Від початку воєнного стану моніторинг закупівель був, по суті, поставлений на паузу: більшість замовників не проводили процедури закупівель у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон про закупівлі, Закон), а користувалися різними спрощеннями і послабленнями, впровадженими Урядом, укладаючи прямі договори та не даючи собі клопоту завантажувати в електронну систему закупівель (далі — ЕСЗ) звіти про їх укладення. Зрозуміло, що моніторинг за такими договорами не здійснювався як із юридичних причин (не передбачено Законом!), так і з суто практичних.
Але з 19.05.2023 набули чинності чергові зміни до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі — Особливості), які повернули моніторинг до життя. Вказаними змінами Особливості були викладені в новій редакції, зокрема пункт 23 отримав таке звучання:
«23. Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель (далі — договір без ЕСЗ, скорочення – А. М.), у порядку, встановленому статтею 8 Закону України “Про публічні закупівлі”. Дані автоматичних індикаторів ризиків застосовуються з урахуванням цих особливостей».
І одразу постало питання: чи здійснюватиметься моніторинг відносно закупівель, проведених чи принаймні розпочатих до 19.05.2023? Позиції, як завжди, розділилися: одні наполягають, що раніше проведені закупівлі отримали імунітет від моніторингу (назвемо їх оптимістами), інші — що моніторингу підлягатиме будь-яка закупівля без використання ЕСЗ, проведена від початку воєнного стану (умовні песимісти), треті, як завжди, шукають істину десь посередні.
...