Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (далі — Закон) комітет з конкурсних торгів утворюється замовником (генеральним замовником) для організації та проведення процедур закупівель. Тобто для організації процесу закупівлі товарів, робіт і послуг (у межах чинного законодавства) суб’єкт господарювання зобов’язаний створити комітет з конкурсних торгів, оскільки питання здійснення закупівель замовниками без створення відповідного утворення в чинному Законі не передбачено.
Членство в комітеті з конкурсних торгів — це дуже відповідальна робота, і не лише для голови та секретаря, а й для інших членів, оскільки для належного виконання покладених на комітет функцій усі його члени мають бути добре обізнаними з основними аспектами здійснення закупівель відповідно до чинного законодавства.
У попередній редакції Закону для голови та секретаря комітету був передбачений обов’язок щодо проходження навчання, а для інших членів комітету — можливість.
У чинному ж Законі передбачено, що голова, секретар та інші члени комітету з конкурсних торгів можуть пройти навчання з питань організації та здійснення закупівель.(абз. 3 ч. 2 ст. 11 Закону). Тобто прямий обов’язок щодо такого навчання відсутній, однак логічно воно залишається актуальним, оскільки не кожна особа може самостійно розібратися в правильності та послідовності дій щодо здійснення державних закупівель відповідно до норм чинного законодавства. А зважаючи на те, що зазвичай до членства в комітеті залучаються не лише фахівці у відповідних сферах, а й інші працівники, можна впевнено сказати, що необхідність такого навчання не відпала.
Ще 2003 року до класифікатора професій ДК 003:2010 офіційно було внесено посаду «фахівець з державних закупівель», код КП 2419.2, що знаходиться в розділі «Професіонали у сфері маркетингу, ефективності господарської діяльності, раціоналізації виробництва, інтелектуальної власності та інноваційної діяльності».
Однак не кожен замовник має можливість дозволити собі створення необхідної кількості штатних одиниць спеціалістів із закупівель для здійснення ними діяльності, безпосередньо пов’язаної з проведенням процедур закупівель. Саме тому найчастіше комітет складається зі звичайних (рядових) працівників, яким через специфіку своїх професійних знань переважно дуже важко зорієнтуватися в законодавстві про закупівлі. Окрім того, не всі працівники хочуть входити до складу комітету.
Якщо в попередній редакції Закону передбачалося, що «до складу комітету з конкурсних торгів входить не менше п’яти осіб. У разі якщо штатна чисельність працівників замовника є меншою, ніж п’ять осіб, кількість членів комітету з конкурсних торгів повинна дорівнювати штатній чисельності замовника», то в чинному Законі ст. 11 дещо змінено: «У разі якщо кількість службових (посадових) осіб у штатній чисельності працівників замовника є меншою, ніж п’ять осіб, до складу комітету з конкурсних торгів мають входити всі службові (посадові) особи замовника».
Виходячи із цього, можна дійти висновку щодо членства в комітеті: до нього не можуть бути залучені працівники замовника, які є неслужбовими (непосадовими) особами.
Окрім цього, у листах Міністерство юстиції України від 03.11.2006 р. № 22-48-548 та від 22.02.2013 № 1332-0-26-13/11 зазначається, що «для визначення поняття “посадова особа” необхідно виходити з правозастосовної практики, яка зазначає, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. У свою чергу, відповідно до судової практики, яка склалася і знайшла своє відображення у відповідному узагальненні Верховного Суду України (йдеться про постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 “Про судову практику у справах про хабарництво”), організаційно-розпорядчими обов’язками є обов’язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).У той же час під адміністративно-господарськими обов’язками розуміються обов’язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки».
Також у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі — ВСУ) від 26.04.2002 № 5 та в пункті 3 Постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» зазначено, що при вирішенні питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, які викладено в примітці ст. 364 ККУ.
Та зважаючи на те, що і листи Мін’юсту, і постанови Пленуму ВСУ мають лише роз’яснювальний та інформативний характер, ми не можемо стверджувати, що включення до складу комітету з конкурсних торгів замовника працівників, які не є службовими (посадовими особами), є неправомірним, оскільки будь-які законодавчі акти з даного питання відсутні. Усе ж ми пропонуємо працівникам, які не є і які не вважають себе посадовими (службовими) особами, спробувати посилатися на вище наведені факти в направлених до керівництва заявах про невключення або виключення зі складу комітету з конкурсних торгів.
Бажано, щоб головою та секретарем комітету були особи, професійні знання яких дають їм змогу виконувати відповідні функції. Що ж до інших членів, то їхній внесок у функціонування комітету з конкурсних торгів дещо менший (хоча не менш важливий), як і відповідальність за прийняті ними рішення.
Саме тому питання відповідальності за результатами здійснюваної членами комітету роботи — не на останньому місці серед основних причин бажання виходу з комітету конкурсних торгів. Найпоширенішим видом відповідальності є адміністративна, до якої членів комітету з конкурсних торгів притягують за результатами перевірок органами Державної фінансової інспекції. Усі ми — люди, тож припуститися порушення може кожен (а через недостатню обізнаність у сфері державних закупівель це відбувається доволі часто).
Якщо в нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення, що діяли до 02.10.2011, за порушення законодавства про здійснення державних закупівель розмір штрафу сягав від трьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — н. м. д. г.) (5100 грн – 11 900 грн) [від семисот до тисячі н. м. д. г. (11 900 грн – 17 000 грн) — за ті самі порушення, вчинені повторно протягом року], то чинний КУпАП у статті 164-14 передбачає накладення штрафу на посадових осіб від семисот до тисячі н. м. д. г. (11 900 грн – 17 000 грн). За ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за одне з наведених вище правопорушень, передбачено накладення штрафу на посадових осіб від тисячі до тисячі п’ятисот н. м. д. г. (17 000 грн – 25 500 грн). Один н. м. д. г. становить 17 гривень, тож (виходячи із розмірів середніх заробітних плат членів комітету з конкурсних торгів) розміри штрафів доволі значні.
Для можливості притягнення до такої відповідальності необхідно, щоб у посадових обов’язках працівника було чітко вказане коло його обов’язків у сфері держзакупівель. Тобто коли на підприємстві, згідно з наказом, створюється комітет з конкурсних торгів, то до посадових інструкцій працівників, що входять до його складу, обов’язково мають бути внесені відповідні зміни з чітким зазначенням кола обов’язків щодо здійснення закупівель. В іншому ж випадку питання притягнення до відповідальності членів комітету містить деякі складнощі, хоча на практиці суду вистачає наказу, написаного на підприємстві, та положення про комітет.
Чинне трудове законодавство України містить норму (ст. 31 КЗпПУ), згідно з якою власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. І саме це може бути «рятівним колом» для тих, хто через певні обставини не може чи не хоче виконувати обов’язки члена комітету з конкурсних торгів разом з основною роботою або взагалі бути переведеним на посаду спеціаліста із закупівель. Такі дії є зміною істотних умов праці, про які працівникові, згідно з нормами трудового законодавства, повинні повідомити за два місяці. У разі його незгоди зі зміною істотних умов праці він може припинити трудові відносини з власником (у випадку неможливості вирішення даного питання по-іншому).
Однак, як було сказано вище, ані Законом, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом у сфері державних закупівель не передбачено особливих кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть бути членами комітету з конкурсних торгів замовника, та вимог щодо їхнього рівня освіти. Саме тому рішення замовника щодо включення до комітету працівників будь-яких кваліфікацій назвати незаконним підстав немає.
Якщо в положенні про комітет з конкурсних торгів, затвердженому рішенням замовника, є посилання на те, що членами можуть бути лише працівники певних професій (з чітким переліком), і якщо кваліфікація працівника не відповідає жодній з названих професій, то це також може бути підставою для виходу зі складу комітету з конкурсних торгів.
У ч. 2 ст. 11 Закону йдеться про те, що до складу комітету з конкурсних торгів не можуть входити посадові особи та представники учасників, члени їхніх сімей, а також народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати міської, районної в місті, районної, обласної ради. Тож якщо працівник підпадає під будь-яку з таких ознак, то вихід з комітету для нього є не лише можливим, а навіть необхідним кроком.
Якщо прийняття працівника на роботу за основною посадою передувало покладанню на нього обов’язків члена комітету, то в цей період відмова від виконання таких обов’язків є найбільш доступною. У такому разі працівник може написати на ім’я свого безпосереднього керівника доповідну записку, в якій треба вказати причини неможливості своєї участі в діяльності комітету з конкурсних торгів через певні професійні чи інші обстави та попросити не включати його до складу комітету.
Набагато складніше це питання вирішується в тому випадку, коли працівник уже є членом комітету і дав згоду на включення його до складу комітету (підписав відповідний наказ) та до його посадової інструкції було внесено відповідні зміни. Теоретично в такому випадку можливість написання на ім’я керівника доповідної з проханням виведення зі складу комітету існує, однак фактично кінцевий результат такого прохання не завжди позитивний для працівника. Тут усе може залежати від багатьох складових. Якщо є можливість замінити такого члена комітету іншим працівником, то на підприємстві пишуть відповідний наказ, згідно з яким вносять зміни до складу комітету та до посадової інструкції нового члена. Однак такий варіант є можливим лише в тому випадку, якщо штатна чисельність підприємства, установи, організації дозволяє це зробити.
Якщо ж замінити члена комітету іншим неможливо, у зв’язку з невеликою чисельністю працівників, то і вихід з комітету в такому випадку стає неможливим, оскільки ст. 11 Закону вимагає наявності в складі комітету з конкурсних торгів не менше п’яти осіб, а якщо кількість службових (посадових) осіб у штатній чисельності працівників замовника є меншою, аніж п’ять осіб, то до складу комітету з конкурсних торгів мають входити всі службові (посадові) особи замовника. Тож зрозуміло, що вихід з даної ситуації один — звільнення працівника і взяття на роботу іншого. Хоча слід пам’ятати, що таке звільнення в будь-якому випадку повинно відбуватися в межах чинного законодавства про працю.
На жаль, доволі часто працівники залишаються безправними в подібних випадках. Керівники бажають мати у своєму штаті універсальних робітників, і якщо ті з чимось не погоджуються, то в них залишається єдиний вихід — пошук нового місця роботи. А небажання її втратити робить працівників заручниками ситуації, і їм доводиться погоджуватися на членство в комітеті з конкурсних торгів. У такому випадку, задля недопущення будь-яких порушень за результатами діяльності комітету, можемо порадити членам комітету з конкурсних торгів замовників періодично проходити навчання, що знизить ризик притягнення до відповідальності та значно полегшить роботу.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
У зв’язку з тим, що наказом МЕРТУ № 1112 від 16.09.2014 було внесено зміни до Типового положення про комітет з конкурсних торгів, вам слід привести своє положення у відповідність з ним, зважаючи на вказані зміни.Особливу увагу слід звернути на те, що якщо в попередній редакції Закону передбачалося, що «до складу комітету з конкурсних торгів входить не менше п’яти осіб. У разі якщо штатна чисельність працівників замовника є меншою, ніж п’ять осіб, кількість членів комітету з конкурсних торгів повинна дорівнювати штатній чисельності замовника», то в чинному Законі ст. 11 дещо змінено: «У разі якщо кількість службових (посадових) осіб у штатній чисельності працівників замовника є меншою, ніж п’ять осіб, до складу комітету з конкурсних торгів мають входити всі службові (посадові) особи замовника». Тобто до складу комітету мають входити лише службові (посадові) особи замовника.
Від редакції:
Нагадуємо, що редакція журналу організовує навчання в зручних для вас формах:
- навчання у формі одноденного семінару, з запрошенням лекторів з Мінекономрозвитку, контролюючих органів та спеціалістів по роботі з веб-порталом Уповноваженого органу;
- онлайн-навчання у зручний для вас час;
- п’ятиденне навчання та дводенне підвищення кваліфікації з поетапним поясненням алгоритму проведення всіх процедур закупівель.
По результатам кожного з вищезазначених видів навчання слухачі отримують сертифікати про проходження навчання у сфері державних закупівель
Також щоквартально редакція журналу проводить безкоштовний вебінар на якому розглядаються найбільш актуальні теми та надаються відповіді на запитання слухачів вебінару.
З детальною інформацію, програмами та цінами за навчання та підвищення кваліфікації ви можете ознайомиться на сайті журналу: https://radnuk.com.ua/ в розділі «Навчання».
google 