Інтерв’ю з представником державноі казначейськоЇ служби Украіни

На тлі останніх законодавчих перипетій виникає низка неврегульованих питань у сфері державних закупівель. Аби хоч трохи пролити світло на ситуацію, що склалася, та отримати необхідні роз’яснення, редакція журналу «Радник в сфері державних закупівель» звернулася до Абашиної Олени Юріївни завідувача Сектору державних закупівель Державної казначейської служби України з проханням пояснити деякі не розглянуті в законодавстві питання.

• «РДЗ»: Шановна Олено Юріївно, Законом України «Про здійснення державних закупівель» не передбачено поняття «додаткові кошти». У зв’язку із цим у замовників на практиці виникає багато питань. Скажіть, будь ласка, чи перерозподіл коштів з одного коду КЕКВ на інший та зекономлені кошти внаслідок проведення процедури вважаються додатковими коштами в розумінні листа-роз’яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України  від 09.12.2011 року, де сказано, що в разі отримання замовником додаткових коштів на закупівлю товарів, робіт і послуг, яке замовник об’єктивно не міг передбачити на початку року або на момент здійснення первинної закупівлі, здійснення закупівель за рахунок таких коштів можливе лише після вчинення замовником дій, передбачених ч. 1 ст. 4 Закону, зокрема внесення змін до річного плану, а вибір процедури закупівлі замовником на додатково отримані кошти здійснюється, виходячи з очікуваної вартості такої закупівлі, оскільки додаткова закупівля є новим предметом договору? І торкнувшись моментів, які не врегульовані Законом, поясніть, будь ласка, чи необхідно проводити конкурсні торги, якщо кошти були зекономлені в результаті проведеної процедури закупівлі на початку року. Тобто сума договору, укладеного за результатами торгів, менша від очікуваної вартості, на яку проводилась процедура. Як в такому разі правильно використати залишок зекономлених коштів від проведеної процедури? Чи можна укласти пряму угоду без застосування процедури закупівлі?

• О.Ю.: Державна казначейська служба України на лист редакції журналу «Радник в сфері державних закупівель» від 03.02.2014 № 03025 у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до абзацу другого статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У процесі казначейського обслуговування бюджетів усі учасники бюджетного процесу повинні неухильно дотримуватись вимог Бюджетного кодексу України та інших законодавчо-нормативних актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні.

Під час здійснення своєї діяльності Державна казначейська служба України, як учасник бюджетного процесу, здійснює контроль за дотриманням обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України від 01.06.2010 № 2289-VI «Про здійснення державних закупівель» (із змінами) (далі — Закон) встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є одним з органів, що здійснює контроль у сфері державних закупівель відповідно до його компетенції та у випадках, визначених частиною четвертою статті 7 Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних закупівель, як Уповноважений орган, відповідно до абзацу першого частини першої статті 7 Закону здійснює державне регулювання, контроль у сфері закупівель та згідно із пунктом 20 частини першої статті 8 Закону надає роз’яснення щодо застосування законодавства у сфері закупівель.

Питання щодо здійснення закупівель замовником у разі виділення додаткових коштів, перерозподілу коштів, зекономлених унаслідок проведення процедур закупівель коштів, зекономлених у разі зміни ціни договору в бік зменшення у випадках, визначених у частині п’ятій статті 40 Закону, розірвання договору про закупівлю та необхідності здійснення нової закупівлі врегульовано листом-роз’ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.12.2013 № 3302-05/46114-06.

Від редакції:

У зазначеному листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України висловлено таку позицію: «…слід зауважити, що виділення, розподіл та перерозподіл коштів не є предметом регулювання цього Закону.

З огляду на викладене та враховуючи, що Законом встановлено порядок придбання товарів, робіт і послуг повністю або частково за рахунок державних коштів, здійснення закупівель замовником у разі виділення додаткових коштів, перерозподілу коштів, зекономлених внаслідок проведення процедур закупівель коштів, зекономлених у разі зміни ціни договору в бік зменшення у випадках, визначених у частині п’ятій статті 40 Закону, розірвання договору про закупівлю та необхідності здійснення нової закупівлі, інших випадках, що передбачають витрачання державних коштів, можливе після вчинення замовником дій, передбачених частиною першою статті 4 Закону, зокрема внесення змін до річного плану закупівель, керуючись вартісними межами, встановленими у частині першій статті 2 Закону, оскільки, виходячи зі змісту пункту 24 частини першої статті 1 Закону та з урахуванням Бюджетного кодексу України (у разі якщо замовником є розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), такий предмет закупівлі у вищевказаних випадках вважатиметься новим предметом договору.

При цьому здійснення таких закупівель, у разі якщо вартість предмета закупівлі не перевищує межі, встановлені частиною першою статті 2 Закону, має бути обґрунтованим та документально підтвердженим».

З повною редакцією листа-роз’яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.12.2013 № 3302-05/46114-06 ви можете ознайомитись у журналі «Радник в сфері державних закупівель» № 2 (29) за лютий 2014 року на стор. 26–28.

Також, детальніше про перерозподіл та економію державних коштів ви можете прочитати у журналі «Радник в сфері державних закупівель» № 12 (27) за грудень 2013 року на стор. 10–12.

•  «РДЗ»: Чи можуть замовники посилатися на лист Державного казначейства України щодо закупівель за додаткові кошти № 26-06/37-423 від 18.01.2006 року, в якому зазначено, що якщо йдеться не про додаткове фінансування, а про перерозподіл асигнувань розпорядника, то розглядати питання щодо закупівель в контексті додаткових коштів недоцільно. Чи діє цей лист на сьогоднішній день?

• О.Ю.: Зазначаємо, що в листі Державного казначейства України від 18.01.2006 № 26-06/37-423 міститься посилання на нормативні-правові акти, які на сьогодні втратили чинність. Отже, зазначений лист також втратив чинність.

•  «РДЗ»: І є ще одне запитання, яке неодноразово задавали наші читачі. З огляду на ваш досвід просимо допомогти розібратися з ним. Чи мають право представники органу Державної казначейської служби відмовити в реєстрації договору за результатами проведених торгів, якщо в оголошенні про проведення торгів замовник вказав розрахунковий рахунок не той, з якого буде здійснюватися оплата за договором, оскільки в Інструкції щодо заповнення форми оголошення про проведення відкритих торгів та Інструкції щодо заповнення інформації про застосування процедури закупівлі в одного учасника, затверджених наказом Міністерства економіки України № 922, чітко не зазначено, який саме рахунок повинен бути вказаний у п. 1.4. форми оголошення про проведення відкритих торгів? На якій підставі представники Державної казначейської служби відмовляють у реєстрації договору про закупівлю?

• О.Ю.: Організація роботи системи органів Казначейства в частині реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів врегульована, зокрема, Бюджетним кодексом України та Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732 (далі — Порядок).

Пунктом 2.9. Порядку зазначено випадки, за яких органи Казначейства зобов’язання та/або фінансові зобов’язання не реєструють, а застосовують заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені Бюджетним кодексом України, зокрема, недотримання вимог щодо оформлення поданих документів та недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Від редакції:

У пункті 2.9 зазначеного вище Порядку наведено виключний перелік випадків, коли органи Держказначейства не реєструють зобов’язання та/або фінансові зобов’язання. До них належать:

Органи Казначейства не реєструють:

а) зобов’язання у разі:

• відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом;
• відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання;
• відсутності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (крім випадків, у яких законодавством не передбачено його затвердження);
• невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми;
• неподання або подання неповного пакета підтвердних документів щодо проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;
• недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами;
• недотримання вимог щодо оформлення поданих документів;

б) фінансові зобов’язання у разі:

• відсутності відповідного бюджетного зобов’язання, відображеного у бухгалтерському обліку виконання державного та місцевих бюджетів;
• відсутності у розпорядника бюджетних коштів фактичних надходжень спеціального фонду;
• відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного фінансового зобов’язання;
• недотримання вимог щодо оформлення поданих документів;
• невідповідності фінансового зобов’язання відповідному бюджетному зобов’язанню, відображеному в бухгалтерському обліку виконання державного та місцевих бюджетів;
• недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, фактично органи Держказначейства не можуть відмовити у реєстрації зобов’язання, якщо в оголошенні про проведення торгів замовник вказав розрахунковий рахунок не той, з якого буде здійснюватися оплата за договором. Детальніше про те, чи завжди дії Державної казначейської служби є правомірними читайте у журналі «Радник в сфері державних закупівель» № 10 (25) за жовтень 2013 року на стор. 14-16.

Редакція журналу висловлює подяку завідувачу Сектора державних закупівель Державної казначейської служби України Абашиній Олені Юріївні за плідну співпрацю  і сприяння у висвітленні й поясненні спірних питань замовників і учасників конкурсних торгів.