У цій статті поговоримо про підпункт 2 пункту 19 Особливостей, оскільки на відміну від пункту 2 частини 5 статті 41 Закону про закупівлі саме цю норму наразі використовують замовники у своїх проєктах договорів про закупівлю.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, — не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Утім після прийняття Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 (далі — Особливості) замовники у своїх проєктах договорів про закупівлю використовують для зміни істотних умов саме пункт 19 Особливостей.
Пункт 2 частини 5 статті 41 Закону «перекочував» і видозмінився в підпункті 2 пункту 19 Особливостей, оскільки станом на дату написання цієї статті маємо таку редакцію цієї норми: істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадку узгодженого сторонами збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, що відбулося з дня укладення договору про закупівлю (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вперше) або з дня останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вдруге і далі), за умови документального підтвердження такого коливання. Такі зміни до договору про закупівлю можуть бути внесені не раніше 90 днів з дня підписання договору про закупівлю або внесення до нього змін щодо збільшення ціни за одиницю товару за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Обмеження стосовно строків внесення змін до договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару не застосовується у разі зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати ціну за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю, більше ніж на 50 відсотків.
Із зазначеної норми вбачається чимало гнучкості для сторін, що, зокрема, враховує специфіку волатильного ринку електроенергії та дозволяє сторонам у межах, визначених нормами Кабміну, оперативно реагувати на реалії ринку шляхом внесення змін до істотних умов договору про закупівлю. Звучить непогано, еге ж? Суд так не думає, оскільки не бере до уваги ці норми Кабміну, звертаючись у період воєнного стану саме до норм Закону про закупівлі.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 фактично дійшла висновку, що обмеження у 10 % застосовується сукупно до всіх змін ціни протягом дії договору, а не окремо до кожної додаткової угоди.
Іншими словами, навіть якщо сторони декілька разів підвищували ціну пропорційно ринковому коливанню, загальне збільшення ціни, на думку суду, не може перевищувати 10 % від первісної ціни договору.
Ба більше, Верховний Суд наголошує, що Особливості є підзаконним нормативно-правовим актом і не можуть змінювати положення Закону. Саме тому суди під час розгляду спорів орієнтуються насамперед на тлумачення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, а не лише на буквальний зміст Особливостей.
У результаті на практиці склалася проблемна ситуація. З одного боку, чинна редакція Особливостей дозволяє поетапне підвищення ціни до 10 % у кожному окремому випадку, і так це рік за роком трактував Уповноважений орган із закупівель, до якого звертались десятки замовників із подібними запитами. З іншого — існує негативна практика Верховного Суду, відповідно до якої перевищення загального 10 % ліміту може бути підставою для визнання додаткових угод недійсними та повернення коштів, тощо.
Саме тому збільшення ціни договору про закупівлю понад «10 %» сьогодні залишається юридично ризикованим, особливо для закупівель товарів із високою волатильністю цін, зокрема електричної енергії, природного газу та пального.
У зв’язку з цим на практиці дедалі більше замовників і постачальників переходять до механізму формульного ціноутворення відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей, який наразі виглядає більш прогнозованим та безпечним способом коригування ціни договору.
Ба більше, з 04.09.2025 у разі оприлюднення повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю у разі збільшення ціни за одиницю товару відповідно до пп. 2 п. 19 цих Особливостей до такого повідомлення додається обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору про закупівлю, яке повинно бути документально підтверджене замовником.
Детальніше ця тематика розкрита у статтях:
google 