Чинна редакція Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон про закупівлі, Закон) запровадила поняття спрощеної закупівлі — такого собі тендеру в мініатюрі для закупівель, очікувана вартість яких дорівнює або перевищує 50 тис. грн, однак не дотягує до цінових порогів, установлених частиною 1 статті 3 Закону щодо проведення процедур закупівель.
Порівняно з тендером у спрощеній закупівлі менший перелік вимог до учасників, менше підстав для їх дискваліфікації, коротші строки для подання та розгляду документів, відсутні процедури адміністративного оскарження тощо. Тим не менш, навіть ці вимоги не завжди можна виконати. А тому частиною 7 статті 3 Закону про закупівлі передбачено ні багато ні мало — 14 випадків, коли замовник не проводить спрощені закупівлі, хоча очікувана вартість закупівлі коливається у згаданих вище межах.
Цікаво, що 9 із 14 випадків, передбачених частиною 3 статті 17 Закону, є «міні-аналогами» переговорної процедури закупівлі, тобто зміст таких підстав у цілому відповідає аналогічним підставам для проведення переговорної процедури закупівлі. Нюансам застування таких «міні-аналогів» буде присвячена друга частина цієї статті, яку ви зможете прочитати порталі RADNUK.COM.UA вже у січні прийдешнього 2021 року.
А цього разу розглянемо загальні, характерні для всіх передбачених частиною 7 статті 3 Закону підстав для укладення договору без використання електронної системи...
google
