Роз’яснення НАЗК про те, хто є військовими посадовими особами
Суб’єктами декларування є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань (абз. 16 ч. 1 ст. 1 та пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).
Військові посадові особи − це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством (ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу»).
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців (ст.ст. 29, 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням не є стосовно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими за військовим званням (абз. 1 ст. 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців (абз. 2 ст. 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Але це право за своєю суттю не відноситься до організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Зважаючи на те, що в приписах ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України містяться ознаки організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, військовослужбовці, які за своїм службовим становищем є начальниками, є військовими посадовими особами.
Зміст адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій (обов’язків) наведений у відповіді на запитання 25 цих Роз’яснень.
! Особа є військовою посадовою особою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов’язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов’язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
Отже, суб’єктами декларування є лише ті військовослужбовці, які:
1) обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків;
2) спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством.
Військовослужбовці старшого офіцерського складу, які не займають керівні посади, є суб’єктами, на яких поширюється дія Закону, у випадках:
1) спеціального уповноваження на виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків згідно із законодавством;
2) керування окремими ділянками робіт (начальник полігону, начальник фізичної підготовки і спорту, юрисконсульт тощо).
! Військовослужбовець, який перебуває у розпорядженні відповідного командира та не обіймає штатної посади, може бути суб’єктом декларування, лише якщо на нього покладено організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки, визначені для нього цим командиром (такі обов’язки повинні закріплюватися у відповідному документі).
Для визначення суб’єктів декларування з-поміж військовослужбовців Служби безпеки України, зазначених у пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, встановлені окремі правила, які зазначені у відповіді на запитання 195 цих Роз’яснень.
Приклад
Черговий частини призначається з числа офіцерів управлінь військової частини та батальйонів, а також командирів рот та з тих, хто прирівнюється до них. Черговому частини підпорядковується весь склад добового наряду військової частини (ст. 295 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Черговий частини зобов’язаний (ст. 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України): у разі надходження сигналу тривоги негайно подати сигнал на підйом підрозділів, доповісти командирові військової частини, оповістити його заступників та інших посадових осіб частини і діяти згідно з інструкцією; до їх прибуття керувати діями підрозділів частини; стежити за виконанням підрозділами розпорядку дня й керувати поданням установлених сигналів тощо.
Склад добового наряду оголошується наказом по військовій частині на навчальний рік. Щоденно наказом по військовій частині призначаються черговий військової частини (ст. 268 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
У даному випадку офіцер управління військової частини, який належить до старшого офіцерського складу та відданий наказом по військовій частині, вважається спеціально уповноваженим командиром військової частини на виконання організаційно-розпорядчих обов’язків, а отже, є суб’єктом, на якого поширюється дія Закону.
При цьому, якщо військовослужбовець до цього не був військовою посадовою особою, а набуває цього статусу виключно у зв’язку з виконанням обов’язків служби в добовому наряді, декларація кандидата на посаду не подається, оскільки така декларація подається особами, які претендують на зайняття посади, до призначення або обрання на відповідну посаду (ч. 3 ст. 45 Закону).
Разом з тим у такого військовослужбовця, залежно від обставин, може виникати обов’язок подання щорічної декларації (з обома позначками) та декларації при звільненні (зокрема у випадку недопущення його до несення служби в добовому наряді в наступному році (відсутність його у відповідному наказі)).
Error: Contact form not found.
google 
