Дозвіл підвищувати ціну до 10 % — з одного боку, «рятівний круг» в умовах мінливого ринку, а з іншого — одна з найбільш спірних підстав щодо застосування на практиці. Проблема неоднакового тлумачення даної норми знайшла своє відображення в позиціях Мінекономіки та Верховного Суду, які здивували закупівельну спільноту своїми радикальними рішеннями. Звісно, діяти та мислити однаково — це неприродна річ, навпаки, природнішим є різне бачення того чи іншого питання. Попри це, бажання відчувати, що закон єдиний для всіх, ґрунтовно знати позиції — запорука успіху закупівельника. Отже, діяти, як вимагає Верховний Суд, висловлювання якого є обов’язковими для застосування, чи все ж таки прислухатися до рекомендацій Уповноваженого органу?
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім восьми випадків, визначених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон).
Оскільки ціна є одним із головних критеріїв оцінки ефективності та показником досягнення економії, та її зміна в процесі виконання договору про закупівлю, особливо в бік збільшення, завжди є об’єктом уваги контролюючих та правоохоронних органів, зупинимося виключно на одній із підстав, яка регулює збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в...