Справа № 924/890/17 від 28.11.2017
Справа № 924/890/17 від 28.11.2017Зміст справи
Назва суду: Господарський суд Хмельницької області.
Підстава: позов Хмельницької місцевої прокуратури (Позивач).
Відповідач 1: відділ освіти Деражнянської районної державної адміністрації (Відповідач).
Відповідач 2: КП «ХХХ»
З метою забезпечення опалювання шкіл між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 у 2017 році було укладено три прямих договори на постачання дров. Перших два договори було укладено в січні та березні на загальну суму 199 тис. грн. Зважаючи на умови ст. 2 Закону, було здійснено допорогову закупівлю — укладено прямі договори.
У червні 2017 року районна рада виділила додаткові кошти на закупівлю дров для навчальних закладів району. У зв’язку із цим між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено третій договір на постачання додаткових обсягів паливної деревини (дрова) на суму 188 тис. грн. Зважаючи на те, що сума цього договору не перевищувала вартісні межі, визначені в ст. 2 Закону, а також з огляду на роз’яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3302-06/29640-06 від 14.09.2016, згідно з яким виділення додаткових коштів на закуплю товарів та укладення у зв’язку із цим нового договору вважатиметься новим предметом договору, закупівлю було здійснено без застосування процедур, передбачених ст. 12 Закону.
Представник місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави, звернувся до суду з позовною заявою.
Позивач, посилаючись на положення статей 51, 55, 77 Бюджетного кодексу України, пунктів 20, 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, стверджує, що оскільки планування закупівлі деревини паливної в 2017 році замовником проведено не з огляду на планову потребу в товарах, а відповідно до затверджених кошторисних призначень (з урахуванням внесених змін), останнім проведено закупівлю деревини без застосування вимог вказаного Закону, безпідставно здійснено поділ предмета закупівлі на частини та обрано неправильний вид процедури закупівлі.
Зважаючи на зазначене, Позивач звернувся до суду з позовом щодо визнання недійсними другого і третього договорів
Рішення органу судової влади
Суд встановив.
Відповідно до додатка до річного плану27.01.2017 між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено договір на постачання лісопродукції на суму 10 тис. грн.
Після збільшення в кінці лютого районною радою видатків на закупівлю енергоносіїв для навчальних закладів району Відповідач 1 вніс зміни до додатка до річного плану закупівель та уклав з Відповідачем 2 прямий договір на суму 188 тис. грн.
Беручи до уваги зазначене, суд доходить висновку, що на час укладення договору від 22.03.2017 у Відповідача 1 були відсутні підстави для проведення публічних торгів (з урахуванням січневого договору на суму 10 тис. грн).
27.06.2017 районна рада знову збільшила видатки на закупівлю енергоносіїв, у зв’язку із чим Відповідач 1 вніс зміни до додатка до річного плану та уклав 05.07.2017 прямий договір з Відповідачем 2 на суму 198,9 тис. грн. У подальшому, у зв’язку зі змінами в районному бюджеті на 2017 рік та затвердженням 05.07.2017 додатка до річного плану закупівель, було укладено інший договір.
З наведеного випливає, що станом на час укладення зазначеного договору у Відповідача 1 також були відсутні підстави для застосування процедури відкритих торгів.
При розгляді обставин справи суд також бере до уваги роз’яснення МЕРТУ від 14.09.2016 № 3302-06/2960-06. Закупівлі за оспорюваними договорами проводились у межах додатково виділених коштів, які вважаються новими предметами договорів. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що Відповідачем 1 здійснено поділ предмета закупівлі на частини з метою уникнення проведення відкритих торгів.
Щодо аргументів прокурора про обов’язковість здійснення закупівель виключно відповідно до планової потреби, виходячи з потреби у відповідних товарах у минулі роки, а не відповідно до кошторисних призначень, суд зазначає, що положеннями Закону не визначено такого обов’язку замовника. Про право замовника, а не обов’язок при визначеннi очiкуваної вартостi закупiвлi пiд час складання рiчного плану закупiвель виходити з планових вартiсних показникiв, якi можуть розраховувати, зокрема, виходячи iз потреби минулих років, також зазначено у вищевказаному роз’ясненні МЕРТУ.
Суд також бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі виключно в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.
Суд вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю
google 