Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА СПОЖИВЧОЇ ПОЛІТИКИ

ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ
Наказ Держспоживстандарту України
11.10.2010 № 457

НАЦІОНАЛЬНИЙ КЛАСИФІКАТОР УКРАЇНИ

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДК 009:2010

{НАЦІОНАЛЬНИЙ КЛАСИФІКАТОР УКРАЇНИ набирає чинності з 1 січня 2012 р. згідно з Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 530 від 29.11.2010}

{Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства
№ 306 від 24.02.2020}

{Зміну № 2 до національного класифікатора ДК 009:2010 “Класифікація видів економічної діяльності” див. в Наказі Міністерства економіки
№ 47 від 04.01.2023}

Чинний від 01.01.2012 р.

ВСТУП

Однією з найважливіших умов розвитку національної статистики, адаптованої до умов глобалізованої економіки, є створення та впровадження сучасної системи національних статистичних класифікацій, згармонізованих із міжнародними. Упровадження статистичних класифікацій дає можливість підняти на якісно новий рівень статистичний аналіз стану національної економіки та прогнозування її розвитку, вивчення міжгалузевих проблем.

Статистичні класифікації мають бути базовані на ґрунтовних методологічних основах, щоб забезпечувати інформаційну єдність і цілісність зібраної статистичної інформації, можливість інтегрування в процес міжнародного інформаційного обміну, що є неодмінною умовою входження в співтовариство розвинених країн світу.

Система статистичних класифікацій не статична і тому, зважаючи на зміни у світовій економіці та суспільстві, виникає потреба в перегляді центральних статистичних класифікацій. Перегляд статистичних класифікацій здійснюють принаймні один раз на 5 – 10 років. Наприклад, версії Міжнародної стандартної галузевої класифікації всіх видів економічної діяльності (ISIC) прийнято в 1948, 1958, 1968, 1989, 2002 роках, Класифікації основних продуктів (CPC) – у 1989, 1997, 2002 роках.

Останній всесвітній перегляд Міжнародної стандартної галузевої класифікації всіх видів економічної діяльності (ISIC) Статистична комісія ООН розпочала в 1999 році. Перегляд зініційовано у зв’язку зі швидким розвитком технологій, особливо у сфері інформаційної та телекомунікаційної діяльності, появою нових типів спеціалізації компаній, поділом праці, новими концептуальними підходами до класифікації професійних і адміністративних послуг. Також було враховано зростання попиту на більш повну й зіставну інформацію в деяких галузях, які представляють певний інтерес для міжнародних організацій у межах виконання міжнародних програм і державної політики, наприклад, програм щодо охорони довкілля, забезпечення населення питною водою, охорони здоров’я людини тощо.

У межах Європейського статистичного простору, який, окрім країн – членів Європейського Союзу, охоплює країни Європейської асоціації вільної торгівлі та більшість країн Центральної Європи, з 1993 року статистичні дані вперше почали збирати та розробляти за Класифікацією видів економічної діяльності Європейського Співтовариства (NACE) та Класифікацією продукції за видами економічної діяльності Європейського Співтовариства (CPA). NACE та CPA – це складова частина міжнародної інтегрованої системи статистичних класифікацій. NACE – похідна класифікація від ISIC і, задля задоволення конкретних потреб користувачів у ЄС, вона більш деталізована на нижчому рівні.

В Україні національні статистичні класифікації видів економічної діяльності, продукції, товарів створювали, використовуючи європейські класифікації в незмінному вигляді. Упровадження Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009-96), яку було побудовано на базі NACE (Rev. 1), відбувалось протягом 1997 – 2000 років згідно з розробленим планом заходів, а, починаючи з січня 2001 року, за цією Класифікацією здійснювали організування статистичних спостережень, формування зведеної інформації та публікацію статистичних даних. З 2006 року набула чинності друга редакція Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009:2005), побудована на базі NACE (Rev. 1.1).

Подану Класифікацію видів економічної діяльності створено на основі NACE (Rev. 2), упровадженої Регламентом (ЄС) Європейського парламенту та ради від 20 грудня 2006 року № 1893/2006.

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Класифікація видів економічної діяльності (далі – КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об’єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

Основне призначення КВЕД – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

Основний вид економічної діяльності – це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Крім того, КВЕД призначений забезпечувати

– статистичний облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності;

– проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності й аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання показників національних рахунків – рахунків виробництва й утворення доходу, таблиці “витрати-випуск”);

– зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною через застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць і принципів визначення та змінення видів економічної діяльності підприємств і організацій.

Тобто КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв’язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов’язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності – це припущення, а не доказ.

Використання КВЕД для статистичних потреб передбачає дотримання методологічних правил, структури класифікації та визначених меж між позиціями, структурних зв’язків між класифікаціями діяльності, продукції та товарів зовнішньоекономічної діяльності, методу “зверху-вниз” (top-down) щодо основного виду діяльності, визначень статистичних одиниць тощо.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цій класифікації є посилання на такі нормативні документи:

– Регламент (ЄС) Європейського парламенту та ради від 20 грудня 2006 року № 1893/2006 (Regulation EC № 1893/2006 of the European Parliament and of the Council of 20 December 2006 establishing the statistical classification of economic activities NACE Revision 2 and amending Council Regulation (EEC) № 3037/90 as well as certain EC Regulations on specific statistical domains)

– Господарський кодекс України

– Закон України “Про державну статистику”

– Методологічні положення щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства.

3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Об’єктами класифікації у КВЕД є види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців (далі – суб’єкти), що їх на вищих рівнях класифікації групують у галузі.

У Господарському кодексі України (стаття 260) і статистичних класифікаціях термін “галузь” визначено як сукупність усіх виробничих одиниць, які здійснюють переважно однакові чи подібні види економічної діяльності.

Користуючись терміном “галузь”, треба враховувати, що подібність видів економічної діяльності не є чітко визначеною категорією і для різних цілей її можна розглядати як у більш загальному, так і в конкретному контексті. Так, наприклад, цілком правомірно розглядати в загальному контексті як галузі економіки сільське господарство або переробну промисловість.

Найбільш узагальнені угруповання видів економічної діяльності на рівні секцій КВЕД дають змогу виділити основні галузі економіки.

Задля проведення економічного аналізу, міжнародних зіставлень системи національних рахунків та поширення статистичних даних державних статистичних спостережень застосовують стандартні угруповання, наведені в додатку А.

КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Літерні познаки секцій використовують як рубрикатор і їх не використовують у кодуванні. Подальшу деталізацію секцій КВЕД – розділ, група, клас – позначають цифровими кодами.

Структура кодового позначення об’єкта КВЕД

Y XX.XX,

де Y – секція (літери латинської абетки від A до U)

XX – розділ

XX.X – група

XX.XX – клас

КВЕД згармонізовано на рівні Y XX (розділ) з Міжнародною стандартною галузевою класифікацією всіх видів економічної діяльності (ISIC, Rev. 4 – 2008) та на рівні Y XX.XX (клас) – з Класифікацією видів економічної діяльності ЄС (NACE, Rev. 2 – 2006).

На відміну від попередніх редакцій, КВЕД не має рівня підсекції через відсутність такого рівня в базовій класифікації NACE (Rev. 2). За результатами перегляду у КВЕД також немає рівня підкласу, що зумовлено значною деталізацією класів у NACE (Rev. 2). З огляду на це КВЕД є національною класифікацією, ідентичною базовій міжнародній статистичній Класифікації видів економічної діяльності ЄС – NACE (Rev. 2).

Кількісна структура КВЕД за класифікаційними рівнями

Задля відображення зв’язків національної статистичної класифікації з міжнародними у КВЕД наведено коди NACE (Rev. 1.1, 2006) та ISIC (Rev. 4, 2008).

Ведення КВЕД здійснює Держкомстат.

Підставою для внесення змін до КВЕД є відповідні зміни в базовій міжнародній статистичній класифікації NACE.

4 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому розділі наведено основні терміни та визначення понять, що їх використовують у контексті КВЕД. В інших контекстах ці терміни можуть мати інше значення.

Аутсорсинг – угода, згідно з якою замовник доручає підряднику виконати певні завдання, зокрема, частину виробничого процесу або повний виробничий процес, надання послуг щодо підбирання персоналу допоміжні функції.

Термін “аутсорсинг” також використовують, якщо підрядник здійснює допоміжну діяльність, і не залежить від того, чи виконують такі завдання на ринкових умовах. Замовник і підрядник можуть бути розташовані в межах однієї економічної території чи в різних економічних територіях. Фактичне місцезнаходження не впливає на класифікацію цих суб’єктів.

Замовник – це суб’єкт, який вступає в договірні відносини з іншим суб’єктом (підрядником), що передбачають виконання підрядником певних завдань, зокрема, частини виробничого процесу або повного виробничого процесу, надання послуг щодо підбирання персоналу, допоміжних функцій.

Підрядник (субпідрядник) – це суб’єкт, що виконує певні завдання, зокрема, частину виробничого процесу або повний виробничий процес, надання послуг щодо підбору персоналу, допоміжні функції.

Діяльність замовників і підрядників класифікують за встановленими правилами.

Валову додану вартість за основною ціною визначають як різницю між випуском продукції за основною ціною та проміжним споживанням за цінами покупців.

Виключний побічний продукт – це продукт, технологічно пов’язаний із виробництвом інших продуктів однієї класифікаційної групи, але не вироблений у жодній іншій групі (наприклад, виробництво меляси пов’язане з виробництвом цукру). Виключні побічні продукти використовують як вхідні матеріали (сировину) для виробництва інших продуктів.

Виробництво – це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності.

Термін “виробництво” призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Готова продукція – це продукція, процес перероблення якої завершено.

Допоміжні види економічної діяльності – це види діяльності, які виконують переважно у сфері послуг, а їх результати використовує сам суб’єкт задля обслуговування його основного та другорядних видів економічної діяльності (керування підприємством, бухгалтерський облік, транспортування, складування, закупівля, збут, ремонт, технічне обслуговування тощо).

Другорядні види економічної діяльності – це будь-які інші (крім основного) види економічної діяльності суб’єкта з виробництва товарів або надання послуг.

Економічна діяльність – процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Засоби виробництва – це товари (крім сировини та палива), що їх використовують для виробництва інших товарів чи послуг. До засобів виробництва належать виробничі приміщення, машини й устатковання, транспортні засоби, трактори тощо. Землю не розглядають як засіб виробництва.

Звичайний (ординарний) побічний продукт – це продукт, технологічно пов’язаний з виробництвом інших продуктів, але класифікований у різних класифікаційних групах (наприклад, водень, одержаний унаслідок очищення сирої нафти, технологічно пов’язаний з воднем, отриманим у процесі виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення, і є ідентичним водневі, одержаному в результаті виробництва інших основних хімічних речовин).

Напівфабрикати – це продукція, яка вже зазнала певного перероблення, але яка ще не готова до застосування. Напівфабрикати можуть бути передані іншим виробникам чи підрядникам для подальшого перероблення (наприклад, литі заготовки, що їх передають для кінцевого перероблення).

Оброблення – це процес, який виконують, щоб зберегти певні види продукції, надати їм деяких властивостей або запобігти шкідливому впливові, який може виявлятися внаслідок їх використання (наприклад, оброблення сільськогосподарських культур, деревини, металів або оброблення відходів).

Основний вид економічної діяльності – це вид діяльності суб’єкта, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або інший визначений критерій).

Перероблення – це технологічний процес, виконання якого змінює форму, властивості чи склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції, задля отримання нової продукції.

Переробна промисловість – усі види економічної діяльності, віднесені до секції C “Переробна промисловість”. До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво. Використання машин і устатковання для виконання економічної діяльності характерне не тільки для секції C.

Продукція – це результат економічної діяльності. Це загальний термін, який використовують як для позначення товарів, так і послуг.

Товари – це матеріальні об’єкти, на які є попит та щодо яких можна встановити права власності. Товари придатні для транспортування, їх долучають до обміну, тобто вони є предметом купівлі та продажу. Це може бути продукція серійного виробництва, унікальні витвори або матеріальні засоби для надання послуг (дискета з програмним забезпеченням). Виробництво товарів і обмін ними є різними видами економічної діяльності.

Послуги – це результат економічної діяльності, відносно якого не можна встановити права власності. Послуги не підлягають продажу окремо від процесу їх виробництва. Момент завершення виробництва послуги збігається з моментом надання її споживачеві.

Проміжне споживання – це витрати на товари та послуги (сировину, паливо, енергію, поточний ремонт, послуги транспорту тощо), що їх використовують суб’єкти для виробничих потреб.

Процес промислового виробництва – це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B “Добувна промисловість та розроблення кар’єрів”, C “Переробна промисловість”, D “Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря”, E “Водопостачання; каналізація, поводження з відходами” та F “Будівництво”.

Устатковання виробничого призначення – це машини й обладнання, призначені для виробництва продукції (наприклад, металорізальні верстати, пральні машини для пралень).

Устатковання побутового призначення – це машини й обладнання, призначені для споживання домашніми господарствами (наприклад, побутові пральні машини).

У тексті КВЕД вжито скорочення: н. в. і. у. – не віднесено до інших угруповань.

5 СТРУКТУРА КЛАСИФІКАЦІЇ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

__________
* Цим символом позначено часткову (неповну) відповідність між позиціями статистичних класифікацій.

{Класифікатор із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 306 від 24.02.2020}

СТАНДАРТНІ УГРУПОВАННЯ ДЛЯ ПУБЛІКАЦІЇ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ

Таблиця A*10/11

__________
(^–1) У тому числі нарахована орендна плата за житло, використовуване власниками.

Таблиця A*38

__________
(^–2) У тому числі нарахована орендна плата за житло, використовуване власниками.
(^–3) Уся секція U та частина секції T (розділ 98) не входять у межі виробничої діяльності за СНР і в поданні даних СНР будуть  порожніми, але їх вносять до таблиці для повноти інформації.