Роз’яснення НАЗК про те, як визначати спільне проживання суб’єкта декларування з іншою особою за відсутності офіційно зареєстрованого шлюбу. Чи потрібно встановлювати цей факт у суді?

Закон не передбачає обов’язку суб’єкта декларування звертатися до суду для встановлення факту спільного проживання.

Водночас, щоб особа вважалася членом сім’ї суб’єкта декларування для цілей декларування, вона повинна проживати спільно із суб’єктом декларування станом на останній день звітного періоду (за умови спільного проживання із суб’єктом декларування впродовж 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації, а також одночасно бути пов’язаною спільним побутом та взаємними правами і обов’язками із суб’єктом декларування (ст. 1, примітка до ст. 46 Закону). Це не стосується дружини / чоловіка суб’єкта декларування, його неповнолітніх дітей, які є членами сім’ї незалежно від наявності зазначених ознак, а також осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, але взаємні права і обов’язки яких не мають характеру сімейних (наприклад, у випадку спільної оренди квартири, кімнати в гуртожитку тощо).

При встановленні ознак пов’язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов’язків чоловіка і жінки (у т.ч. без реєстрації шлюбу) необхідно враховувати (Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2019 у справі № 1-8/99, постанова Великої Палати Верховного Суду 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 182/670/15-ц, від 28.04.2021 у справі № 309/2630/15-ц, від 18.02.2021 у справі...