Після 19.04.2020, завдяки введенню в дію Закону України «Про внесення змін до Закону України ‟Про публічні закупівлі” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» окрім інших змін у сфері публічних закупівель було введено можливість повертати скаржнику оплату за подання скарги до Антимонопольного комітету України (далі — АМКУ). З моменту введення на законодавчому рівні такої корисної можливості минуло більше ніж півтора року. За цей час вже склалася певна практика такого повернення. Мета цієї статті — дослідити ситуації, коли ж оплата за подання скарги не повертається, та з якими нюансами скаржник може зустрітися на цьому етапі.
За загальним правилом…
Нагадаю, що точні розміри та порядок повернення плати встановлює постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 292 «Про встановлення розміру плати за подання скарги та затвердження Порядку здійснення плати за подання скарги до органу оскарження через електронну систему закупівель та її повернення суб’єкту оскарження» (далі — Постанова КМУ № 292).
Цим актом плату встановлено в двох базових розмірах: 0,3 відсотка очікуваної вартості предмета закупівлі або його частини (лота) (але не менш як 2 тис. гривень та не більш як 85 тис. гривень), або 0,6 відсотка очікуваної вартості предмета закупівлі або його частини (лота) (але не менш як 3 тис. гривень та не більш як 170 тис. гривень) — залежно від того, чи оскаржуються тендерна документація, чи рішення / дії / бездіяльність замовника на різних етапах закупівель. Є свої ставки для оскарження тендерної документації та рішень / дій / бездіяльності до аукціону в закупівлях, що проводяться відповідно до Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації» від 09.04.2015 № 327-VIII, — у розмірі 2 тисяч гривень. Так чи інакше, точну суму завжди розраховує сама система, округлюючи при цьому її до наступних 10 гривень.
Відповідно до Постанови КМУ № 292 скаржник сплачує плату за скаргу безпосередньо на окремий рахунок адміністратора електронної системи закупівель — Державного підприємства «Прозорро» (далі — Prozorro, Адміністратор). Саме Адміністратор є відповідальним за забезпечення процесу отримання плати за подання скарги до органу оскарження через електронну систему закупівель та її повернення суб’єкту оскарження / перерахування до державного бюджету. Саме на рахунку Адміністратора зберігається плата за скаргу до моменту вирішення питання про повернення її скаржнику / перерахування до державного бюджету.
Оплата за скаргу здійснюється через електронну систему закупівель шляхом застосування електронного платіжного засобу або безготівкового переказу. При цьому обов’язково зазначаються реквізити рахунку, на який може бути повернена плата за скаргу. Правильність здійснення оплати та зазначення реквізитів (особливо, якщо це стосується оплати через банк (шляхом безготівкового переказу)) також може вплинути на процес повернення оплати за скаргу. Докладніше про такі ситуації — у розділі «Помилки при оплаті як причина неповернення коштів».
Підстави для повернення та неповернення оплати за скаргу
Частиною 6 статті 18 чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі — Закон № 922) встановлено правило, за яким плата за подання скарги повертається суб’єкту оскарження, якщо орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає рішення про:
- задоволення або часткове задоволення такої скарги;
- залишає її без розгляду у випадку, якщо замовником відповідно до Закону № 922 усунуто порушення, зазначені в скарзі;
- приймає рішення про припинення розгляду скарги у випадку, якщо замовником відповідно до Закону № 922 усунуто порушення, зазначені в скарзі.
При наявності інших рішень Колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі — Колегія АМКУ, орган оскарження), плата за подання скарги перераховується до Державного бюджету України.
Водночас можна виділити ще декілька підстав для повернення оплати за скаргу, передбачені Постановою КМУ № 292 (не пов’язані з успішним для скаржника розглядом скарги):
- у разі зарахування плати за скаргу на окремий рахунок Адміністратора після закінчення строку для подання скарги (пункт 11 Постанови КМУ № 292).
При цьому Адміністратор має протягом двох робочих днів з моменту зарахування коштів на окремий рахунок повернути отриману плату. Така скарга не вноситься до реєстру скарг, не формується її реєстраційна картка, не оприлюднюється в електронній системі закупівель.
- у разі зарахування на окремий рахунок Адміністратора коштів, які не можуть бути зараховані як плата за скаргу, оскільки щодо них відсутня інформація про платника та / або призначення платежу (пункт 14 Постанови КМУ № 292).
Такі кошти повертаються автоматично, а за неможливості (у зв’язку із відсутністю реквізитів та / або ідентифікатора скарги) суб’єкт оскарження може звернутися до Адміністратора з письмовою заявою про повернення сплачених ним коштів, до якої обов’язково додаються документи, що підтверджують сплату. Після перевірки інформації кошти повинні повертатися протягом 10 робочих днів з дня реєстрації такої заяви.
Отже, ми розглянули випадки, коли оплата за подання скарги повертається, а коли ж ні? Серед нормативно визначених підстав, коли оплата суб’єкту оскарження не повертається, а зараховується до Державного бюджету України, такі (передбачені Постановою КМУ № 292):
- підстави, пов’язані з прийнятими Колегією АМКУ рішеннями про (пункт 12 Постанови КМУ № 292):
— відмову в задоволенні скарги;
— залишення скарги без розгляду в разі, коли:
– скарга подана щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду і щодо яких Колегією АМКУ було прийнято відповідне рішення;
– скарга не відповідає вимогам, що висуваються до неї (частини 2–5, 9 статті 18 Закону № 922);
– до дня подання скарги замовником прийнято рішення про відміну тендеру чи визнання його таким, що не відбувся, відміну переговорної процедури закупівлі, крім випадку оскарження будь-якого з таких рішень;
— припинення розгляду скарги у разі, коли після прийняття скарги до розгляду були встановлені такі обставини:
– суб’єкт оскарження подав скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення;
– скарга не відповідає вимогам, що висуваються до неї (частини 2–5, 9 статті 18 Закону № 922).
Надалі для зручності такі випадки залишення без розгляду та припинення розгляду скарги будемо називати випадками подання неналежної скарги;
- підстава пов’язана з помилками, допущеними в процесі оплати (пункт 14 Постанови КМУ № 292):
— якщо скаржник, вніс оплату за скаргукошти зараховані на окремий рахунок Адміністратора, проте в реквізитах відсутнянформація наприклад про платника та / або призначення платежу та/ або взагалі реквізити відсутні та / або не зазначений ідентифікатора скарги, то кошти не можуть бути повернуті суб’єкту оскарження. Після закінчення трирічного строку їх збереження такі кошти перераховуються до державного бюджету у передбаченому законодавством порядку.
Так, система повернення / неповернення оплати за скаргу функціонує в автоматичному режимі — Адміністратор не приймає рішення про повернення оплати за скаргу після кожного конкретного рішення органу оскарження. Система орієнтується на резолютивну частину рішення Колегії АМКУ і, відповідно, автоматично повертає кошти суб’єкту оскарження або перераховує їх до Державного бюджету України.
Практичні кейси щодо неповернення оплати за скаргу
У рішеннях, де Колегія АМКУ відмовляє у задоволенні всіх вимог скарги в цілому, безсумнівно, кошти мають бути перераховані до Державного бюджету України, адже «відмова в задоволенні скарги» прямо передбачена в Постанові КМУ № 292.
Водночас судова практика містить цікаві кейси. Скаржники, оскаржуючи рішення Колегії АМКУ, якими їм відмовлено у задоволені скарги, вимагають також повернення оплати за скаргу (фактично висуваючи вимогу про стягнення коштів як відшкодування збитків).
Зокрема, у закупівлі № UA-2020-11-16-014410-с, яка проводилась Міністерством оборони України, учасник оскаржував рішення замовника про відхилення його тендерної пропозиції. У резолютивній частині рішення від 05.01.2021 №116-р/пк-пз Колегія АМКУ відмовила у задоволенні скарги.
Подаючи позов на це рішення Колегії АМКУ, скаржник вимагав визнання його протиправним та стягнення грошових коштів на відшкодування шкоди у розмірі оплати скарги (170 000 грн). Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.08.2021 у справі № 640/3058/21 відмовив у задоволенні позову скаржника. Щодо відшкодування шкоди (в розмірі оплати за скаргу) суд зазначив, що така підстава, як «відмова в задоволенні скарги», відсутня в чіткому переліку, передбаченому пунктом 6 статті 18 Закону № 922, а отже, відсутні правові підстави для повернення позивачу плати за подання скарги.
Водночас можна привести приклад успішного стягнення з Державного бюджету України майнової шкоди у розмірі оплати за скаргу у зв’язку з тим, що рішення Колегії (про відмову у задоволенні скарги) було скасоване судом. Так, разом зі скасуванням оскаржуваного рішення Колегії АМКУ Окружний адміністративний суд міста Києва (рішення від 22.09.2021 № 640/3055/21) задовольнив вимогу позивача (скаржника) стягнути з Колегії АМКУ кошти на відшкодування шкоди, завданої йому протиправним рішенням Колегії АМКУ (№ 10-р/пк-пз від 04.01.2021), у розмірі 170 000 грн. Мотивуючи своє рішення, суд вказав, що Колегія АМКУ протиправно відмовила позивачу у задоволенні його скарги, що мало своїм наслідком безпідставне перерахування плати за подання такої скарги у розмірі 170 000,00 грн до Державного бюджету України, а не йому як суб’єкту оскарження. При цьому суд у цій частині акцентує увагу на тому, що обґрунтованість скарги позивача була встановлена рішенням суду. Отже, бачимо, що в деяких випадках плата за подання скарги може бути оцінена як матеріальна шкода і стягнена на підставі рішення суду.
Подібна ситуація і щодо випадків залишення скарги без розгляду / припинення розгляду в цілому при поданні неналежної скарги. Такі випадки відповідно до пункту 12 Постанови КМК № 292 є однозначною та нормативною підставою перерахування сплачених за скаргу коштів до Державного бюджету України.
Тут скаржники, окрім визнання протиправним та скасуванням рішення Колегії АМКУ, іноді зазначають вимоги про стягнення коштів — майнової шкоди (у розмірі оплати за скаргу) з Державного бюджету України. Водночас є цікаві висновки суду щодо скарг, розгляд яких було припинено.
Так, у рішенні від 17.09.2021 по справі № 640/15119/21 Окружний адміністративний суд міста Києва, попри те, що скасував рішення Колегії АМКУ (яким розгляд його скарги було припинено), вимогу про стягнення коштів не задовольнив. Так, відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення майнової шкоди у розмірі 170 000 грн (стільки скаржник витратив на оплату за подання скарги), суд зазначив, що: «…обставиною для перерахування плати за подання скарги чи то на користь Державного бюджету України, чи то на користь суб’єкта оскарження є результати розгляду такої скарги, враховуючи, що суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Колегії АМКУ, проте скарга по суті станом на час прийняття цього рішення є нерозглянутою, підстави для стягнення на користь позивача коштів у сумі 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень наразі відсутні». Отже, навіть після оскарження неправомірного рішення Колегії АМКУ про припинення розгляду скарги суд у цьому випадку не знайшов підстав для стягнення коштів з Державного бюджету. Наразі справа передана до суду апеляційної інстанції.
Часткове задоволення скарги, чи завжди повертаються кошти?
І якщо щодо рішень АМКУ, в яких орган оскарження відмовляє у задоволенні, або залишає без розгляду, припиняє розгляд в цілому (за всіма пунктами скарги), питання повернення / неповернення коштів нормативно врегульовано, то із рішеннями, в яких щодо декількох вимог були прийняті різні рішення (про часткову відмову у задоволенні, часткове припинення розгляду скарги і т. д.) питань виникає багато, про що свідчить судова практика.
Серед таких ситуацій можна виділити випадки, коли АМКУ припиняє розгляд деяких вимог (зокрема, у зв’язку з усуненням порушень замовником, що є підставою для повернення коштів), а в іншій частині скарги відмовляє суб’єкту оскарження у задоволенні скарги (що є підставою для їх неповернення скаржнику).
Так, ситуація з припиненням розгляду однієї вимоги і частковою відмовою щодо інших вимог скарги стала підставою для судового розгляду. У процедурі № UA-2020-11-18-005298-a, яку проводила Служба автомобільних доріг у Чернігівській області, учасник подав скаргу до Колегії АМКУ на умови тендерної документації. Скарга містила декілька вимог. Орган оскарження в мотивувальній частині свого рішення першу вимогу визнав обґрунтованою, але оскільки замовником усунуто порушення щодо такої, Колегія АМКУ зазначила, що припиняє розгляд скарги в цій частині. Щодо інших вимог Колегія АМКУ прийняла рішення про відсутність підстав для їх задоволення. У резолютивній частині рішення Колегія АМКУ відмовила скаржнику у задоволенні його скарги. Відповідно, кошти, сплачені за подання скарги, повернені скаржнику не були. Скаржник подав позов до адміністративного суду з вимогами визнати протиправним і скасувати рішення Колегія АМКУ та повторно розглянути його скаргу, зазначивши в резолютивній частині рішення висновки щодо кожного пункту скарги окремо. Скаржник мотивував, що цими діями Колегія АМКУ порушила його права на повернення плати за розгляд скарги, передбаченого законодавством.
Окружний адміністративний суд міста Києва у рішенні від 08.09.2021 по справі № 640/715/21 зазначив: «Аналіз змісту пункту 13 згаданого Порядку (від авт. — Постанови КМУ № 292) дає суду підстави стверджувати, що цією правовою нормою не передбачено можливості у разі часткового припинення Колегією розгляду скарги перерахування чи часткового перерахування адміністратором коштів суб’єкту оскарження, сплачених ним за подання скарги» (подібний висновок зроблено Окружним адміністративним судом міста Києва у рішенні по справі № 640/712/21). Отже, прийняття Колегією АМКУ оскаржуваного рішення, незважаючи на те, що в його резолютивній частині не зазначено про припинення розгляду скарги в частині пункту 1 вимоги скаржника, як вказав суд: «…не призвело до порушення права позивача щодо отримання коштів / частини коштів, сплачених ним за подання скарги, розгляд пункту 1 якої припинено». Таким чином, скаржнику не було повернено оплату за скаргу, а такі дії не визнано протиправними, оскільки часткове припинення розгляду скарги (навіть з підстав усунення замовником порушень) не є підставою для повернення коштів за скаргу. Відомо, що скаржник наразі подав апеляційну скаргу на це рішення суду й очікує її розгляду.
Навіть якщо щодо більшості вимог Колегія АМКУ припиняє розгляд (зокрема, у зв’язку з усуненням порушень замовником), а в іншій частині скарги Колегія АМКУ відмовляє суб’єкту оскарження у задоволенні скарги, висновки все одно подібні — «оплата не повертається».
Така ситуація склалась у закупівлі № UA-2020-09-16-008605-а, яку проводив Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації. Так, єдиний учасник не погодився з умовами тендерної документації і подав скаргу. Скарга містила декілька вимог. Орган оскарження в мотивувальній частині рішення № 20729-р/пк-пз від 09.11.2020 припинив розгляд більшості вимог скарги. Однак внаслідок того, що, на думку Колегії, остання підстава не містила документального підтвердження, яким чином наведена вище умова тендерної документації порушує його права, Колегія АМКУ відмовила у задоволенні скарги (про що зазначила у резолютивній частині). Скаржник подав позов, де вимагав прийняти АМКУ додаткове рішення, яким у резолютивній частині зазначити про припинення розгляду скарги на підставі того, що замовником усунуто порушення, зазначені в скарзі. Водночас Окружний адміністративний суд міста Києва у рішенні від 19.08.2021 № 640/30776/20 вказав, що Колегія АМКУ додаткові рішення не приймає. Крім того, зазначив, що плата за подання скарги суб’єкту оскарження повертається у тому разі, якщо розгляд всієї скарги припинено — коли замовником усунуто порушення, зазначені в скарзі. Ця ж ситуація не підпадає під підстави, що передбачають повернення коштів за скаргу.
Додаткові кейси щодо ситуацій часткового припинення розгляду скарги до вашої уваги на порталі RADNUK.COM.UA у статті «Неповернення коштів за скаргу при внесенні змін до ТД замовником».
Декілька слів необхідно сказати про практику АМКУ щодо неповернення оплати у випадку припинення розгляду з різних підстав, а саме: коли щодо частини вимог Колегія АМКУ припинила розгляд внаслідок усунення замовником порушень (це підстава для повернення оплати), а щодо інших вимог припинила розгляд внаслідок невідповідності скарги (це підстава для неповернення оплати за скаргу).
Так, у закупівлі № UA-2020-07-09-001529-c ТОВ «А» подало скаргу на дискримінаційні умови тендерної документації (скарга № UA-2020-07-09-001529-c.c52). Потім скаржник подав два доповнення до скарги, що містили додаткові вимоги щодо скасування інших дискримінаційних вимог документації замовника. Цікаво, що у своєму рішенні № 20160-р/пк-пз 29.10.2020 первинна скарга (без доповнення) могла фактично призвести до повернення оплати скаржнику, оскільки зазначені недоліки були усунені замовником і орган оскарження постановив припинити розгляд у цій частині. Однак у зв’язку з тим, що подані скаржником додатки містили додаткові вимоги, АМКУ зазначив, що вони не відповідають вимогам до скарги. У резолютивній частині розгляд скарги припинено, а фактично органом оскарження, відповідно до відомостей із сайту Prozorro, розгляд припинено у зв’язку з тим, що скарга не відповідає вимогам частин 2–5 та 9 статті 18 Закону № 922 (що є підставою для неповернення оплати).
Отже, як бачимо, підставою для повернення плати за скаргу при припиненні розгляду / залишенні без розгляду є лише факт усунення замовником всіх порушень, передбачених у скарзі. Якщо замовник частково усуває такі, розгляд справи щодо інших вимог продовжується, і рішення приймається вже щодо таких вимог. Від того, яке рішення буде прийнято АМКУ щодо цих вимог, і залежить повернення / неповернення оплати. Якщо таке буде підставою для повернення оплати за скаргу (задоволення або припинення / залишення без розгляду у зв’язку з усуненням порушень замовником), система автоматично поверне оплату за скаргу. При прийнятті інших рішень Колегією АМКУ щодо неусунених замовником порушень, передбачених у вимогах зі скарги, підстав для повернення не вбачатиметься, а отже, система Адміністратора перерахує кошти до Державного бюджету України.
Помилки при оплаті як причина неповернення коштів
Ще одною підставою для неповернення оплати є помилки, допущені при оплаті, (відсутня інформація про платника та / або призначення платежу та у зв’язку з відсутністю реквізитів та / або ідентифікатора скарги), такі кошти не можуть бути повернені суб’єкту оскарження. Відповідно до пункту 14 Постанови КМУ № 292 такі кошти після закінчення трирічного строку їх збереження на окремому рахунку Адміністратора перераховуються до державного бюджету у передбаченому законодавством порядку.
Дійсно, оплата, отримана після періоду подачі скарг, неправильна сума оплати, декілька аналогічних перерахувань та оплати з помилками в реквізитах (зокрема, таке буває при здійсненні оплати через клієнт-банк) повертаються Адміністратором на той же рахунок, з якого їх було здійснено (або ж на рахунок, зазначений самим платником) зазвичай протягом 2 днів.
І хоча трирічний строк — це доволі тривалий період (такий строк ще навіть не минув з моменту введення системи повернення оплати, тому практики ще немає), все ж таки зволікати не варто, і якщо кошти не повертаються автоматично, варто звернутись до Адміністратора на feedback@prozorro.ua з відповідною заявою в довільній формі.
Висновки
Закон № 922 чітко передбачив випадки повернення оплати за скаргу, і ці випадки, як можна побачити з практики суду та АМКУ, не підлягають розширеному тлумаченню. Здебільшого в рішеннях міститься обґрунтування саме з посиланням на їх вичерпний перелік у частині 6 статті 18 Закону № 922. Система повернення оплати функціонує в автоматичному режимі, тому відповідно до прийнятого варіанту в резолютивній частині рішення Колегії АМКУ і вирішується питання про повернення / неповернення оплати за скаргу. Узагальнюючи розглянуті практичні кейси, можна сказати, що поки що часткове припинення розгляду скарги з підстав усунення замовником порушень, як і часткова відмова від розгляду, не передбачає повернення оплати за скаргу. Це логічно, адже у базовій статті профільного закону таких підстав повернення не передбачено.
Отже, суб’єкту оскарження, якщо він має намір повернути оплату за скаргу, варто уважно підходити до формулювання і викладення своїх вимог, бажано викласти їх одразу в одній скарзі (а не донаправляти додатковими листами, які можуть бути визнані такими, що не відповідають вимогам до скарг) та відшукати той баланс між кількістю заявлених вимог і впевненістю у своїй правовій позиції.
Більше інформації читайте у статтях на порталі RADNUK.COM.UA