Дозвіл підвищувати ціну до 10 % — з одного боку, «рятівний круг» в умовах мінливого ринку, а з іншого — одна з найбільш спірних підстав щодо застосування на практиці. Проблема неоднакового тлумачення даної норми знайшла своє відображення в позиціях Мінекономіки та Верховного Суду, які здивували закупівельну спільноту своїми радикальними рішеннями. Звісно, діяти та мислити однаково — це неприродна річ, навпаки, природнішим є різне бачення того чи іншого питання. Попри це, бажання відчувати, що закон єдиний для всіх, ґрунтовно знати позиції — запорука успіху закупівельника. Отже, діяти, як вимагає Верховний Суд, висловлювання якого є обов’язковими для застосування, чи все ж таки прислухатися до рекомендацій Уповноваженого органу?
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім восьми випадків, визначених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон).
Оскільки ціна є одним із головних критеріїв оцінки ефективності та показником досягнення економії, та її зміна в процесі виконання договору про закупівлю, особливо в бік збільшення, завжди є об’єктом уваги контролюючих та правоохоронних органів, зупинимося виключно на одній із підстав, яка регулює збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в...
google 
