Інтерв’ю підготувала Катерина Плашенко,
експерт-практик з публічних закупівель
Незабаром, 14.07.2022, набуває чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості» (далі — Закон щодо локалізації виробництва). Як зміниться закупівельний процес на ринку публічних закупівель? Вкотре замовники будуть вимушені закуповувати товари, роботи та послуги лише у вітчизняних виробників або ж ні? Набуття чинності Законом справді створить умови для сталого розвитку вітчизняної промисловості чи лише збільшить корупційні ризики? Редакція порталу RADNUK.COM.UA звернулася з цими та іншими супутніми запитаннями до представника ДП «Прозорро» Наталії Шимко.
- Наталіє, вітаю та бажаю всім нам миру. Для чого, на Ваш погляд, було прийнято Закон щодо локалізації виробництва? Яка основна мета? Чи означають внесені зміни, що пріоритет будуть надавати саме українським виробникам?
- Доброго дня! Норми Закону щодо локалізації виробництва, за задумом їхніх авторів, мають надати вагомий поштовх для розвитку вітчизняної промисловості, залучення інвестицій та створення нових робочих місць, а отже і збільшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів. Для українських підприємств, по суті, створюються привілейовані умови в публічних закупівлях по відношенню до іноземних учасників.
Зараз, у період дії воєнного стану, будь-яка підтримка вітчизняного бізнесу стає все більш актуальною, тому такі зміни, найімовірніше, будуть схвально прийняті українськими підприємцями. Але було б добре, якби відповідні норми не створювали значних перешкод для задоволення невідкладних та важливих потреб замовників, особливо в такий важкий час.
Ознайомитися зі змінами до Постанови № 169, які ініціює Міністерство економіки та торгівлі України, можна у матеріалі «Мінекономіки ініціює зміни до Постанови № 169 та Порядку використання електронного каталогу: перегляньте, що пропонується».
- Оскільки локалізація виробництва з 14.07.2022 в публічних закупівлях стає обов’язковою для всіх замовників, то яким чином ці зміни вплинуть на процедури закупівель, у тому числі у разі здійснення переговорної процедури закупівлі?
- Законом щодо локалізації виробництва визначено, що протягом 10 років, починаючи з 2022 року, закупівлі вартістю вище 200 тисяч гривень мають здійснюватися з урахуванням ступеня локалізації виробництва.
Крім того, визначено невичерпний перелік товарів, у разі закупівлі яких вимоги щодо ступеня локалізації мають бути обов’язково застосовані замовником. Цей перелік може бути розширений Кабінетом Міністрів України та погодженням відповідним комітетом Верховної Ради України. При цьому вимоги щодо певного рівня локалізації мають бути встановлені замовником незалежно від того, у який спосіб він придбаває ці товари: через відкриті торги, через переговорну процедуру або шляхом укладення прямого договору за постановою КМУ № 169.
Також не має значення, чи предметом закупівлі є безпосередньо товар, чи роботи або послуги, у складі яких цей товар поставляється замовнику. У поточному році цей ступінь не може бути меншим ніж 10 % та буде кожного року зростати, поки не досягне 40 %.
З експертизою проєкту Закону щодо локалізації можна ознайомитися у статті «Локалізація виробництва в результаті внесення змін до Закону про публічні закупівлі».
- Яким чином учасникам підтверджувати відсоток локалізації виробництва для участі в закупівлях? Ступінь локалізації виробництва визначається самостійно виробником товару, що є предметом закупівлі, та підтверджується Уповноваженим органом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Чи є відповідний нормативний акт?
- Дійсно, передбачається, що саме виробник товару повинен визначити, яка частка витрат у собівартості товару припадає саме на місцеву складову. Розраховуючи ступінь локалізації, виробник має застосувати формулу, передбачену Законом щодо локалізації виробництва, що враховує собівартість товару, митну вартість сировини, матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей тощо, імпортованих на митну територію України виробником для виробництва цього товару, або вартість імпортних сировини, матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей тощо, придбаних для виробництва товару, що є предметом закупівлі, у постачальника — резидента України, без урахування податку на додану вартість. Таким чином встановлюється, який відсоток собівартості товару має саме українське, а не іноземне походження.
Після цього отримане значення ступеня локалізації має бути підтверджено Уповноваженим органом, тобто Міністерством економіки України. Яким чином Мінекономіки буде це підтверджувати, на підставі якихось документів чи виїжджаючи на виробництво, поки що невідомо. Законом щодо локалізації виробництва визначено, що порядок такого підтвердження має бути врегульовано відповідним нормативно-правовим актом, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Розроблення проєкту такого нормативно-правового акта покладено на Міністерство економіки України, і наразі, наскільки мені відомо, робота над проєктом активно ведеться.
Чи мають право замовники у період воєнного стану в Україні проводити процедури закупівлі та спрощені закупівлі, визначені Законом України «Про публічні закупівлі»? Відповідь Уповноваженого органу читайте у статті «Мінекономіки про те, чи можна проводити процедури закупівель та спрощені».
- Якщо, приміром, замовником у відкритих торгах буде встановлено ступінь локалізації виробництва нижче встановленого тендерною пропозицією учасника, така тендерна пропозиція підлягає відхиленню на підставі абзацу 3 пункту 1 частини 1 статті 31 Закону «Про публічні закупівлі» (далі — Закон) чи ні?
- У замовника відсутні інструменти для визначення реального ступеня локалізації виробництва конкретного товару. Відповідно до Закону щодо локалізації виробництва він має покладатись на підтверджене Мінекономіки значення ступеня локалізації, надане учасником.
Якщо учасник не надасть у складі тендерної пропозиції відповідне підтвердження, або значення ступеня локалізації буде меншим, ніж це визначено Законом для такого товару та відповідного року, то тендерна пропозиція учасника підлягатиме відхиленню.
Про найпоширеніші порушення / помилки учасників та замовників процедур закупівель у 2021 році читайте у матеріалі «АМКУ про найпоширеніші помилки в закупівлях 2021 року».
- Замовник здійснює закупівлю товарів, включених до додаткового переліку товарів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, виключно у випадку, якщо їх ступінь локалізації виробництва перевищує або дорівнює ступеню локалізації виробництва, встановленому у зазначеному додатковому переліку товарів. Якщо ступінь локалізації нижче встановленого або товар взагалі не включений до переліку, але наявна потреба в закупівлі такого товару, яким чином діяти замовнику?
- На жаль, однозначної відповіді на це питання зараз надати неможливо.
З одного боку, Закон щодо локалізації виробництва говорить про те, що будь-які закупівлі товарів, визначених Законом або додатковими рішеннями Кабінету Міністрів України, замовник має здійснювати з урахуванням ступеня локалізації виробництва цих товарів. Це означає, що відсутній спосіб купити нелокалізований товар, необхідний замовнику, якщо цей товар є у відповідному переліку.
З іншого боку, підпункт 4 пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону зазначає, що особливості щодо ступеня локалізації не застосовуються до закупівель, які підпадають під дію положень Закону України «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі», а також положень про державні закупівлі інших міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Автори законопроєкту наполягають на тому, що ця норма дозволяє учасникам з інших країн, з якими в України є відповідні угоди про взаємне відкриття ринків публічних закупівель, безперешкодно брати участь у процедурах закупівель та не дотримуватись при цьому вимог щодо локалізації.
Якщо подивитись на тексти Угоди СОТ про державні закупівлі, розділів «Державні закупівлі» Угод про створення зони вільної торгівлі між Україною та країнами ЄВТА, між Україною та Канадою, Угоди про асоціацію з ЄС, то у відповідних розділах ідеться про те, що дія цих угод поширюється на будь-які закупівлі вище порогових меж, що ними встановлені.
Наприклад, в Угоді СОТ про державні закупівлі для замовників центрального рівня (центральні органи влади та підпорядковані їм державні підприємства) такі пороги при закупівлі товарів та послуг становлять 135 тис. СПЗ, що на сьогодні становить 5,333 млн гривень, а в Угоді про асоціацію з ЄС — 133 тис. євро або 4,165 млн гривень.
На мою думку, це може означати, що для закупівель вище цих порогів замовники не повинні взагалі встановлювати в тендерній документації вимоги щодо дотримання певного рівня ступеня локалізації виробництва.
Сподіваюсь, що остаточну ясність у трактування цієї норми зможе внести Уповноважений орган.
Також читайте на порталі RADNUK.COM.UA «Практика закупівель за державні кошти в країнах ЄС: особливості, структура, законодавчі акти».
- Які ризики для проведення ефективних закупівель може містити впровадження цих змін? Чи не збільшить Закон про локалізацію корупційні ризики?
- Серед найочевидніших ризиків — неможливість замовнику вчасно задовольнити свою потребу. Гарантувати, що на оголошену процедуру закупівлі обов’язково прийде достатня кількість учасників, що мають відповідну продукцію з підтвердженим ступенем локалізації, на жаль, неможливо.
Крім того, може бути ситуація, що замовник потребує якогось специфічного товару, що не виготовляється в Україні взагалі. А Закон щодо локалізації виробництва, на жаль, не містить норм, що дозволяють не висувати вимог щодо локалізації для будь-яких закупівель вище 200 тис. гривень, навіть для переговорних процедур або при укладенні прямих договорів по Постанові № 169. Залишається надія, що для закупівель, які підпадають під дію міжнародних угод, все ж таки особливості, пов’язані з локалізацією, не будуть застосовуватись. Однак, як закупити специфічний товар, якщо його очікувана вартість є меншою 133 тис. євро, незрозуміло. На мою думку, правильніше було б внести зміни до Закону і передбачити дії замовників у подібних випадках.
Крім того, існує ризик того, що локалізовані товари можуть бути дорожчими за нелокалізовані, або мати гірші технічні характеристики. З іншого боку, вітчизняний бізнес зараз як ніколи потребує підтримки та замовлень на свою продукцію.
- Як Ви вважаєте, які наслідки для замовників та учасників можуть мати ці зміни, позитивні чи негативні? Чи зміниться трудомісткість / швидкість / конкурентність для замовника?
- Дуже хочеться сподіватись, що Закон щодо локалізації виробництва дійсно буде корисним і дозволить підтримати активність українського бізнесу на час дії воєнного стану та в період відновлення.
Що стосується трудомісткості та швидкості для замовника, то на перший погляд вони не сильно зміняться. Перевіряти підтвердження ступеня локалізації конкретного товару доведеться у відповідному переліку, який має бути оприлюднений на сайті Мінекономіки. Якщо він буде вчасно наповнюватись та матиме зручний інтерфейс, перевірка не займе багато часу та зусиль. А от конкурентність дійсно може погіршитись, оскільки вимога щодо наявності у товару певного ступеня локалізації — це додаткові обмеження в закупівлі, які має виконати учасник, якщо хоче брати участь у публічних закупівлях.
- Дякуємо за приділений час та змістовне інтерв’ю та до наступних закупівельних зустрічей!
Окремо нагадаємо, що на цьому порталі є можливість переглянути та завантажити орієнтовний перелік типових договорів, які використовують у сфері публічних закупівель.
Читайте також публікації:
- «Огляд змін до законів України „Про регулювання містобудівної діяльності“ та „Про правовий режим воєнного стану“ від 20.05.2022»;
- «Зміни від 24.05.2022 до наказу ДП „Прозорро“ № 10 щодо проведення закупівель до 50 тис. грн»;
- «Використання УЕП продовжено: не відхиляємо учасників процедур закупівель на цій підставі»;
- «Воєнний стан продовжено на 90 діб з 25 травня».
google 