«Доброго дня! Ми — замовник, що здійснює діяльність в окремих сферах господарювання. Підприємство доволі велике, на Загальні державні послуги (код 7511) та Адміністративні послуги державних установ (код 7512) витрачає коштів більш ніж 50 тис. грн. Тож потрібно укладати договір на кожну послугу. Більшість державних органів відмовляється від укладення договорів (вартість одного договору може бути і 200 грн). Підкажіть, будь ласка, можливо, ви зустрічали якийсь механізм щодо оплати таких послуг за рахунками?»
Добрий день, порядок укладення договорів у господарській діяльності регулює Господарський кодекс України. Так, відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладають у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто в результаті обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також у результаті підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, будь-який господарський договір може бути укладено у спрощений спосіб, у тому числі в результаті прийняття замовлення до виконання з одного боку та оплати рахунка з іншого, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 3 статті 183 ГК України державний контракт укладають у результаті підписання сторонами єдиного документа. Окрім того, частина 1 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» зобов’язує замовників оприлюднити договір про закупівлю протягом двох днів з дня його укладення, а в разі придбання товарів, робіт чи послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини 1 статті 2 цього Закону, звіт про укладені договори — протягом одного дня з дня їх укладення.
Отже, у разі застосування Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю має бути складений у формі єдиного документа та опублікований в установленому статтею 10 Закону України «Про публічні закупівлі» порядку.
Водночас не будь-яке витрачання коштів в обмін на певний результат є закупівлею в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». Наприклад, адміністративні послуги — результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону (пункт 1 статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги», далі — Закон про АП). Відповідно до частин 1–2 статті 3 Закону про АП законодавство у сфері надання адміністративних послуг складається з Конституції України, цього та інших законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері надання адміністративних послуг. Надання адміністративних послуг відбувається відповідно до цього Закону з огляду на особливості, визначені законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Отже, придбання адміністративних послуг (у тому числі отримання дозволів, ліцензій, інших дозвільних документів, різного роду витягів та довідок, послуги доступу до державних реєстрів і т. д.) незалежно від правового статусу покупця відбувається відповідно до галузевого законодавства, що регулює порядок надання таких адміністративних послуг, без урахування Закону України «Про публічні закупівлі». Так само не поширюються вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» на судовий чи виконавчий збір, компенсацію витрат на копіювання та друк документів у відповідь на запит про публічну інформацію і т. д.
На додачу відповідно до пункту 5 частини 4 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» дія цього Закону для замовників, які провадять діяльність в окремих сферах господарювання, додатково не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи і послуги, якщо ціни (тарифи) на них затверджують державні колегіальні органи, інші органи влади відповідно до їх повноважень або визначають у порядку, встановленому зазначеними органами, зокрема і якщо визначення таких цін відбувається на аукціонах. Якщо послугу надає юридична особа публічного права (державна установа, державне підприємство і т. д.), виконуючи делеговані повноваження, то разом з передачею повноважень їй буде затверджено якщо не самі ціни, то порядок їх визначення. Тож при закупівлі таких послуг замовником, що провадить діяльність в окремих сферах господарювання на підставі пункту 5 частини 4 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», процедури та обмеження, передбачені цим Законом, у тому числі щодо публікації звіту про укладені договори на суму від 50 тис. грн, не застосовують, тож договір про придбання цих послуг може бути укладено у спрощений спосіб (у результаті оплати за рахунком та прийняття замовлення до виконання). Якщо ж послугу надає юридична особа публічного права (державна установа, державне підприємство і т. д.) в межах своєї звичайної господарської діяльності і ціни на таку послугу є вільними (тобто ніким та нічим не затверджено ані ціну, ані порядок її визначення), то й придбання цієї послуги відбувається за загальними правилами, установленими Законом України «Про публічні закупівлі», з укладенням договору у формі єдиного документа та його публікацією. Щоб чітко розуміти обґрунтованість застосування пункту 5 частини 4 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», радимо в разі придбання послуг у юридичної особи публічного права (державна установа, державне підприємство і т. д.) у кожному конкретному випадкові залежно від очікуваного предмета договору (нехай і укладеного у спрощений спосіб) уточнювати (з’ясовувати), хто, коли та на якій підставі затвердив ціни.
google 
