На початку вересня 2026 року редакція порталу «Радник» розповідала, що на офіційному сайті Мінекономіки оприлюднено проєкт закону «Про внесення зміни до розділу XIV „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про публічні закупівлі“». Цим законопроєктом пропонується виключити пункт 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» нового Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IХ.
Попри численні негативні відгуки, 08.10.2026 саме таку редакцію законопроєкту було передано для ознайомлення ВРУ під реєстраційним номером № 16127 від 06.10.2026 (ініціатор Корецький Сергій Федорович). Редакція порталу висловлювала свою позицію щодо цього та відзначала, що законотворці мають не просто скасувати «незручні» норми, а створити чіткий, передбачуваний механізм зміни ціни за одиницю товару (зокрема, частоту таких змін за весь період дії договору про закупівлю), який враховує волатильність ринку та захищає законні інтереси обох сторін договору.
Так, 15.10.2026 надано для ознайомлення до ВРУ альтернативний законопроєкт від 13.10.2026 № 16127-1 про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» (ініціатор Буймістер Людмила Анатоліївна). І тут найцікавіше: зазначеним закопроєктом пропорнується не просто виключити «незручну» норму, зазначену в пункті 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» нового Закону про закупівлі № 4888, а саме:
Наразі | Запропонована зміна |
7. Положення пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII. | 7. Установити, що додаткові угоди до договорів про закупівлю природного газу, електричної енергії, бензину та дизельного пального про збільшення ціни за одиницю товару, укладені після 01 січня 2021 року (у тому числі до набрання чинності цим Законом) у зв’язку з коливанням ціни такого товару на ринку, якими ціну за одиницю товару збільшено в межах, визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону (зокрема без збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю), вважаються правомірними. Укладення таких додаткових угод не вважається порушенням вимог пункту 2 частини п’ятої статті 41 зазначеного Закону, не є підставою для притягнення замовників та учасників до відповідальності, для визнання таких угод недійсними (нікчемними) або для повернення (стягнення) сплачених за ними коштів. Дія цього пункту, як така, що скасовує (пом’якшує) відповідальність особи, ґрунтується на частині першій статті 58 Конституції України. Положення цього пункту не застосовуються до правовідносин, щодо яких до набрання чинності цим Законом набрало законної сили рішення суду, а також до коштів, повернутих (стягнутих) до набрання чинності цим Законом. |
У разі прийняття змін цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. | |
У пояснювальній записці до законопроєкту № 16127-1, зокрема, зазначено, що «просте виключення зазначеного пункту не усуває правової проблеми, яка стала підставою для його включення в Закон, а саме невизначеності щодо правомірності укладання додаткових угод до договорів про закупівлю природного газу, електричної енергії, бензину та дизельного пального, укладених у зв’язку з істотним коливанням цін на відповідних ринках.
…
З моменту застосування відповідного механізму у практиці публічних закупівель зазначена норма трактувалася як така, що допускає неодноразове коригування ціни, за якого кожне окреме підвищення здійснюється в межах до 10 відсотків пропорційно документально підтвердженому коливанню ціни відповідного товару на ринку та без збільшення загальної суми договору.
…
Особливої актуальності відповідний механізм зміни істотних умов договору набув у 2021 році через значне зростання цін на ринку електричної енергії. За офіційними даними АТ „Оператор ринку“, середньозважена ціна електричної енергії на ринку „на добу наперед“ у січні 2021 року становила 1 481,31 грн/МВт·год без ПДВ, а в грудні 2021 року в торговій зоні „ОЕС України“ — 3 160,17 грн/МВт·год без ПДВ. Таким чином, між січнем і груднем 2021 року ціна зросла приблизно на 113 відсотків, тобто більш як удвічі.
За таких умов постачання електричної енергії за цінами, визначеними за результатами закупівель на початку 2021 року, без можливості їх приведення у відповідність до фактичної ринкової динаміки в багатьох випадках ставало економічно збитковим або об’єктивно неможливим.
Постачальники електричної енергії, природного газу та пального, керуючись Законом та офіційними роз’ясненнями Уповноваженого органу, укладали із замовниками додаткові угоди. За такими угодами ціна за одиницю товару збільшувалася пропорційно підтвердженому коливанню ціни на ринку, з одночасним дотриманням умови не допустити збільшення загальної суми договору.
Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 дійшла висновку, що сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару, однак загальне збільшення ціни за одиницю товару за весь строк дії договору не повинно перевищувати 10 відсотків від первісної договірної ціни. Аналогічний підхід Велика Палата Верховного Суду застосувала в постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24. Таким чином, правозастосовний підхід, сформований судами у 2024–2025 роках, відрізнявся від підходу, яким у 2021 році керувалися сторони договорів на підставі офіційних роз’яснень Уповноваженого органу.
Унаслідок застосування нового судового рішення до раніше укладених правочинів органи прокуратури почали звертатися з позовами про визнання додаткових угод недійсними та стягнення з постачальників коштів, сплачених за фактично поставлену електричну енергію, природний газ або пальне. Укладення відповідних додаткових угод також стало підставою для відкриття кримінальних проваджень щодо посадових осіб замовників і постачальників. Таким чином, несприятливі правові наслідки настали для осіб, які діяли відкрито, укладали та оприлюднювали додаткові угоди в установленому порядку, документально підтверджували коливання ринкових цін і керувалися офіційно оприлюдненою позицією Уповноваженого органу.
Масове стягнення з постачальників коштів за вже поставлені та спожиті товари створило ризики їх неплатоспроможності, погіршення фінансової стабільності та припинення виконання інших договорів постачання. Водночас відмова постачальника від виконання збиткового договору або дострокове припинення постачання створює ризик переведення бюджетних споживачів до постачальника „останньої надії“. Ціна електричної енергії, що постачається постачальником „останньої надії“, формується за спеціальним регуляторним механізмом і включає ринкову складову вартості електричної енергії, коефіцієнт, плату за послуги такого постачальника та тариф на передачу електричної енергії, тому припинення звичайного договору постачання може призвести не лише до перерви або невизначеності в постачанні, а й до істотного збільшення витрат замовника. Особливо критичними такі наслідки є для лікарень, закладів освіти, військових частин, підприємств водопостачання, об’єктів теплопостачання та інших об’єктів критичної і соціальної інфраструктури.
Виключення пункту 7 розділу XIV Закону № 4888-IX без запровадження альтернативного перехідного регулювання не вирішить зазначеної проблеми. Уже укладені додаткові угоди і надалі оцінюватимуться, виходячи з існуючої судової практики, сформованої після їх укладення, без належного врахування того, що сторони договорів добросовісно покладалися на офіційну позицію компетентного державного органу.
Тому законопроєктом пропонується не загальне ретроспективне поширення нової редакції пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону № 922-VIII на всі договори про закупівлю, а спеціальне, предметно та часово обмежене регулювання щодо додаткових угод:
1. укладених після 1 січня 2021 року;
2. укладених до договорів про закупівлю природного газу, електричної енергії, бензину або дизельного пального;
3. укладених у зв’язку з фактичним коливанням ціни відповідного товару на ринку;
4. за якими ціна за одиницю товару змінювалася в межах, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX;
5. які не призвели до збільшення загальної суми договору про закупівлю. Запропонований механізм не поширюється на правовідносини, щодо яких до набрання чинності законом набрало законної сили рішення суду, а також на кошти, які до цього моменту вже були повернуті або стягнуті».
Тож слідкуємо за розвитком подій і надалі, аби тримати вас у курсі справ. Більше про закупівлі електроенергії — в тематичному розділі «Закупівля електричної енергії». Ще вам може знадобитись шпаргалка УО щодо закупівлі електроенергії, завантажуйте!
google 