Діяльність громадських організацій (далі — ГО) доволі часто базується на безоплатній діяльності волонтерів і просто ініціативних громадян, що витрачають свій час для здійснення благодійності та покращення суспільного життя. Та є охочі й профінансувати такі чудові наміри, у тому числі й держава, і міжнародні благодійні організації, і просто інвестори. Тож коли ГО отримує кошти, то їх слід витратити відповідно до законодавства, і ось тут потрібно зважати на написане далі.
ГО може бути замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон), а може ним і не бути. Відповідно до Закону замовники — суб’єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону).
Якщо розглядати ознаки замовника, то для ГО більш за все відповідає умова, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями, та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо таку діяльність не здійснюють на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Наприклад, ГО на розвиток соціальної програми й організації громадських заходів виділено бюджетні кошти, і вона відповідно стає одержувачем бюджетних коштів. Відповідна діяльність ГО буде саме з метою забезпечити потреби держави або територіальної громади, тому ГО стає замовником у розумінні Закону.Оскільки Закон не містить поділу умов його застосування за видом коштів, якщо ГО є замовником у розумінні Закону, то вся її закупівельна діяльність потрапляє під вимоги Закону.
Відповідно до статті 6 Закону, яка регулює міжнародні зобов’язання України у сфері закупівель, якщо міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, передбачено інший порядок закупівлі, ніж визначений цим Законом, то застосовують положення міжнародного договору України, зважаючи на принципи, установлені в частині першій статті 5 цього Закону.
Закупівля товарів, робіт і послуг за кошти кредитів, позик, грантів, що надані відповідно до міжнародних договорів України Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією, Багатостороннім агентством з гарантування інвестицій, Міжнародною асоціацією розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком, Північним інвестиційним банком, а також іншими міжнародними валютно-кредитними організаціями, відбувається згідно з правилами і процедурами, установленими цими організаціями, зважаючи на принципи, установлені в частині першій статті 5 цього Закону, а в разі невстановлення таких правил і процедур — відповідно до цього Закону.
При цьому відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» надання Верховною Радою України згоди на обов’язковість міжнародного договору України відбувається в результаті ратифікації міжнародного договору. Статтею 9 Закону про міжнародні договори визначено чіткий перелік міжнародних договорів України, які підлягають ратифікації.
Таким чином, якщо міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, передбачено інший порядок закупівлі, ніж порядок, визначений цим Законом, то застосовують положення міжнародного договору України. В іншому випадкові при здійсненні закупівлі товарів, робіт і послуг замовникові необхідно дотримуватись вимог Закону (роз’яснення Мінекономрозвитку від 03.04.2017 № 3304-06/10825-06).
Як правило, міжнародні фінансові організації, які надають кредити, позики, гранти, вимагають використання власних правил, які мають певні процедурні відмінності від норм Закону. Тому замовникам необхідно заздалегідь узгоджувати з надавачами фінансової допомоги чи кредитів умови використання коштів і, зокрема, процедури закупівель для укладення договорів.
Джерело фінансування ГО — гранти
Грант (англ. grant — дарунок, дотація, субсидія) — це безоплатна допомога в грошовій або іншій формі, яку надають громадяни та юридичні особи (зокрема іноземні) підприємству, організації, установі, ініціативній групі або приватній особі для реалізації заявленого проєкту в тій чи іншій сфері діяльності. Як правило, гранти надають на конкурсній основі та на умовах, які визначає грантодавець.
Грантові кошти або майно надають безоплатно і без повернення грантодавцю. Завдяки грантам відбувається підтримка неприбуткових проєктів, які є важливими для суспільства або конкретної територіальної громади, організації чи установи.
Маємо розуміти, що стаття 6 Закону дозволяє ГО, які є замовниками в розумінні Закону, застосовувати інший порядок закупівель, ніж той, що передбачено Законом, у разі коли такий порядок встановлено в міжнародному договорі організаціями, що надають грант. Якщо ж у міжнародному договорі немає окремого порядку, то ГО здійснює закупівлі за кошти відповідного гранту на загальних умовах Закону як замовник.
Якщо ГО не є замовником у розумінні Закону
У цьому випадкові важливо орієнтуватися на те, що встановлено міжнародним договором, згідно з яким надають грантову допомогу. Якщо в ньому є окремі правила і процедури, то ГО, здійснюючи закупівлі за кошти даного гранту, дотримується саме їх.
Якщо в договорі зазначено, що закупівлі повинні відбуватися відповідно до вимог «законодавства України про публічні закупівлі» або «Закону України “Про публічні закупівлі»”», то ГО має проводити закупівлі за кошти цього гранту відповідно до вимог Закону.
Мінекономіки у відповідь на електронний запит № 1851/2020 орієнтує на те, що поняття «замовник» чітко визначено, а закупівлі за кошти, що надані відповідно до міжнародних договорів України,відбуваються згідно з правилами і процедурами, установленими цими організаціями з огляду на принципи закупівель.
Таким чином, ГО має проводити закупівлі відповідно до умов, установлених міжнародним договором, і якщо там є вимога проводити закупівлі відповідно до порядку, визначеного Законом, то ГО має її дотримуватися. При цьому ГО, по суті, стає замовником у розумінні Закону.
Це пов’язано з тим, що Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад. Сфера застосування Закону визначена статтею 3 Закону, і суб’єктом даного Закону є виключно замовники.
У той же час дане питання повністю не врегульовано, тому що даної ознаки замовника в Законі немає, але не зареєструвавшись в електронній системі закупівель саме як замовник, ГО не зможе застосовувати порядок здійснення закупівель, передбачений Законом про публічні закупівлі. Адже для користувачів електронної системи закупівель, що не є замовниками в розумінні Закону про публічні закупівлі, встановлено зовсім інший порядок використання електронної системи закупівель, що затверджений наказом ДП «ПРОЗОРРО» № 10 від 19.03.2019 «Про затвердження Інструкції про порядок використання електронної системи закупівель у разі здійснення закупівель, вартість яких є меншої за вартість, що встановлена в абзацах 2 та 3 частини 1 статті 2 ЗУ “Про публічні закупівлі”» (зі змінами від 17.04.2020) (далі — Інструкція № 10).
Якщо ж у міжнародному договорі відсутня інформація щодо вимог до порядку здійснення закупівель, то ГО, що не є замовником у розумінні Закону, проводить їх відповідно до ГКУ та ЦКУ і за бажанням може використовувати електронну систему закупівель відповідно до Інструкції № 10.
Водночас частиною другою статті 6 Закону передбачено, що закупівля товарів, робіт і послуг на умовах співфінансування в рамках проєктів, що реалізують коштом кредитів, позик, грантів організацій, зазначених у частині другій цієї статті, відбувається згідно з правилами і процедурами, установленими цими організаціями, а в разі невстановлення таких правил і процедур — відповідно до Закону.
Якщо таке співфінансування відбувається із залученням бюджетних коштів, а закупівлю проводять для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад, то ГО стає замовником у розумінні Закону й повинна дотримуватися вимог Закону, якщо інше не встановлено міжнародними організаціями, що співфінансують.
Стосовно міжнародних зобов’язань читайте на порталі RADNUK.COM.UA в статті «Міжнародні зобов’язання України у сфері закупівель».
Про благодійні внески читайте на порталі RADNUK.COM.UA в статті «Закупівля за рахунок благодійних внесків: відображати в річному плані чи ні».
google 