту 19 Особливостей), що регулює зміну ціни за одиницю товару.
Ця норма дозволяє підвищення ціни до 10 % у разі коливання ринку без збільшення загальної суми договору, а для електроенергії — без обмежень щодо періодичності. Енергопостачальники та Мінекономіки роками тлумачили її як можливість багаторазового коригування ціни в межах 10 % щоразу, якщо ринок знову змінюється. Такий підхід відповідав реаліям: у 2021 році ціни електроенергії на ринку «на добу наперед» зросли більш ніж удвічі, і постачання за фіксованими тендерними цінами стало економічно неможливим.
Витяг з відповідей на запит до Мінекономіки
Запит № 1371, 2021 рік: Сторони можуть внести зміни до договору про закупівлю у випадку, визначеному пунктом 2 частини п’ятої статті 41 Закону, у разі збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків один раз протягом 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Запит № 115, 2026 рік: Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім узгодженого сторонами збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, що відбулося з дня укладення договору про закупівлю (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вперше) або з дня останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вдруге і далі), за умови документального підтвердження такого коливання.
Такі зміни до договору про закупівлю можуть бути внесені не раніше 90 днів з дня підписання договору про закупівлю або внесення до нього змін щодо збільшення ціни за одиницю товару за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Обмеження стосовно строків внесення змін до договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару не застосовується у разі зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати ціну за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю, більше ніж на 50 відсотків.
Такий підхід знайшов своє відображення в наказі Мінекономіки від 07.05.2024 № 11712 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей здійснення публічних закупівель у сфері електроенергетики на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
На противагу зазначеному органи прокуратури та суди пішли іншим шляхом, розтлумачивши 10 % як загальний ліміт на весь строк дії договору. Як приклад, висновок Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 916/2720/24 (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, № 927/491/19 тощо).
З одного боку, суди визнають можливість відступу від процедурних положень Закону про закупівлі під час воєнного стану, оскільки на його виконання було прийнято особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою КМУ від 12.10.2022. З іншого боку, у частині зміни ціни договору Верховний Суд наполягає на прямому застосуванні норм Закону про закупівлі, навіть якщо підзаконний акт передбачає інший механізм.
У результаті додаткові угоди, укладені на підставі офіційних рекомендацій Мінекономіки, визнаються судами недійсними, а з постачальників стягуються кошти, які можуть сягати мільйонів гривень за вже спожиту електроенергію замовниками.
Народна депутатка України Вікторія Гриб акцентує увагу: «Суди відкидають аргументи про волатильність ринку та легітимні очікування бізнесу, наголошуючи, що листи міністерств не є джерелами права. Така практика підриває принцип правової визначеності та створює серйозні ризики для конкуренції й енергетичної безпеки.
Бізнес фактично карають не за порушення, а за добросовісні дії в умовах нечіткого закону. Виправити цю ситуацію можна лише системно — шляхом внесення змін до Закону „Про публічні закупівлі“, які чітко й однозначно визначать механізм зміни ціни для енергоносіїв. Без цього держава й надалі залишатиметься джерелом правової невизначеності замість гаранта передбачуваних правил гри».
Читайте також «Коливання ціни в публічних закупівлях: як змінювати договір і не потрапити в юридичну пастку».
google 