При використанні кодів економічної класифікації видатків бюджету, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2011 № 1738 (далі — КЕКВ), виникає багато питань щодо їх правильного застосування. Нижче наведено лист Державної казначейської служби України від 26 березня 2015 року № 14-04/26-5630 (далі — Лист), у якому наведено відповіді на деякі із цих запитань.
По-перше, цей Лист тлумачить Бюджетний кодекс, а саме норми щодо цільового та нецільового використання бюджетних коштів, зміст паспорта бюджетної програми та правила його складання.
По-друге, у Листі висвітлюється питання класифікації видатків бюджету, а саме розкривається поняття капітальних та поточних видатків. Також у цьому Листі сформовано позицію Державної казначейської служби щодо основних засобів: що вважається одиницею основних засобів, як оцінюється об’єкт основних засобів та порядок здійснення витрат на них.
Текст даного нормативно-правового акта наводимо нижче.
ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 26.03.2015 № 14-04/26-5630
ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИДержавна казначейська служба України на виконання доручення Управління роботи із зверненнями громадян Кабінету Міністрів України <…> розглянула лист <…> щодо надання роз’яснень і в межах компетенції повідомляє.
До питання 1.
Одним із принципів бюджетної системи України є принцип цільового використання бюджетних коштів, який передбачає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (пп. 8 ч. 1 статті 7 Бюджетного кодексу України; далі — Кодекс).
Згідно зі статтею 119 Кодексу нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;
- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), визначає паспорт бюджетної програми (пп. 40 частини 1 статті 2 Кодексу).
Правила складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2002 року № 1098 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 14 січня 2008 року № 19) <…>.
Здійснення видатків за відповідним кодом економічної класифікації не може бути ціллю, що встановлюється бюджетним призначенням або бюджетними асигнуваннями, і відповідно здійснення видатків за кодом економічної класифікації, що не в повній мірі відповідає економічній сутності платежу, однак відповідає цілям, визначеним у паспорті бюджетної програми, не можна кваліфікувати як нецільове використання бюджетних коштів.
До питання 2.
Відповідно до частини 5 статті 10 Кодексу видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).
За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.
Капітальні видатки — це видатки, які спрямовуються на придбання основного капіталу (обладнання і предметів довгострокового користування), необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), на будівництво (придбання), ремонт, модернізацію, реконструкцію та реставрацію (у тому числі житла (приміщень), інших об’єктів), на створення державних запасів і резервів; на придбання капітальних активів; невідплатні платежі, компенсацію втрат, пов’язаних із пошкодженням основного капіталу. Критерії (вартісний та часові показники) капітальних видатків регулюються чинним законодавством (п. 1.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 р. № 333 <…> (далі — Інструкція)).
Поточні видатки — це видатки, які спрямовуються на виконання бюджетних програм та забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям).
За категорією 2200 «Використання товарів і послуг» здійснюється оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання матеріалів і предметів, які не беруться на облік як основні засоби.
Придбання матеріалів, будівельних матеріалів, обладнання, інвентарю та інструментів для господарської діяльності, а також для благоустрою території; придбання комплектувальних виробів і деталей для ремонту всіх видів виробничого та невиробничого обладнання; витратних та інших матеріалів до комп’ютерної техніки та оргтехніки (кабельних коробів-кабелеводів, монтажних та комутаційних панелей, розеток, конекторів-з’єднувачів, накопичувачів інформації, картриджів, тонерів тощо); пасивного мережевого обладнання (патч-панелей, конекторів, роз’єднувачів, шаф тощо) здійснюється за кодом економічної класифікації видатків 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» (п. п. 5 та 8 п. 2.2.1 Інструкції).
За категорією 3100 «Придбання основного капіталу» передбачаються видатки на придбання або створення власними силами активів, віднесених згідно із законодавством до основних засобів та окремих інших необоротних матеріальних активів.
Згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.10.2010 р. № 1202 <…>, одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів, а саме: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється суб’єктом державного сектору (п. 1).
Об’єкт основних засобів оцінюється за первісною вартістю, якою є собівартість виробництва у разі самостійного виготовлення (створення) (п. 4).
У такому випадку витрати на створення основного засобу мають здійснюватись за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету капітальних видатків.
Заступник голови
Т. Грицун
google 