На основі Постанови Верховного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 910/3414/19.
Підрядник звернувся до господарського суду з позовом до замовника про стягнення суми безпідставно стягнутої гарантії. Підставою для стягнення замовником забезпечення стало, на думку замовника, несвоєчасне виконання підрядником будівельних робіт.
Спір виник через різне тлумачення сторонами умови договору щодо способу та форми надання замовником письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт за договором.
Відповідно до пункту 4.1 договору підрядник зобов’язався виконати роботи протягом 180 календарних днів з дати надання замовником письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт та виконати роботи з обов’язковим дотриманням погодженого із замовником графіка виконання робіт, який є невід’ємною частиною договору.
Звертаючись із позовом до суду, підрядник зазначив, що він зміг розпочати виконання своїх обов’язків за договором лише після отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт, а саме наказу від 20.08.2018 «Щодо допуску сторонньої організації до виконання робіт на об’єкті», а тому відлік 180 календарних днів на виконання робіт за договором розпочався з 21.08.2018.
Водночас, заперечуючи...
google 
