Чи належить уповноважена особа до суб’єкта декларування у розумінні Закону України «Про запобігання корупції»?

На практиці досить часто постають питання: чи належить уповноважена особа, призначена на вимогу Закону України «Про публічні закупівлі», до суб’єкта декларування та чи поширюється на таку особу фінансовий контроль відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»? Які функції (обов’язки) уповноваженої особи, яка водночас є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування?  Надамо відповіді на ці питання.

Нормативна база

Про фінансовий контроль та подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, йдеться у розділі VII Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (зі змінами; далі — Закон № 1700).

Суб’єкти декларування — особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до Закону № 1700. Статтею 45 Закону № 1700 визначено коло осіб, які мають подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — декларація). Статтею 46 цього Закону визначено інформацію, що зазначається в декларації. Відомості декларації подаються незалежно від того, знаходиться об’єкт декларування на території України чи за її межами.

Подання щорічної декларації

Так, щорічно до 1 квітня (шляхом заповнення форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції; декларацію подають за минулий рік) декларацію подають:

• особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1700:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки;

ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);

д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

є) Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;

ж) члени Центральної виборчої комісії;

з) поліцейські;

и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади АР Крим;

і) члени державних колегіальних органів;

ї) Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, радники, помічники, уповноважені, прес-секретар Президента України, помічники суддів;

• особи, зазначені у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700:

2) особи, які для цілей Закону № 1700 прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (підпункти «а» та «в»):

а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1700, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

в) представники  громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700.

Важливо! Зазначені вище особи, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Також відповідні особи, які припинили діяльність, зобов’язані наступного року після припинення діяльності подати декларацію за минулий рік.

Подання декларації до призначення або обрання на відповідну посаду

Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700 (перелік осіб наведено вище), та кандидати у народні депутати України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України «Про вибори народних депутатів України», кандидати на пост Президента України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України «Про вибори Президента України», кандидати в депутати Верховної Ради АР Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, кандидати на посади сільських, селищних, міських голів та старост до призначення або обрання на відповідну посаду, подають в установленому Законом № 1700 порядку декларацію за минулий рік.

Подання декларації у разі входження до складу конкурсної або дисциплінарної комісії

Особи, зазначені у підпункті «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700 (перелік осіб наведено вище), подають декларацію за минулий рік у разі входження до складу конкурсної або дисциплінарної комісії, утвореної відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закону № 1700 та інших законів України, Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», — протягом 10 календарних днів після входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу відповідної комісії, Громадської ради доброчесності.

Уточнення та виправлення у декларації

Упродовж 7 днів після подання декларації суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів. У разі притягнення суб’єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб’єкт декларування зобов’язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Особи, на яких не поширюється фінансовий контроль

Фінансовий контроль згідно з розділом VII Закону № 1700 не поширюється на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у таких сферах:

• соціального обслуговування населення;
• соціальної та професійної реабілітації осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю;
• соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
• охорони здоров’я (крім керівників закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня);
• освіти (крім керівників вищих навчальних закладів та їх заступників);
• науки (крім президентів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, перших віце-президентів, віце-президентів та головних учених секретарів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, інших членів Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук, обраних загальними зборами Національної академії наук України та національних галузевих академій наук відповідно, керівників науково-дослідних інститутів та інших наукових установ);
• культури, мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті;
• фізичної культури, спорту;
• національно-патріотичного виховання;
• військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;
• військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також військових посадових осіб з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу;
• військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
• військовослужбовців молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, крім військовослужбовців, які проходять військову службу у військових комісаріатах.

Важливо! Суб’єкти декларування, які не мали можливості до 1 квітня за місцем військової служби подати декларацію за минулий рік у зв’язку з виконанням завдань в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, безпосередньою участю у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення АТО та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, направленням до інших держав для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національних контингентів або національного персоналу, подають таку декларацію за звітний рік протягом 90 календарних днів із дня прибуття до місця проходження військової служби чи дня закінчення проходження військової служби, визначеного частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (зі змінами).

Вказані особи звільняються від обов’язку подання декларації за умови неперебування на інших посадах, визначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700.

Фінансовий контроль згідно з розділом VII Закону № 1700  також не поширюється на іноземців-нерезидентів, які входять як незалежні члени до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства, державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Обмеження щодо сумісництва та суміщення

Слід також нагадати, що статтею 25 Закону № 1700 особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Так, особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 Закону про корупцію (про таких осіб зазначено вище), забороняється:

1. займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
2. входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Такі обмеження не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України.

Важливо! Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1700 у декларації (серед іншого) зазначається інформація про отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи, а також інформація про посаду чи роботу, що виконується або виконувалася за сумісництвом: дані про займану посаду чи роботу (оплачувану чи ні), що виконується за договором (контрактом), найменування юридичної чи фізичної особи, в якій (яких) особа працює або працювала за сумісництвом, із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи із зазначенням її реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Облік та оприлюднення декларацій

Подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством з питань запобігання корупції у визначеному ним порядку (ст. 47 Закону № 1700).

Контроль та перевірка декларацій

Національне агентство з питань запобігання корупції проводить щодо декларацій, поданих суб’єктами декларування, такі види контролю:

1. щодо своєчасності подання;
2. щодо правильності та повноти заповнення;
3. логічний та арифметичний контроль.

Посадові та службові особи у розумінні Закону № 1700

Національне агентство з питань запобігання корупції з метою однакового застосування положень Закону № 1700 стосовно вимог фінансового контролю надало роз’яснення від 13 лютого 2020 р. № 1.

Хто вважається «посадовими і службовими особами» відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 та «посадовими особами» відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої цієї статті Закону № 1700?

Так, у цілях визначення суб’єктів, на яких поширюється дія Закону № 1700 (відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону), під «посадовими та службовими особами інших державних органів» слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Адміністративно-господарські функції (обов’язки) — це обов’язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідувачів складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов’язки) — це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Стосовно інших працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування або технічні функції, то їх визнають посадовими чи службовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки.

Чи стає особа суб’єктом декларування у разі тимчасового виконання обов’язків службової чи посадової особи (організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків)?

У цілях визначення суб’єктів декларування слід застосовувати вужче тлумачення і вважати службовими, посадовими особами — суб’єктами декларування лише тих працівників, на яких покладено відповідні обов’язки на постійній основі.

Наприклад, наявність у посадовій інструкції працівника (спеціаліста, головного спеціаліста тощо) положення про те, що він може виконувати певні додаткові організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки на час відсутності керівника структурного підрозділу не є достатнім для того, щоб вважати такого працівника посадовою чи службовою особою, яка є суб’єктом декларування відповідно до Закону № 1700.

Цей висновок не змінюється навіть у разі призначення працівника тимчасово виконувачем обов’язків на посаді у зв’язку з відсутністю його колеги, який обіймає зазначену посаду і за яким зберігається робоче місце та посада (відпустка для догляду за дитиною, відрядження, перебування на лікарняному тощо). Адже виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника чи керівника — це заміна (яка визначається як суміщення посад) працівника, відсутнього через відпустку, тимчасову непрацездатність, відрядження та з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається місце роботи і посада.

Водночас інші правові наслідки має призначення працівника виконувачем обов’язків на вакантній посаді (вакантною є посада, зазначена у штатному розписі відповідного органу, організації, установи, підприємства, на яку не укладено договір). У такому випадку вважають, що працівник призначений виконувачем обов’язків. При цьому враховуючи, що визначення певного строку у трудовому договорі (контракті) під час призначення працівника виконувачем обов’язків на вакантній посаді не має юридичного значення для здійснення правового регулювання цих правовідносин, така особа вважатиметься суб’єктом декларування в розумінні статей 3 та 45 Закону № 1700.

Відповідальність за помилку в декларації

Зазначення в декларації завідомо недостовірних відомостей може тягнути за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Адміністративна відповідальність передбачена статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації — штраф від 1000 до 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 366-1 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації — штраф від 2500 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

При цьому відповідальність за цією статтею за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У разі подання завідомо недостовірних відомостей стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму менше 100 прожиткових мінімумів, до суб’єкта декларування може бути застосовано дисциплінарну відповідальність.

Слід звернути увагу, що адміністративна та кримінальна відповідальність передбачені виключно за подання «завідомо недостовірних» відомостей. Тобто відповідне діяння має бути вчинено суб’єктом декларування з прямим умислом.

Отже, на підставі наведеного можемо зробити такі висновки:

• якщо відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважену особу призначають із числа осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і такі особи є суб’єктами декларування у розумінні Закону № 1700, то відповідно мають подавати декларацію;
• призначаючи уповноважену особу слід ураховувати обмеження (заборони) щодо сумісництва та суміщення, визначені статтею 25 Закону № 1700 особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 
• у цілях визначення суб’єктів декларування обов’язково потрібно аналізувати (ураховувати) обсяг функцій, визначений посадовою інструкцією, при цьому визначальним є обсяг функцій (обов’язків) відповідного працівника, а також те, чи виконуються такі функції на постійній основі (або ж, наприклад, особа є виконувачем обов’язків);
• віднесення посади працівника державного органу до посад державної служби чи до посад працівників, які виконують функції з обслуговування, з огляду на основні функції, закріплені за посадою працівника, що займають більшу частину його робочого часу, є виключно компетенцією та передбаченим обов’язком керівника державної служби у відповідному органі. У листі Національного агентства України з питань державної служби від 12.10.2017 № 8508/13-17 підкреслено, що посадова інструкція працівника може одночасно передбачати як виконання завдань і функцій державної служби, так і роботи, що пов’язана із забезпеченням належних умов функціонування державного органу. Вирішальне значення для класифікації посади фахівця (спеціаліста) з публічних закупівель має те, яким завданням він присвячує більшу частину свого робочого часу. Рішення про зміст та характер виконуваної роботи приймає керівник державного органу, затверджуючи відповідні положення та посадові інструкції, структуру і штатний розпис. З текстом запиту та повним текстом листа-відповіді Національного агентства України з питань державної служби від 12.10.2017 № 8508/13-17 щодо віднесення посад фахівців з публічних закупівель до посад державної служби та/або до посад працівників, що виконують функції з обслуговування, можна ознайомитися на порталі RADNUK.COM.UA у матеріалі «Нацагентство з питань державної служби надало роз’яснення».