Закон України “Про боротьбу з тероризмом”
 |
| ЗАКОН УКРАЇНИ |
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 25, ст.180)
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2600-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 25, ст.335
№ 3200-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст.116
№ 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511
№ 1900-VI від 16.02.2010, ВВР, 2010, № 19, ст.151
№ 2258-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392
№ 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, № 10, ст.63
№ 3266-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 43, ст.449
№ 5461-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 5, ст.62
№ 5502-VI від 20.11.2012, ВВР, 2014, № 8, ст.88
№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712}
{Щодо втрати чинності Закону
№ 2592-VI від 07.10.2010 додатково див. Закон
№ 763-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 12, ст.189}
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 877-VII від 13.03.2014, ВВР, 2014, № 15, ст.326
№ 1313-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, № 29, ст.946
№ 1630-VII від 12.08.2014, ВВР, 2014, № 39, ст.2007
№ 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057
№ 141-VIII від 03.02.2015, ВВР, 2015, № 13, ст.87
№ 378-VIII від 12.05.2015, ВВР, 2015, № 28, ст.246
№ 649-VIII від 17.07.2015, ВВР, 2015, № 37-38, ст.369
№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44
№ 965-VIII від 02.02.2016, ВВР, 2016, № 10, ст.104
№ 1437-VIII від 07.07.2016, ВВР, 2016, № 33, ст.564
№ 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст.50
№ 2004-VIII від 06.04.2017, ВВР, 2017, № 21, ст.246
№ 2268-VIII від 18.01.2018, ВВР, 2018, № 10, ст.54
№ 2293-VIII від 27.02.2018, ВВР, 2018, № 19, ст.180
№ 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.371
№ 361-IX від 06.12.2019, ВВР, 2020, № 25, ст.171
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408
№ 1089-IX від 16.12.2020
№ 1150-IX від 28.01.2021, ВВР, 2021, № 23, ст.197
№ 2265-IX від 22.05.2022
№ 2849-IX від 13.12.2022
№ 2997-IX від 21.03.2023}
{У тексті Закону слова “засоби масової інформації” та “електронні засоби масової інформації” у всіх відмінках і числах замінено словом “медіа” згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022}
Цей Закон з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов’язки органів виконавчої влади, об’єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв’язку із участю у боротьбі з тероризмом.
Положення цього Закону не можуть бути застосовані як підстава для переслідування громадян, які, діючи в межах закону, виступають на захист своїх конституційних прав і свобод.
Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей;
терористичний акт – злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258-260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України;
активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, – кошти, майно, майнові і немайнові права, що повністю або частково, прямо чи опосередковано належать або перебувають під контролем осіб, що пов’язані з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, та активи, які отримані або походять від таких коштів, майна, майнових і немайнових прав, а також інші активи зазначених осіб;
{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3266-VI від 21.04.2011}
технологічний тероризм – кримінальні правопорушення, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру;
{Абзац п’ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
терористична діяльність – діяльність, яка охоплює:
планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;
підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях;
організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;
вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;
пропаганду і поширення ідеології тероризму;
пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України;
{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2265-IX від 22.05.2022}
проходження навчання тероризму;
{Частину першу статті 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 361-IX від 06.12.2019}
перетинання державного кордону України з терористичною метою;
{Частину першу статті 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 361-IX від 06.12.2019; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
фінансування та інше сприяння тероризму;
{Абзац статті 1 в редакції Закону № 2258-VI від 18.05.2010}
фінансування тероризму – надання чи збір будь-яких активів прямо чи опосередковано з метою їх використання або усвідомленням можливості того, що їх буде використано повністю або частково:
{Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 2258-VI від 18.05.2010; в редакції Законів № 1702-VII від 14.10.2014, № 361-IX від 06.12.2019}
для будь-яких цілей окремим терористом чи терористичною групою (організацією);
{Абзац статті 1 в редакції Законів № 1702-VII від 14.10.2014, № 361-IX від 06.12.2019}
для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприяння вчиненню терористичного акту, проходження навчання тероризму, перетинання державного кордону України з терористичною метою, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій;
{Абзац статті 1 в редакції Законів № 1702-VII від 14.10.2014, № 361-IX від 06.12.2019; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
міжнародний тероризм – здійснювані у світовому чи регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов’язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров’ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження;
терорист – особа, яка бере участь у терористичній діяльності;
терористична група – група з двох і більше осіб, які об’єдналися з метою здійснення терористичних актів;
терористична організація – стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації;
держава-терорист – держава, яка відкрито, з використанням власних збройних сил, інших збройних формувань, або приховано, з використанням збройних формувань, що діють від імені та (або) в інтересах такої держави, вчиняє терористичні акти, акти міжнародного тероризму;
{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2265-IX від 22.05.2022}
боротьба з тероризмом – діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності;
антитерористична операція – комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності;
{Абзац частини першої статті 1 в редакції Закону № 1313-VII від 05.06.2014}
район проведення антитерористичної операції – визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція;
режим у районі проведення антитерористичної операції – особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб’єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров’я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;
{Абзац статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012}
заручник – фізична особа, яка захоплена і (або) утримується з метою спонукання державного органу, підприємства, установи чи організації або окремих осіб здійснити якусь дію або утриматися від здійснення якоїсь дії як умови звільнення особи, що захоплена і (або) утримується;
антитерористична підготовка населення – система організаційних, освітніх, просвітницьких, практично-навчальних, науково-методологічних та інших заходів, спрямованих на формування у представників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та цивільного населення антитерористичних компетентностей;
{Статтю 1 доповнено абзацом двадцять дев’ятим згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
інформація про пасажирів (advance passenger information/passenger name record) – попередня інформація про пасажирів (API – ПІП) і реєстраційні записи пасажирів (PNR – РЗП), зібрані авіаперевізниками, чартерними операторами або постачальниками послуг з пасажирських перевезень, що використовуються для перевірки і виявлення пасажирів, які можуть становити ризик для безпеки країни (для запобігання та протидії тероризму й іншим формам тяжких кримінальних правопорушень). Попередня інформація про пасажирів (далі – ПІП) має містити такі відомості: тип, номер, країну видачі та дату закінчення дії будь-якого документа, що посвідчує особу, громадянство, прізвище, ім’я, стать, дату народження, номер авіарейсу, дату відправлення, дату прибуття, аеропорт відправлення, аеропорт прибуття, час відправлення, час прибуття. Запис реєстрації пасажирів (далі – ЗРП) – це запис обов’язкових для перевезення даних кожного пасажира для кожного авіаперевезення, заброньованого будь-якою особою особисто або від її імені, що містить інформацію, необхідну для опрацювання причетними авіаперевізниками бронювання та контролю над ним, та міститься у системах бронювання, системах контролю відправлення, використовуваних для реєстрації пасажирів на авіарейси, або еквівалентних системах із такими самими функціями.
{Статтю 1 доповнено абзацом тридцятим згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Стаття 2. Правові основи боротьби з тероризмом
Правову основу боротьби з тероризмом становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, цей Закон, інші закони України, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом, 1977 р., Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом, 1997 р., Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999 р., інші міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, резолюції Ради Безпеки ООН та інших міжнародних безпекових організацій, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.
{Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Стаття 3. Основні принципи боротьби з тероризмом
Боротьба з тероризмом ґрунтується на принципах:
законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина;
комплексного використання з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських та інших можливостей; пріоритетності попереджувальних заходів;
невідворотності покарання за участь у терористичній діяльності;
пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності;
поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом;
нерозголошення відомостей про технічні прийоми і тактику проведення антитерористичних операцій, а також про склад їх учасників;
єдиноначальності в керівництві силами і засобами, що залучаються для проведення антитерористичних операцій;
співробітництва у сфері боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом;
антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України.
{Статтю 3 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 2268-VIII від 18.01.2018}
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ
Стаття 4. Суб’єкти боротьби з тероризмом
Організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції. Правила антитерористичної безпеки затверджуються Кабінетом Міністрів України.
{Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Державні органи беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
{Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є:
Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю;
Міністерство внутрішніх справ України;
{Частину третю статті 4 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015}
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань;
Управління державної охорони України;
{Абзац десятий частини третьої статті 4 виключено на підставі Закону № 1150-IX від 28.01.2021}
{Частину третю статті 4 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом № 1150-IX від 28.01.2021; в редакції Закону № 2997-IX від 21.03.2023}
{Абзац частини третьої статті 4 в редакції Закону № 2997-IX від 21.03.2023}
{Частина третя статті 4 в редакції Законів № 2600-IV від 31.05.2005, № 5461-VI від 16.10.2012}
До участі у здійсненні заходів, пов’язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, залучаються за погодженням з керівниками відповідних державних органів у разі необхідності також:
{Абзац перший частини четвертої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
{Абзац другий частини четвертої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 361-IX від 06.12.2019}
Служба зовнішньої розвідки України;
Міністерство закордонних справ України;
Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України;
{Частину четверту статті 4 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1313-VII від 05.06.2014}
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я;
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику в електроенергетичному, вугільно-промисловому та нафтогазовому комплексах;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління об’єктами державної власності;
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах транспорту;
{Зміни до абзацу частини четвертої статті 4 див. в Законі № 5502-VI від 20.11.2012}
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну фінансову політику;
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну аграрну політику;
{Абзац частини четвертої статті 4 виключено на підставі Закону № 406-VII від 04.07.2013}
{Абзац чотирнадцятий частини четвертої статті 4 виключено на підставі Закону № 965-VIII від 02.02.2016}
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
{Частину четверту статті 4 доповнено абзацом п’ятнадцятим згідно із Законом № 1150-IX від 28.01.2021}
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
{Частину четверту статті 4 доповнено абзацом шістнадцятим згідно із Законом № 1150-IX від 28.01.2021}
{Частину четверту статті 4 доповнено абзацом сімнадцятим згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Національне антикорупційне бюро України;
{Частину четверту статті 4 доповнено абзацом вісімнадцятим згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Бюро економічної безпеки України;
{Частину четверту статті 4 доповнено абзацом дев’ятнадцятим згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
{Частину четверту статті 4 доповнено абзацом двадцятим згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
{Частина четверта статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3200-IV від 15.12.2005, № 2258-VI від 18.05.2010; в редакції Закону № 5461-VI від 16.10.2012}
У разі реорганізації або перейменування державних органів, зазначених у цій статті, їхні функції у сфері боротьби з тероризмом переходять до їх правонаступників.
{Частина п’ята статті 4 в редакції Закону № 2258-VI від 18.05.2010; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2592-VI від 07.10.2010; в редакції Закону № 2997-IX від 21.03.2023}
До участі в антитерористичних операціях за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені з дотриманням вимог цього Закону й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою.
Координацію діяльності суб’єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.
Стаття 5. Повноваження суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом
Служба безпеки України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом проведення оперативно-розшукових та контррозвідувальних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності, у тому числі міжнародної; збирає інформацію про діяльність іноземних та міжнародних терористичних організацій; провадить у межах визначених чинним законодавством повноважень виключно з метою отримання упереджувальної інформації у разі загрози вчинення терористичного акту або при проведенні антитерористичної операції оперативно-технічні пошукові заходи у системах і каналах електронних комунікацій, які можуть використовуватися терористами; забезпечує через Антитерористичний центр при Службі безпеки України організацію і проведення антитерористичних заходів, координацію діяльності суб’єктів боротьби з тероризмом відповідно до визначеної законодавством України компетенції; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з терористичною діяльністю; ініціює питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат; забезпечує у взаємодії з розвідувальними органами України безпеку від терористичних посягань установ України за межами її території, їх співробітників та членів їхніх сімей; надає рекомендації, пропозиції, застереження та приписи іншим суб’єктам боротьби з тероризмом з питань боротьби з тероризмом, які є обов’язковими для врахування та виконання. Служба безпеки України спільно з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, через свої територіальні органи (у разі їх утворення) здійснюють антитерористичну підготовку населення та науково-методологічне забезпечення антитерористичної діяльності з метою підготовки населення до дій в умовах терористичного акту.
{Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3200-IV від 15.12.2005, № 3266-VI від 21.04.2011, № 1313-VII від 05.06.2014, № 720-IX від 17.06.2020, № 1089-IX від 16.12.2020, № 2997-IX від 21.03.2023}
Міністерство внутрішніх справ України спільно з Національною поліцією України організовує боротьбу з тероризмом шляхом забезпечення і підтримання громадської безпеки та охорони громадського порядку, участі у межах своїх повноважень у запобіганні, виявленні та припиненні правопорушень терористичного спрямування, виконання інших завдань щодо боротьби з тероризмом, визначених законодавством.
{Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 901-VIII від 23.12.2015, № 720-IX від 17.06.2020; в редакції Закону № 2997-IX від 21.03.2023}
Міністерство оборони України, органи військового управління, з’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України забезпечують захист від терористичних посягань об’єктів та майна Збройних Сил України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що перебувають у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил і Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в разі вчинення терористичного акту у повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об’єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України; в разі залучення до проведення антитерористичної операції – забезпечують із застосуванням наявних сил та засобів виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій; беруть участь у затриманні осіб, а у випадках, коли їх дії реально загрожують життю та здоров’ю заручників, учасників антитерористичної операції або інших осіб – їх знешкоджують.
{Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1900-VI від 16.02.2010; в редакції Закону № 1313-VII від 05.06.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1437-VIII від 07.07.2016}
Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, підпорядковані їм органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій, а також здійснюють просвітницькі та практично-навчальні заходи з метою підготовки населення до дій в умовах терористичного акту.
{Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012}
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та органи охорони державного кордону здійснюють боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення спроб перетинання терористами державного кордону України, незаконного переміщення через державний кордон України зброї, вибухових, отруйних, радіоактивних речовин та інших предметів, що можуть бути використані як засоби вчинення терористичних актів; здійснюють контрольно-дозвільні процедури з переміщення товарів (вантажів) у районі проведення антитерористичної операції; забезпечують безпеку морського судноплавства в межах територіальних вод та виключної (морської) економічної зони України під час проведення антитерористичних операцій.
{Частина п’ята статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2600-IV від 31.05.2005, № 5461-VI від 16.10.2012, № 1313-VII від 05.06.2014, № 1150-IX від 28.01.2021, № 2997-IX від 21.03.2023}
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань здійснює заходи щодо запобігання та припинення кримінальних правопорушень терористичної спрямованості на об’єктах Державної кримінально-виконавчої служби України.
{Частина шоста статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1254-VI від 14.04.2009, № 5461-VI від 16.10.2012, № 720-IX від 17.06.2020}
Управління державної охорони України бере участь в операціях з припинення терористичних актів, спрямованих проти посадових осіб та об’єктів, охорону яких доручено підпорядкованим цьому Управлінню підрозділам.
{Частина сьома статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1313-VII від 05.06.2014, № 2997-IX від 21.03.2023}
Розвідувальні органи України здійснюють добування, аналітичну обробку та надання в установленому порядку розвідувальної інформації про діяльність іноземних та міжнародних терористичних організацій за межами України, а також здійснюють заходи безпосередньої протидії терористичним загрозам життю і здоров’ю громадян України, установам та об’єктам державної власності України в разі залучення розвідувальних органів України до участі в антитерористичних операціях за межами України.
{Статтю 5 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 3200-IV від 15.12.2005}
{Частину дев’яту статті 5 виключено на підставі Закону № 1150-IX від 28.01.2021}
Національна гвардія України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом упередження та припинення терористичної діяльності, у тому числі під час здійснення нею захисту конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом, забезпечення громадської безпеки та охорони громадського порядку, забезпечення охорони органів державної влади та інших об’єктів, виконання інших завдань, визначених законодавством, вживає заходів щодо припинення діяльності терористичних організацій.
{Статтю 5 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Державні органи, зазначені у цій статті, надають Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби, забезпечують їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.
{Статтю 5 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Стаття 6. Повноваження інших суб’єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом
Суб’єкти, які залучаються до боротьби з тероризмом, у межах своєї компетенції здійснюють заходи щодо запобігання, виявлення і припинення терористичних актів та кримінальних правопорушень терористичної спрямованості; розробляють і реалізують попереджувальні, режимні, організаційні, виховні та інші заходи; забезпечують умови проведення антитерористичних операцій на об’єктах, що належать до сфери їх управління; надають відповідним підрозділам під час проведення таких операцій матеріально-технічні та фінансові засоби, засоби транспорту і зв’язку, медичне обладнання і медикаменти, інші засоби, а також інформацію, необхідну для виконання завдань щодо боротьби з тероризмом.
{Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
Стаття 7. Антитерористичний центр при Службі безпеки України
На Антитерористичний центр при Службі безпеки України покладається:
розроблення концептуальних засад та програм боротьби з тероризмом, рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які сприяють вчиненню терористичних актів та інших кримінальних правопорушень, здійснюваних з терористичною метою;
{Абзац другий частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
збирання в установленому порядку, узагальнення, аналіз та оцінка інформації про стан і тенденції поширення тероризму в Україні та за її межами;
підготовка, організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб’єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій, діяльності уповноважених підрозділів суб’єктів боротьби з тероризмом та Антитерористичного центру при Службі безпеки України, що полягає у здійсненні ними в умовах безпосереднього підвищеного ризику для життя та здоров’я заходів (у тому числі силових) з протидії незаконним збройним (воєнізованим) формуванням (групам), терористичним організаціям (групам), розвідувально-диверсійним групам, припинення терористичних актів і кримінальних правопорушень, вчинюваних із терористичною метою, участі у забезпеченні режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їх оголошення (оперативно-бойова діяльність);
{Абзац четвертий частини першої статті 7 в редакції Закону № 2997-IX від 21.03.2023}
використання повітряних суден (у тому числі безпілотних літальних апаратів), водних суден (у тому числі безпілотних водних апаратів), спеціальних засобів та пристроїв для протидії і припинення терористичних актів і кримінальних правопорушень, вчинюваних із терористичною метою;
{Частину першу статті 7 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
організація і проведення командно-штабних і тактико-спеціальних навчань та тренувань;
участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, підготовка і подання в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері боротьби з тероризмом, фінансування проведення суб’єктами, які ведуть боротьбу з тероризмом, антитерористичних операцій, здійснення заходів щодо запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності;
формування та ведення переліку терористичних організацій і груп;
{Частину першу статті 7 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
національна координація виконання резолюцій Ради Безпеки ООН щодо протидії міжнародному тероризму;
{Частину першу статті 7 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
взаємодія із спеціальними службами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями з питань боротьби з тероризмом та обмін наявною інформацією про пасажирів міжнародних рейсів.
{Абзац десятий частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Антитерористичний центр при Службі безпеки України та суб’єкти боротьби з тероризмом мають право отримувати та використовувати інформацію про пасажирів з метою виконання завдань, визначених законодавством.
{Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Антитерористичний центр при Службі безпеки України складається з Міжвідомчої координаційної комісії та штабу, а також координаційних груп та їх штабів, які створюються при регіональних органах Служби безпеки України. У складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України можуть створюватися і діяти військово-цивільні адміністрації – тимчасові державні органи, які призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі проведення антитерористичної операції. Організація, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій визначаються законом.
{Частина статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 141-VIII від 03.02.2015}
Міжвідомча координаційна комісія Антитерористичного центру при Службі безпеки України формується у складі керівника Антитерористичного центру, його першого заступника та його заступників; заступників керівників суб’єктів боротьби з тероризмом; заступників керівників інших державних органів та органів місцевого самоврядування. Персональний склад комісії, сформований за поданням керівництва суб’єктів боротьби з тероризмом та інших державних органів і органів місцевого самоврядування, затверджується керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України, про що невідкладно інформується Президент України.
{Частина статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2600-IV від 31.05.2005; в редакції Закону № 5461-VI від 16.10.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 877-VII від 13.03.2014; в редакції Закону № 1313-VII від 05.06.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015; в редакції Закону № 2997-IX від 21.03.2023}
Положення про Антитерористичний центр при Службі безпеки України затверджується Президентом України. Керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України призначається Президентом України за поданням голови Служби безпеки України.
{Частина статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2592-VI від 07.10.2010; в редакції Закону № 2997-IX від 21.03.2023}
Поточну роботу з виконання завдань, покладених на Антитерористичний центр при Службі безпеки України, організовує його штаб.
До складу координаційних груп при регіональних органах Служби безпеки України входять керівники регіональних органів Служби безпеки України, територіальних органів Національної поліції, регіональних органів та територіальних підрозділів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, відповідних органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, у регіонах, де дислоковано органи охорони державного кордону, підрозділи Управління державної охорони України, – їх керівники, а також представники інших місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій.
{Частина статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2600-IV від 31.05.2005, № 1313-VII від 05.06.2014, № 901-VIII від 23.12.2015}
Координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України очолюють відповідно начальник Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, начальник управління Служби безпеки України в області, містах Києві та Севастополі.
Склад координаційних груп при регіональних органах Служби безпеки України затверджується відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головою обласної державної адміністрації, головою виконавчого органу Київської чи Севастопольської міської ради.
Організаційне забезпечення роботи координаційних груп здійснюється регіональними органами Служби безпеки України.
Антитерористичний центр при Службі безпеки України утримується за рахунок коштів, передбачуваних окремим рядком у Державному бюджеті України, а також інших джерел, передбачених законами України.
{Частина статті 7 в редакції Закону № 141-VIII від 03.02.2015}
Стаття 8. Взаємодія суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом
Суб’єкти, які згідно з цим Законом безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, зобов’язані:
1) взаємодіяти з метою припинення кримінально протиправної діяльності осіб, причетних до тероризму, в тому числі міжнародного, фінансування, підтримки чи вчинення терористичних актів та кримінальних правопорушень, які скоєні з терористичною метою;
{Пункт 1 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
2) здійснювати обмін інформацією щодо:
заволодіння чи виникнення загрози заволодіння терористичними групами (терористичними організаціями) зброєю, вибуховими речовинами, іншими засобами масового ураження;
перетинання державного кордону України її громадянами, іноземцями та особами без громадянства з метою вчинення терористичних актів;
виявлених у пасажирів проїзних документів, що дають право на проїзд у транспортних засобах міжміського та міжнародного сполучення, з ознаками підроблення;
використання чи загрози використання терористами, терористичними групами чи терористичними організаціями засобів зв’язку та комунікаційних технологій;
3) сприяти забезпеченню ефективного прикордонного контролю, контролю за видачею документів, що посвідчують особу, та проїзних документів з метою запобігання їх фальсифікації, підробленню або незаконному використанню;
4) запобігати діям або пересуванню терористів, терористичних груп чи терористичних організацій, а також осіб, які підозрюються у вчиненні терористичних актів або причетності до міжнародних терористичних груп чи організацій;
5) припиняти спроби іноземців, щодо яких є дані про їх причетність до міжнародних терористичних груп чи організацій, здійснювати транзитний проїзд через територію України;
6) надавати персональні дані громадян України, іноземців або осіб без громадянства, що перебувають на території України, на підставі запитів (звернень) державних органів, які мають право на здійснення контррозвідувальної діяльності.
{Частину першу статті 8 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Стаття 9. Сприяння органам, які здійснюють боротьбу з тероризмом
Державні органи, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, організації, їх посадові особи зобов’язані сприяти органам, які здійснюють боротьбу з тероризмом, повідомляти дані, що стали їм відомі, щодо терористичної діяльності або будь-яких інших обставин, інформація про які може сприяти запобіганню, виявленню і припиненню терористичної діяльності, а також мінімізації її наслідків.
{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012}
Розділ III
ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ
Стаття 10. Умови проведення антитерористичної операції
Антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.
Стаття 11. Рішення щодо проведення антитерористичної операції
Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.
Антитерористичним центром при Службі безпеки України антитерористична операція проводиться в разі, коли:
терористичний акт загрожує загибеллю багатьох людей чи іншими серйозними наслідками або якщо його вчинено одночасно на території кількох областей, районів чи міст;
ситуація, пов’язана із вчиненням або загрозою вчинення терористичного акту, є невизначеною щодо причин та обставин її виникнення і подальшого розвитку;
вчинення терористичного акту зачіпає міжнародні інтереси України та її відносини з іноземними державами;
реагування на вчинення дій з ознаками терористичного акту належить до компетенції різних правоохоронних та інших органів виконавчої влади;
очевидною є неможливість відвернення або припинення терористичного акту силами правоохоронних та місцевих органів виконавчої влади окремого регіону.
В інших випадках антитерористична операція проводиться за погодженням з керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України самостійно координаційною групою відповідного регіонального органу Служби безпеки України або органом виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
Стаття 11–1. Включення/виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до/з санкційних переліків Ради Безпеки ООН та переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції
Служба безпеки України під час здійснення заходів, пов’язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, у порядку, визначеному законодавством у сфері боротьби з тероризмом, виявляє фізичних осіб, юридичних осіб та організації, які відповідають критеріям, визначеним резолюціями Ради Безпеки ООН, для включення/виключення до/з відповідних санкційних переліків, у тому числі переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, та оперативно перевіряє інформацію про відповідність фізичних осіб, юридичних осіб та організацій таким критеріям у межах запиту іноземної держави. При цьому Служба безпеки України використовує затверджені Кабінетом Міністрів України доказові стандарти обґрунтованої підозри для включення/виключення до/з відповідних санкційних переліків.
Під час збору інформації для виявлення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій, які відповідають критеріям, визначеним резолюціями Ради Безпеки ООН, для включення/виключення, а також для перевірки інформації про відповідність фізичних осіб, юридичних осіб та організацій таким критеріям у межах запиту іноземної держави, Служба безпеки України користується повноваженнями, визначеними Кримінальним процесуальним кодексом України, цим Законом, іншими законами, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
У разі виявлення під час здійснення заходів, пов’язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, фізичних осіб, юридичних осіб та організацій, які відповідають критеріям, визначеним резолюціями Ради Безпеки ООН, для включення до санкційних переліків або встановлення факту відповідності фізичних осіб, юридичних осіб та організацій таким критеріям під час перевірки інформації у межах запиту іноземної держави, Служба безпеки України у судовому порядку ініціює питання про включення таких осіб до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, та/або подає пропозиції до комітетів Ради Безпеки ООН та/або до іноземних держав щодо включення таких осіб до відповідних санкційних переліків.
У разі встановлення під час здійснення заходів, пов’язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, фізичних осіб, юридичних осіб та організацій, які більше не відповідають критеріям, визначеним резолюціями Ради Безпеки ООН, для включення до санкційних переліків або встановлення факту невідповідності фізичних осіб, юридичних осіб та організацій таким критеріям під час перевірки інформації в межах запиту іноземної держави, Служба безпеки України у судовому порядку ініціює питання про виключення таких осіб з переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, та/або подає пропозиції до комітетів Ради Безпеки ООН та/або до іноземних держав щодо виключення таких осіб з відповідних санкційних переліків.
Наявність кримінального провадження не є обов’язковою умовою для ініціювання Службою безпеки України питання про включення/виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до/з відповідних санкційних переліків, включаючи перелік осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції.
Включення фізичних осіб, юридичних осіб та організації до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, та виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організації з такого переліку здійснюється за рішенням суду.
{Закон доповнено статтею 11–1 згідно із Законом № 3266-VI від 21.04.2011; в редакції Закону № 361-IX від 06.12.2019}
Стаття 11–2. Замороження активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням
У разі виявлення суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом та/або які залучені до боротьби з тероризмом, активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, такі суб’єкти невідкладно подають інформацію про виявлені активи до Служби безпеки України.
Активи, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, заморожуються суб’єктами первинного фінансового моніторингу (ліквідаторами (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” з обов’язковим повідомленням Служби безпеки України.
Служба безпеки України невідкладно здійснює перевірку звернень клієнтів суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які мають таке саме або схоже ім’я, як і особи, включені до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, та активи яких стали об’єктом замороження, у порядку, визначеному статтею 11–1 цього Закону. Про результати перевірки Служба безпеки України негайно інформує відповідного суб’єкта первинного фінансового моніторингу (ліквідатора (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).
Доступ до активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, здійснюється за рішенням суду у разі наявності виняткових умов, викладених у відповідних Резолюціях Ради Безпеки ООН, а також для покриття основних та надзвичайних витрат, включаючи оплату продуктів харчування, оренди житла, іпотечного кредиту, комунальних послуг, ліків та медичної допомоги, сплату податків, страхових внесків, або виключно для здійснення за звичайною ціною витрат з оплати послуг фахівців та відшкодування витрат, пов’язаних з наданням юридичних послуг, сплати зборів чи внесення відповідно до законодавства плати за надання послуг з поточного зберігання або забезпечення збереження коштів, інших фінансових активів та економічних ресурсів.
У разі виникнення потреби в наданні доступу до активів, пов’язаних з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, стосовно осіб, включених до санкційних переліків комітетів Ради Безпеки ООН, Голова Служби безпеки України або його заступник звертається до Міністерства закордонних справ України з поданням (повідомленням) про необхідність доступу до таких активів.
Міністерство закордонних справ України протягом трьох робочих днів з дати отримання зазначеного подання (повідомлення) звертається до відповідного Комітету Ради Безпеки ООН для отримання дозволу на доступ до активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, для покриття основних або надзвичайних витрат (для інформування про наявність виняткових умов, викладених у резолюціях Ради Безпеки ООН, для надання доступу до активів).
Після надходження до Міністерства закордонних справ України рішення Комітету Ради Безпеки ООН зазначене міністерство невідкладно інформує у письмовій формі Голову Служби безпеки України або його заступника про таке рішення.
Подана у письмовій формі Міністерством закордонних справ України інформація про рішення Комітету Ради Безпеки ООН є підставою для звернення Голови Служби безпеки України або його заступника до суду з метою отримання доступу до таких активів.
{Закон доповнено статтею 11–2 згідно із Законом № 3266-VI від 21.04.2011; в редакції Закону № 361-IX від 06.12.2019}
Стаття 12. Управління антитерористичною операцією
Для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує, першим заступником чи заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
{Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 378-VIII від 12.05.2015}
Порядок діяльності оперативного штабу з управління антитерористичною операцією визначається на основі Положення про нього, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Керівник оперативного штабу визначає межі району проведення антитерористичної операції, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення, а в разі потреби за наявності передбачених законом підстав вносить на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Втручання в оперативне управління антитерористичною операцією будь-яких осіб незалежно від посади не допускається.
Законні вимоги учасників антитерористичної операції є обов’язковими для громадян і посадових осіб.
Стаття 13. Сили і засоби, що залучаються до проведення антитерористичної операції
При проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв’язку, інші матеріально-технічні засоби) суб’єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв’язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.
За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб’єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв’язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
{Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1313-VII від 05.06.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 378-VIII від 12.05.2015, № 901-VIII від 23.12.2015}
Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
Стаття 14. Режим у районі проведення антитерористичної операції
У районі проведення антитерористичної операції на час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок, зокрема організовано патрульну охоронну службу та виставлено оточення.
У районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
{Статтю 14 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1313-VII від 05.06.2014}
З метою захисту громадян, держави і суспільства від терористичних загроз у районі проведення довготривалої антитерористичної операції, як виняток, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, може здійснюватися превентивне затримання осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години, але не більше ніж на 30 діб.
{Статтю 14 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1630-VII від 12.08.2014}
Перебування в районі проведення антитерористичної операції осіб, які не залучені до її проведення, допускається з дозволу керівника оперативного штабу.
На вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу. Відповідні фахівці цих підприємств, установ та організацій при проведенні антитерористичної операції можуть у встановленому порядку, за їх згодою, залучатися до виконання окремих доручень.
{Частина статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1313-VII від 05.06.2014}
В’їзд осіб до району проведення антитерористичної операції та виїзд з нього здійснюються в порядку, встановленому керівником антитерористичної операції, що підлягає оприлюдненню в офіційних друкованих виданнях України.
{Статтю 14 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 2293-VIII від 27.02.2018}
У районі проведення антитерористичної операції може здійснюватися в установленому Кабінетом Міністрів України порядку тимчасове обмеження надання електронних комунікаційних послуг.
{Статтю 14 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1089-IX від 16.12.2020}
Стаття 14–1. Порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції
Переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.
Особи, винні у порушенні порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, несуть відповідальність згідно із законом.
{Закон доповнено статтею 14–1 згідно із Законом № 649-VIII від 17.07.2015}
Стаття 15. Права осіб у районі проведення антитерористичної операції
У районі проведення антитерористичної операції посадові особи, залучені до операції, мають право:
1) застосовувати відповідно до законодавства України зброю і спеціальні засоби;
2) затримувати і доставляти в органи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції, або дії, пов’язані з несанкціонованою спробою проникнення в район проведення антитерористичної операції і перешкоджання її проведенню;
{Пункт 2 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015}
3) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів – затримувати їх для встановлення особи;
4) здійснювати в районі проведення антитерористичної операції особистий догляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться;
5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, у тому числі транспортні засоби дипломатичних представництв і консульських установ, та громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об’єктів, відбуксировувати транспортні засоби;
6) входити (проникати) в жилі та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, під час припинення терористичного акту та при переслідуванні осіб, які підозрюються у вчиненні такого акту, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров’ю людей;
7) використовувати із службовою метою засоби зв’язку і транспортні засоби, у тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їх згодою), підприємствам, установам та організаціям, за винятком транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій, для запобігання терористичному акту, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні терористичного акту, або для доставки осіб, які потребують термінової медичної допомоги, до лікувальних закладів, а також для проїзду до місця кримінального правопорушення.
{Пункт 7 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
У ситуаціях, пов’язаних із вчиненням або загрозою вчинення терористичного акту, спеціальні підрозділи та підрозділи особливого призначення суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, з метою виконання покладених на них завдань можуть:
1) проникати на захоплений терористами об’єкт;
2) фізично затримувати терористів, а у випадках, коли їх дії реально загрожують життю та здоров’ю заручників, учасників операції або інших осіб, – знешкоджувати терористів;
3) випереджувати дії терористів, що можуть призвести до техногенно-небезпечних наслідків;
5) забезпечувати зберігання речових доказів, документів, речей, цінностей;
6) роззброювати та охороняти осіб, затриманих під час проведення антитерористичної операції.
{Статтю 15 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1313-VII від 05.06.2014}
У районі проведення антитерористичної операції контакти з представниками медіа здійснюють керівник оперативного штабу або визначені ним особи. Передбачені цією статтею заходи здійснюються з дотриманням чинного законодавства і припиняються негайно після завершення антитерористичної операції.
Стаття 15–1. Особливості превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності
Для відвернення терористичних загроз у районі проведення антитерористичної операції відповідно до кримінального процесуального законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, може здійснюватися превентивне затримання осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години.
Граничний строк превентивного затримання не може перевищувати 30 діб.
Підставою для превентивного затримання є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою терористичної діяльності.
Превентивне затримання здійснюється за вмотивованим рішенням начальника Головного управління (управління) Служби безпеки України або начальника територіального органу Національної поліції за згодою прокурора та без ухвали слідчого судді, суду.
{Частина четверта статті 15–1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015}
Копія рішення про превентивне затримання особи, причетної до терористичної діяльності, на строк понад 72 години невідкладно надається затриманій особі, а також негайно направляється до слідчого судді, суду відповідної юрисдикції разом із клопотанням про обрання належного запобіжного заходу стосовно відповідної особи.
Превентивне затримання особи не може продовжуватися після розгляду слідчим суддею, судом клопотання про обрання належного запобіжного заходу стосовно цієї особи.
{Закон доповнено статтею 15–1 згідно із Законом № 1630-VII від 12.08.2014}
Стаття 16. Умови ведення переговорів з терористами
У ході проведення антитерористичної операції з метою збереження життя та здоров’я людей, матеріальних цінностей, схилення терористів до відмови від протиправних дій, справляння на них стримувального впливу, з’ясування можливості припинення терористичного акту допускається ведення переговорів з терористами.
Ведення переговорів доручається особам, спеціально уповноваженим на те керівником оперативного штабу.
У разі, коли мета переговорів з терористами не може бути досягнута через їх незгоду припинити терористичний акт і реальна загроза життю та здоров’ю людей зберігається, керівник антитерористичної операції має право прийняти рішення про знешкодження терориста (терористів).
У разі очевидної загрози вчинення щодо об’єкта або особи терористичного акту і неможливості усунення цієї загрози іншими законними способами терорист (терористи) може (можуть) бути за вказівкою керівника оперативного штабу знешкоджений (знешкоджені) без попередження.
Під час ведення переговорів не можуть розглядатися як умова припинення терористичного акту питання щодо видачі терористам будь-яких осіб, предметів та речовин, які безпосередньо можуть бути використані для вчинення актів технологічного тероризму.
Стаття 17. Інформування громадськості про терористичний акт
Інформування громадськості про вчинення терористичного акту здійснюють керівник оперативного штабу або особи, уповноважені ним на підтримання зв’язків з громадськістю.
Забороняється поширення через медіа або в інший спосіб інформації, яка:
розкриває спеціальні технічні прийоми і тактику проведення антитерористичної операції;
може утруднити проведення антитерористичної операції і (або) створити загрозу життю та здоров’ю заручників та інших людей, які знаходяться в районі проведення зазначеної операції або за його межами;
має на меті пропаганду або виправдання тероризму, містить висловлювання осіб, які чинять опір чи закликають до опору проведення антитерористичної операції;
містить дані про предмети та речовини, які безпосередньо можуть бути використані для вчинення актів технологічного тероризму;
розкриває дані про персональний склад співробітників спеціальних підрозділів та членів оперативного штабу, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, а також про осіб, які сприяють проведенню зазначеної операції (без їх згоди).
Стаття 18. Завершення антитерористичної операції
Антитерористична операція вважається завершеною, якщо терористичний акт припинено та ліквідовано загрозу життю і здоров’ю заручників та інших людей, які знаходилися в районі її проведення.
Рішення про припинення антитерористичної операції приймається керівником оперативного штабу з управління цією операцією.
При проведенні антитерористичної операції керівник оперативного штабу спільно з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування організовує надання допомоги потерпілим, визначає заходи щодо усунення та мінімізації наслідків терористичного акту, організовує їх здійснення.
Розділ IV
ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ТЕРОРИСТИЧНИМ АКТОМ. СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ
Стаття 19. Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом
Відшкодування шкоди, заподіяної фізичним особам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду. Відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
{Стаття 19 в редакції Закону № 2997-IX від 21.03.2023}
Стаття 20. Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту
Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту, провадиться з метою повернення їх до нормального життя. Зазначеним особам надається у разі необхідності психологічна, медична, професійна реабілітація, правова допомога і житло та здійснюється їх працевлаштування.
Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту, а також осіб, зазначених у статті 21 цього Закону, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок проведення соціальної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, визначається Кабінетом Міністрів України.
Розділ V
ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У БОРОТЬБІ З ТЕРОРИЗМОМ
Стаття 21. Особи, які підлягають правовому і соціальному захисту
Особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, перебувають під захистом держави. Правовому і соціальному захисту підлягають:
1) військовослужбовці, працівники і службовці центральних та місцевих органів виконавчої влади, які беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичних операціях;
2) особи, які на постійній чи тимчасовій основі сприяють органам, що здійснюють боротьбу з тероризмом, у запобіганні, виявленні, припиненні терористичної діяльності та мінімізації її наслідків;
3) члени сімей осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї частини, якщо потреба в забезпеченні їх захисту викликана участю зазначених осіб у боротьбі з тероризмом.
Соціальний захист осіб, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснюється у порядку, який визначається законом.
Якщо особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, загинула під час проведення антитерористичної операції, членам її сім’ї та особам, що перебували на її утриманні, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України одноразова допомога в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів, відшкодовуються витрати на поховання загиблого, призначається пенсія у зв’язку з втратою годувальника, а також зберігаються пільги, які мав загиблий, на отримання житла, оплату житлово-комунальних послуг тощо.
У разі, коли особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, стала особою з інвалідністю внаслідок каліцтва, одержаного під час проведення антитерористичної операції, цій особі за рахунок коштів Державного бюджету України виплачується одноразова допомога в розмірі десяти прожиткових мінімумів і призначається пенсія відповідно до законодавства України.
{Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2581-VIII від 02.10.2018}
У разі, коли особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, під час проведення антитерористичної операції зазнала поранення, яке не потягло за собою настання інвалідності, цій особі виплачується одноразова допомога в розмірі п’яти прожиткових мінімумів.
У разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, працівників поліції під час безпосередньої участі в антитерористичній операції одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі та порядку, визначених законами України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та “Про Національну поліцію”.
{Статтю 21 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 2004-VIII від 06.04.2017}
Стаття 22. Звільнення від відповідальності за заподіяну шкоду
Якщо під час проведення антитерористичної операції вимушено заподіяна шкода життю, здоров’ю і майну терористів, військовослужбовці та інші особи, які брали участь в антитерористичній операції, звільняються від відповідальності за цю шкоду відповідно до законів України.
Розділ VI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УЧАСТЬ У ТЕРОРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 23. Відповідальність осіб, винних у терористичній діяльності
Особи, винні в терористичній діяльності, притягаються до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому законом.
Непокора або опір законним вимогам військовослужбовців, посадових осіб, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.
Стаття 24. Відповідальність організації за терористичну діяльність
Організація, відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується.
У разі визнання судом України, в тому числі відповідно до її міжнародно-правових зобов’язань, діяльності організації (її відділення, філії, представництва), зареєстрованої за межами України, терористичною, діяльність цієї організації на території України забороняється, її українське відділення (філія, представництво) на підставі рішення суду ліквідується, а належні йому майно і майно зазначеної організації, яке знаходиться на території України, конфіскуються.
Заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду відповідно Генеральним прокурором, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у встановленому законом порядку.
{Частина третя статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016}
Стаття 24–1. Відповідальність терористичної організації (групи)
До терористичної організації (групи) можуть застосовуватися санкції в порядку, визначеному Законом України “Про санкції”.
{Закон доповнено статтею 24–1 згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Стаття 25. Відповідальність за сприяння терористичній діяльності
Керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, зокрема:
1) фінансували терористів, терористичні групи (терористичні організації);
2) надавали або збирали кошти безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи кримінальних правопорушень терористичної спрямованості;
{Пункт 2 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
3) проводили операції з коштами та іншими фінансовими активами:
фізичних осіб, які вчиняли чи намагалися вчинити терористичні акти чи кримінальні правопорушення терористичної спрямованості або брали участь у їх вчиненні чи сприяли вчиненню;
{Абзац другий пункту 3 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму;
юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою терористів або осіб, що сприяють тероризму, включаючи кошти, одержані або придбані з використанням об’єктів власності, що безпосередньо чи опосередковано перебувають у власності чи під контролем осіб, які сприяють тероризму, або пов’язаних з ними юридичних і фізичних осіб;
4) надавали кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб, які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою зазначених осіб;
5) надавали допомогу особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів;
6) вербували фізичних осіб для заняття терористичною діяльністю, сприяли встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України;
7) переховували осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або кримінальні правопорушення терористичної спрямованості;
{Пункт 7 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
8) використовували територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів або кримінальних правопорушень терористичної спрямованості проти інших держав або іноземців, –
{Пункт 8 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
несуть відповідальність згідно з законом.
Розділ VII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ
Стаття 26. Засади міжнародного співробітництва у сфері боротьби з тероризмом
Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів співробітничає в галузі боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з міжнародним тероризмом.
Керуючись інтересами забезпечення безпеки особи, суспільства і держави, Україна переслідує на своїй території осіб, причетних до терористичної діяльності, у тому числі у випадках, коли терористичні акти або кримінальні правопорушення терористичної спрямованості планувалися або були вчинені поза межами України, але завдають шкоди Україні, та в інших випадках, передбачених міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
{Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
Інформацію іноземній державі з питань, пов’язаних із боротьбою з міжнародним тероризмом, Україна надає на підставі запиту, додержуючись вимог законодавства України та її міжнародно-правових зобов’язань. Така інформація може бути надана і без попереднього запиту іноземної держави, якщо це не зашкоджує проведенню досудового слідства чи судового розгляду справи і може допомогти компетентним органам іноземної держави у припиненні терористичного акту.
Стаття 28. Участь у спільних з іноземними державами заходах щодо боротьби з тероризмом
Україна відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, може брати участь у спільних антитерористичних заходах шляхом сприяння іноземній державі або міждержавному об’єднанню в передислокації військ (сил), спеціальних антитерористичних формувань, перевезенні зброї або шляхом надання своїх сил і засобів з дотриманням вимог законів України “Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав” та “Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України”.
Суб’єкти боротьби з тероризмом можуть брати участь у спільних антитерористичних заходах за участю іноземних держав або міждержавних об’єднань шляхом залучення своїх сил і засобів, а також проводити антитерористичні заходи та операції із залученням сил і засобів іноземних держав або міждержавних об’єднань на території України, а також на території інших держав відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
{Статтю 28 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2997-IX від 21.03.2023}
Стаття 29. Видача (екстрадиція) осіб, що брали участь у терористичній діяльності
Участь іноземців або осіб без громадянства, які в Україні постійно не проживають, у терористичній діяльності може бути підставою для видачі таких осіб іншій державі для притягнення до кримінальної відповідальності.
Видача зазначених у частині першій цієї статті осіб, з метою притягнення до кримінальної відповідальності та виконання примусових актів іноземної держави, здійснюється згідно з законодавством і зобов’язаннями, узятими Україною у зв’язку із ратифікацією Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 р., Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом, 1977 р. та інших міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також на засадах взаємності.
Розділ VIII
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ЗАКОННІСТЮ ЗДІЙСНЕННЯ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ
Стаття 30. Контроль за здійсненням боротьби з тероризмом
Контроль за дотриманням законодавства при проведенні боротьби з тероризмом здійснюється Верховною Радою України в порядку, визначеному Конституцією України.
Контроль за діяльністю суб’єктів боротьби з тероризмом здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному Конституцією і законами України.
Стаття 31. Нагляд за законністю здійснення антитерористичних заходів
Нагляд за додержанням вимог законодавства органами, які беруть участь в антитерористичних заходах, здійснюється Генеральним прокурором та уповноваженими ним прокурорами в порядку, визначеному законами України.
{Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016}
1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;
привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Error: Contact form not found.
google 
