Інженер-консультант без замовника: як формальний досвід витісняє реальний і що з цим робити ЦЗО

Публічні закупівлі інженерних послуг дедалі частіше стикаються з конфліктом між формальними документами та фактичним змістом виконаних робіт. Особливо гостро ця проблема проявляється у визначенні досвіду інженера-консультанта, коли назва договору починає важити більше, ніж реальна роль учасника в будівельному проєкті. У статті проаналізовано один із таких спорів за участю централізованої закупівельної організації та запропоновано практичні підходи до формування кваліфікаційних вимог, які дозволяють мінімізувати подібні ризики в майбутньому.

Два спори — один системний симптом

У 2025 році централізована закупівельна організація зіткнулася щонайменше з двома резонансними спорами, пов’язаними з закупівлями інженерних послуг у сфері будівництва.

Перший — закупівля послуг інженера-консультанта для реконструкції міжнародного пункту пропуску «Лужанка».

Другий — закупівля послуг з технічного нагляду за будівництвом магістрального водогону.

Обидва спори пройшли через Антимонопольний комітет України. Але якщо в другому випадку предметом оскарження були класичні процедурні питання, то перший кейс виявив значно глибшу проблему, яка виходить за межі конкретної закупівлі.

АМКУ ухвалив рішення № 18329-р/пк-пз від 11.12.2025 на користь скаржника, зобов’язавши ЦЗО скасувати відхилення тендерної пропозиції фізичної особи — підприємця, який заявив досвід виконання функцій інженера-консультанта. Саме цей кейс заслуговує на детальний аналіз — не як «поразка» замовника, а як дзеркало системних ризиків, з якими сьогодні стикаються публічні закупівлі інженерних послуг.

Суть спору: коли назва договору важить більше, ніж його зміст

У центрі спору — питання, яке на перший погляд здається суто технічним: чи достатньо мати договір із назвою «інженерно-консультаційні послуги», щоб вважатися таким, що має досвід виконання функцій інженера-консультанта в будівництві?

ЦЗО, відхиляючи пропозицію учасника, виходила з того, що для підтвердження досвіду виконання функцій інженера-консультанта недостатньо лише формальної назви договору або актів його оплати, якщо заявлений зміст такого договору не підтверджується фактичними обставинами реалізації проєкту.

Це не оціночна позиція замовника, а нормативно закріплена модель, визначена, зокрема, у кваліфікаційних характеристиках професії «Інженер-консультант (будівництво)», затверджених наказом Мінрегіону.

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду тендерної пропозиції, показали інше:

• договір, заявлений учасником як аналогічний, був укладений не із замовником будівництва, а з суб’єктом, який сам виконував на об’єкті лише функції технічного нагляду;
• жоден із суб’єктів, залучених до реалізації проєкту (замовник будівництва, генеральний виконавець), не підтвердив виконання учасником функцій інженера-консультанта;
• фактична роль учасника на об’єкті не відповідала тій, що була задекларована в довідці про досвід виконання аналогічного договору.

Інакше кажучи, функція не відповідала назві.

У правовому сенсі йшлося не про оцінку професійних якостей учасника, а про встановлення факту зазначення недостовірної інформації щодо предмета та змісту аналогічного договору (у частині ролі та функцій учасника на об’єкті), яка була суттєвою для оцінки відповідності кваліфікаційному критерію.

Водночас Антимонопольний комітет України, оцінюючи ситуацію, зосередив увагу переважно на формальному підтвердженні існування та виконання цивільно-правового договору, не надавши визначального значення тому, чи відповідав задекларований предмет такого договору фактичній ролі учасника на будівельному проєкті.

Прочитайте також блог Тендерного агентства про залучення інженера-консультанта.

Інженер-консультант як диригент, а не окремий музикант

Щоб зрозуміти природу проблеми, доречно скористатися аналогією. Інженер-консультант у будівництві — це диригент оркестру, а не окремий музикант. Він може не грати на кожному інструменті, але саме він:

• задає темп;
• синхронізує учасників;
• відповідає за цілісність виконання «партитури» проєкту.

Договір на окремі консультації, підготовку висновків чи супровід окремих дій — це швидше соліст, який з’являється в одному епізоді, але не керує виставою. Проблема, яку виявив розглянутий спір, полягає в тому, що публічні закупівлі часто не розрізняють диригента і соліста, якщо обидва мають ноти з однаковою назвою.

Чому інженер-консультант має працювати саме для замовника будівництва

Ключовий елемент, який випав із фокусу у спорі, — інтереси замовника.

Інженер-консультант:

• представляє замовника;
• діє від його імені;
• балансує інтереси проєктувальників, підрядників, наглядових органів;
• приймає управлінські рішення або готує їх для замовника.

Якщо особа:

• не має мандату від замовника;
• не інтегрована в систему управління проєктом;
• не несе відповідальності за результат у цілому,

вона функціонально не є інженером-консультантом, навіть якщо договір так названо.

Саме тут виникає розрив між професійною суттю і документальною формою.

Системні ризики: коли паперовий досвід перемагає реальний

Рішення у справі «Лужанки» створює небезпечний прецедент:

• досвід можна «задекларувати» без реального виконання управлінських функцій;
• ринок стимулюється не до розвитку спроможностей, а до коректного найменування договорів;
• замовники ризикують отримати «інженера-консультанта», який ніколи не керував будівельним проєктом.

У довгостроковій перспективі це може призвести до:

• зниження професійного рівня ринку;
• спотворення конкуренції;
• зниження довіри до інституту централізованих закупівель.

Принагідно можете скачати приклад відповіді по суті скарги на запит АМКУ.

Що можна змінити: від формального критерію до функціонального

Спір навколо «Лужанки» чітко показує: проблема полягає не лише в тлумаченні кваліфікаційних вимог, а й у способі їх формулювання у тендерній документації. Можливі напрями вдосконалення підходів:

1) Уточнення поняття аналогічного договору

Не лише за формальною назвою договору, а з урахуванням:

• ролі учасника в проєкті з чіткою прив’язкою до функцій, передбачених технічним завданням;
• сторони договору (замовник будівництва або інший суб’єкт, який відповідно до договору та законодавства був уповноважений залучати інженера-консультанта для виконання відповідних функцій);
• переліку ключових функцій, фактично виконаних учасником та релевантних предмету закупівлі.

2) Фокус на підтвердженні функціональної, а не формальної ролі

Перевага має надаватися документам, які дозволяють ідентифікувати зміст і обсяг виконаних функцій, зокрема:

• положенням договору, що визначають управлінські, координаційні або представницькі повноваження;
• опису функцій у довідках про досвід виконання аналогічних договорів;
• іншим документам, що об’єктивно підтверджують участь у реалізації проєкту на рівні управління або координації.

При цьому використання листів-підтверджень від замовника будівництва може розглядатися лише як додатковий, а не базовий інструмент підтвердження досвіду, оскільки така вимога ускладнює підготовку тендерної пропозиції та ставить учасників у залежність від волі замовника вже після завершення виконання договору.

3) Чітке розмежування інженера-консультанта і технічного нагляду як різних професійних і функціональних ролей у будівельному процесі, а не взаємозамінних «інженерних послуг», що мають різну мету, обсяг відповідальності та місце в системі управління проєктом.

Висновок: кейс «Лужанки» як точка росту, а не поразка

Рішення АМКУ в цій справі — не лише про одну закупівлю. Воно про вибір між формою і змістом. ЦЗО, відстоюючи позицію щодо суті функцій інженера-консультанта, фактично поставила запитання, яке рано чи пізно доведеться вирішити всій системі публічних закупівель: ми купуємо досвід чи лише документи про нього?

Відповідь на це запитання визначатиме не лише якість окремих закупівель, а й здатність держави ефективно управляти складними інфраструктурними проєктами.

Більше опрацьованих рішень Антимонопольного комітету України читайте в е-книзі «Оскарження закупівель до АМКУ за Особливостями № 1178».