Конфлікт інтересів у публічних закупівлях. Настанови для публічних замовників та уповноважених осіб

Зміст

I. ВСТУП 4

1. Яка мета цих Настанов? — 4

2. Для кого ці настанови? — 5

ІІ. Виявлення конфліктів інтересів — 5

3. Чому важливо виявляти конфлікт інтересів? — 6

4. Що таке конфлікт інтересів? — 6

5. Що є суспільним інтересом? — 7

6. Що таке приватний інтерес? — 7

7. Як визначити конфлікт інтересів у публічних закупівлях? — 8

8. Хто є близькими особами/родичами? — 9

9. Які існують типи конфлікту інтересів? — 10

10. Як розпізнати конфлікт інтересів? — 11

11. Що таке дискреція і які повноваження є — 11

12. Як розрізнити різні типи конфлікту інтересів? — 12

13. Що робити у разі виникнення сумнівів щодо конфлікту інтересів? — 13

14. Як оцінювати конфлікти та потенційні конфлікти? — 13

III. Вирішення конфліктів інтересів — 13

15. Які зобов’язання щодо конфлікту інтересів мають відповідальні особи/органи? — 13

IV. Виявлення/декларування конфлікту інтересів — 14

16. Що включає в себе зобов’язання повідомляти? — 14

17. Хто повинен повідомляти про конфлікт інтересів? — 15

18. Яку форму слід використовувати для розкриття/декларування конфлікту інтересів? — 15

19. Коли необхідно повідомляти про конфлікт інтересів? — 16

20. Кого необхідно повідомляти про конфлікт інтересів? — 19

V. Активні стратегії/заходи — 19

21. Як запобігти виникненню конфлікту інтересів? — 19

22. Як розглядається декларація/повідомлення про конфлікт інтересів? — 20

23. Хто повинен вживати заходів щодо врегулювання повідомленого конфлікту інтересів? —
21

24. Які зобов’язання публічних замовників щодо прийняття спеціальної антикорупційної програми? — 22

25. Як обрати відповідний захід для пом’якшення/вирішення конфлікту інтересів? — 24

VI. Повідомлення про конфлікт інтересів у випадку інших посадових осіб та працівників замовника — 28

26. Хто може повідомити про конфлікт інтересів? — 28

27. Як в Україні захищають людей, які повідомляють про конфлікт інтересів? — 28

VII. Порушення положень законодавства щодо конфлікту інтересів — 29

28. Яким є обсяг персональної відповідальності відповідальних осіб? — 29

VII. Вимоги до постачальників — 32

29. Які зобов’язання мають учасники торгів (потенційні постачальники) та постачальники? — 32

30. Якими є зобов’язання учасників тендерів та постачальників щодо затвердження спеціальної антикорупційної програми та призначення особи, відповідальної за реалізацію антикорупційної програми (Уповноваженого)? — 34

31. Які зобов’язання мають замовники, щоб забезпечити дотримання учасниками тендерів усіх вимог законодавства щодо конфлікту інтересів та запобігання корупції? — 35

Додатки — 37

Додаток 1. Відповідні акти права ЄС — 37

Конфлікт інтересів у Директивах ЄС про публічні закупівлі — 37

Конфлікти інтересів та бюджет ЄС — 38

Повідомлення про конфлікт інтересів: Директива Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937 від 23 жовтня 2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення права Союзу — 39

Додаток 2. Контрольний список для визначення ситуацій конфлікту інтересів — 40

I. ВСТУП

1. Яка мета цих Настанов?

Ці настанови розроблено з метою забезпечення уніфікованої реалізації обов’язку публічних замовників та уповноважених осіб в Україні ефективно запобігати, виявляти та врегульовувати конфлікт інтересів, що виникає під час проведення процедур закупівель, з метою уникнення будь якого спотворення конкуренції та забезпечення однакового ставлення до всіх суб’єктів господарювання, відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про запобігання корупції» та інших відповідних нормативно правових актів.

З огляду на інтеграцію України до Європейського Союзу (ЄС) та зобов’язання гармонізувати національне законодавство із acquis ЄС і адаптувати його до європейських стандартів, потреба в посиленні ефективності виконання функції закупівель та забезпеченні дотримання основоположного принципу професійного та неупередженого ухвалення рішень під час процедури публічних закупівель, а також доброчесності у сфері закупівель в Україні набуває все більшої актуальності.

2. Для кого ці настанови?

Ці настанови призначені для керівників всіх замовників/публічних замовників, уповноважених осіб, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також усіх державних службовців та працівників, які беруть участь в організації та проведенні публічних закупівель або можуть впливати на результати та ухвалення рішень у сфері публічних закупівель.

Настанови однаковою мірою поширюються на всіх осіб, які беруть участь у процедурах закупівель, а також на всіх осіб, які надають експертні, консультаційні та/або юридичні послуги у процесі закупівель на підставі договору.

Зокрема, ці настанови призначені для таких організацій та осіб:

1) замовники суб’єкти, визначені згідно із статтею 2 ЗПЗ, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до зазначеного закону;

2) уповноважені особи службові (посадові) чи інші особи, які є працівниками замовника і визначені відповідальними за організацію та проведення процедур закупівлі;

3) фахівці з публічних закупівель відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», який відноситься до коду групи професій 2419.2 «Професіонали у сфері маркетингу, ефективності господарської діяльності, раціоналізації виробництва, інтелектуальної власності та інноваційної діяльності»;

4) централізовані закупівельні організації — юридичні особи державної або комунальної власності, що визначаються Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування як замовники, які організовують і проводять тендери та закупівлі за рамковими угодами в інтересах замовників відповідно до ЗПЗ;

5) консультанти (юридичні консультанти, юристи, адвокати тощо) та інші фахівці, які надають експертні консультації або правову допомогу під час проведення процедури закупівлі, відповідно до договору з підприємством, установою, організацією.

ІІ. Виявлення конфліктів інтересів

3. Чому важливо виявляти конфлікт інтересів?

Конфлікти інтересів є поширеними, і вони не повинні створювати проблеми для замовників, якщо вони відкрито та ефективно врегульовані.

Якщо конфлікт інтересів не було належним чином виявлено і пом’якшено, це може призвести до неналежної поведінки фахівців у сфері публічних закупівель з далекосяжними наслідками, звинувачень у шахрайстві та корупції, судових позовів і підриву довіри громадськості до доброчесності публічних замовників та інших державних органів, які виконують різні ролі у процесі закупівель.

Конфлікт інтересів у процедурі публічних закупівель, який не врегульовано належним чином, впливає на відповідність процедур. Це призводить до порушення принципів прозорості, однакового ставлення та/або недискримінації, яких необхідно дотримуватися в межах публічного договору, як це передбачено законодавством України та ЄС у сфері публічних закупівель.

4. Що таке конфлікт інтересів?

При здійсненні функції публічних закупівель уповноважені особи та всі відповідні державні службовці, працівники та/або залучені за договором радники, консультанти та експерти, уповноважені проводити або брати участь у процесі публічних закупівель, повинні діяти законно, відповідально, неупереджено, сумлінно, чесно та ефективно, дотримуючись принципів підзвітності, чесності, сумлінності, прозорості та довіри.

Відповідно до статті 11(12) Закону України «Про публічні закупівлі», якщо за рішенням замовника для розгляду тендерних пропозицій/пропозицій або проведення переговорів у разі здійснення переговорної процедури створюється робоча група у складі працівників замовника, рішення робочої групи мають дорадчий характер.

При цьому, Уповноважені особи, на відміну від залучених зовнішніх консультантів, несуть особисту (персональну) відповідальність за процес і результати публічних закупівель та є підзвітними органу/установі/організації, що їх призначив/залучив.

Згідно зі статтею 11 (частини 5 7) Закону України «Про публічні закупівлі»:

«5. Визначення або призначення уповноваженої особи не повинно створювати конфлікт між інтересами замовника та учасника чи між інтересами учасників процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, наявність якого може вплинути на об’єктивність і неупередженість ухвалення рішень щодо вибору переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

6. Уповноважена особа під час організації та проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі повинна забезпечити об’єктивність та неупередженість процесу організації та проведення процедур закупівель/спрощених закупівель в інтересах замовника.

7. Уповноважена особа здійснює свою діяльність на підставі укладеного із замовником трудового договору (контракту) або розпорядчого рішення замовника та відповідного положення… У разі визначення кількох уповноважених осіб розмежування їх повноважень та обов’язків визначається рішенням замовника».

5. Що є суспільним інтересом?

Суспільний інтерес або інтерес держави/місцевої громади: Відповідно до статті 39 Закону України «Про запобігання корупції» «Пріоритет інтересів» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також експерти чи радники, які надають публічні послуги на основі договору або за родом діяльності/професії, під час виконання цих функцій зобов’язані діяти виключно в інтересах держави/територіальної громади.

Основною метою процесу публічних закупівель є «забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції». Таким чином, публічний інтерес у процесі публічних закупівель, який має забезпечити уповноважена особа, полягає у забезпеченні рівних умов для всіх учасників, а також об’єктивного та чесного вибору переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

6. Що таке приватний інтерес?

Приватний інтерес: Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», приватний інтерес це будь який майновий чи немайновий інтерес особи. Такий інтерес може бути зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними або юридичними особами, а також іншими обставинами.

Інтерес це все, що може вплинути на діяльність осіб, перелічених у статті I.2 цих Настанов. Для цілей цих настанов інтерес може бути визначений як зобов’язання, обов’язок або мета, пов’язана з певною соціальною та економічною роллю або практикою. Такий інтерес може бути спрямований як на користь, так і на шкоду певним особам чи групам.

Інтерес/приватний інтерес можна класифікувати як прямий або непрямий, фінансовий або нефінансовий.

Прямий інтерес включає особисті, сімейні, професійні або ділові інтереси осіб, перелічених у статті I.2 цих Настанов.

Непрямий інтерес включає особисті, сімейні, професійні або ділові інтереси осіб або груп осіб, з якими тісно пов’язані або нещодавно були тісно пов’язані особи, перелічені в статті I.2 цих Настанов.

Фінансовий інтерес передбачає фактичну, потенційну або передбачувану фінансову вигоду (або уникнення фінансових втрат).

Нефінансовий інтерес виникає з особистих або сімейних стосунків, афілійованості, зв’язків або інших видів інтересів, або участі у спортивній, соціальній чи культурній діяльності.

7. Як визначити конфлікт інтересів у публічних закупівлях?

Про наявність конфлікту інтересів може свідчити ситуація, коли особи, уповноважені на виконання функцій, які зобов’язують їх діяти виключно в інтересах держави/місцевої громади, є упередженими або сприймаються як потенційно упереджені через наявність приватного інтересу у виконанні своїх функцій.

Конфлікт інтересів може виникати у сфері публічних закупівель, коли здатність керівника публічного замовника, уповноваженої особи або будь якого іншого державного службовця/працівника, який виконує функцію публічних закупівель, добросовісно виконувати свої обов’язки ставиться або може бути обґрунтовано поставлена під сумнів з огляду на їхню професію, діяльність або інтереси, які вони або їхні близькі родичі/близькі особи можуть мати.

Іншими словами, конфлікт виникає тоді, коли приватні інтереси осіб, перелічених у статті I.2(2) цих Настанов, впливають або сприймаються як такі, що впливають на діяльність/рішення/службові обов’язки цих осіб під час виконання ними дискреційних повноважень (ухвалення рішення з питання, що належить до їхньої основної компетенції).

Таким чином, конфлікт виникає між особистим інтересом посадової особи та інтересами держави/територіальної громади, на які ця посадова особа повинна орієнтуватися при виконанні своїх дискреційних повноважень при ухваленні рішень з питань, що належать до її основної компетенції.

Згідно зі статтею 11(5) Закону України «Про публічні закупівлі», «…конфліктом інтересів вважається наявність приватного інтересу у працівника замовника чи будь якої особи або органу, які діють від імені замовника і беруть участь у проведенні процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або можуть вплинути на результати цієї процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, та/або наявність суперечності між приватним інтересом працівника замовника чи будь якої особи або органу, які діють від імені замовника і беруть участь у проведенні процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі».

8. Хто є близькими особами/родичами?

Усі особи, перелічені у статті I.2 цих Настанов, зобов’язані ретельно оцінювати, які відносини можуть призвести до реального, потенційного або очевидного конфлікту інтересів.

Близькі особи або близькі стосунки можуть включати будь які стосунки з членами сім’ї, друзями, колегами або інші приватні стосунки з особами чи організаціями. Усі особисті стосунки можуть вважатися близькими стосунками після належного врахування близькості стосунків та ступеня можливого впливу цих стосунків на об’єктивне виконання службових обов’язків осіб, перелічених у статті I.2 цих Настанов.

9. Які існують типи конфлікту інтересів?

Фінансовий або нефінансовий конфлікт інтересів може бути реальним, потенційним або очевидним.

Реальний конфлікт інтересів стосується ситуацій, коли приватні інтереси осіб, перелічених у статті I.2 цих Настанов, або їхніх близьких родичів уже вступили у конфлікт з їхніми службовими обов’язками та повноваженнями.

Потенційний конфлікт інтересів стосується ситуацій, коли приватні інтереси осіб, перелічених у статті I.2 цих Настанов, або їхніх близьких родичів ще не вступили в конфлікт з їхніми службовими обов’язками та повноваженнями, але можуть вступити в нього в майбутньому.

Передбачуваний/очевидний конфлікт інтересів виникає тоді, коли здається, що приватні інтереси осіб, перелічених у статті I.2 цих Настанов, або їхніх близьких родичів можуть неналежним чином вплинути на виконання ними своїх службових обов’язків та повноважень.

10. Як розпізнати конфлікт інтересів?

У багатьох випадках лише особи, перелічені в статті I.2 цих Настанов, знають про наявність конфлікту інтересів, що виникає через їхні приватні інтереси або приватні інтереси їхніх близьких осіб, які можуть прямо чи опосередковано вплинути на їхню об’єктивність/неупередженість під час виконання ними функцій у сфері публічних закупівель. Однак приватний інтерес може впливати на ухвалення рішення про закупівлю лише в рамках процедури публічних закупівель коли особи, перелічені в статті I.2 цих Настанов, здійснюють дискреційні повноваження.

Тому, оцінюючи ситуації, в яких є певні ознаки конфлікту інтересів, важливо враховувати, чи може приватний інтерес вплинути на об’єктивність або неупередженість особи, яка здійснює дискреційні повноваження у процесі ухвалення рішень. Іншими словами, мають бути наявні такі елементи:

1. Наявність приватного інтересу в осіб, перелічених у статті I.2 цих Настанов, або їхніх близьких родичів;
2. Особи, перелічені в статті I.2 цих Настанов, повинні мати компетенцію/повноваження планувати, організовувати та проводити процедуру закупівлі або мати можливість впливати на проведення такої процедури;
3. Особи, перелічені в статті I.2 цих Настанов, повинні мати свободу дій у здійсненні функції закупівель плануванні, організації та/або проведенні процедури закупівель.

Що таке дискреція і які повноваження є дискреційними?

Дискреція — це право адміністративного органу обирати з кількох можливих варіантів (альтернативних способів) дій, у тому числі бездіяльність (не вчиняти дій).

Перш за все, для того, щоб визначити на наявність конфлікту інтересів у процедурі публічних закупівель, принаймні одна з осіб, які беруть у ній участь, повинна мати повноваження/мандат на планування, організацію та проведення процедури закупівлі або мати можливість впливати на проведення такої процедури. Це повноваження може розглядатися як таке, що випливає з керівної/вирішальної, пропонуючої, консультуючої, виконавчої або допоміжної ролі цієї особи в процесі закупівель, її/його контролю над інформацією або будь-яких інших особливих причин, як зазначено у відповідних нормативних актах. Наприклад, консультанти з правової допомоги (юристи, адвокати тощо) та інші фахівці, які відповідно до договору з підприємством, установою, організацією надають консультації або правову допомогу під час проведення процедури закупівлі, мають можливість впливати на проведення/ухвалення рішень у межах такої процедури.

Крім того, для того, щоб приватний інтерес міг впливати на об’єктивність або неупередженість процесу публічних закупівель, має існувати можливість суб’єктивного ухвалення рішень щодо закупівель або здійснення дискреційних повноважень. Якщо закон передбачає ухвалення лише певного (конкретного) рішення про закупівлю, то це не реалізація дискреції (повноважень), а виконання обов’язку.

У процедурі публічних закупівель дискреційні повноваження можуть бути визначені як повноваження осіб, перелічених у статті І.2 цих Настанов, які допускають певну свободу дій вибір найкращого за даних обставин рішення з кількох юридично допустимих рішень (прямо чи опосередковано передбачених законом). Важливою особливістю такого вибору є те, що він робиться без урахування чиєїсь думки.

12. Як розрізнити різні типи конфлікту інтересів?

13. Що робити у разі виникнення сумнівів щодо конфлікту інтересів?

Якщо особа отримала підтвердження відсутності конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона звернулася за роз’ясненням, пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

Якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона повинна вжити заходів щодо усунення будь якого реального чи потенційного конфлікту інтересів як передбачено Законом України «Про запобігання корупції».

Керівники всіх замовників/публічних замовників, централізованих закупівельних організацій, уповноважені особи, фахівці з питань публічних закупівель, особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також усі державні службовці, працівники та залучені радники/експерти, які беруть участь у плануванні, організації та проведенні публічних закупівель або можуть вплинути на результати та ухвалення рішень щодо публічних закупівель, зобов’язані не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли вони дізналися чи повинні були дізнатися про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів у сфері публічних закупівель, подати повідомлення/декларацію про це.

Після розкриття інформації вищезазначені особи не повинні вчиняти будь які дії або ухвалювати рішення щодо процесу публічних закупівель в умовах реального конфлікту інтересів.

14. Як оцінювати конфлікти та потенційні конфлікти?

Оцінювання конфлікту це фіксація будь яких виявлених конфліктів або потенційних конфліктів інтересів та планів щодо їх усунення.

Воно також повинно містити інформацію про всі передбачувані конфлікти, а також про те, які кроки було зроблено або буде зроблено органом влади для забезпечення відсутності реального або потенційного конфлікту.

Оцінювання конфліктів повинно бути пропорційним до кожної закупівлі, а тому може застосовуватися у спрощеній формі щодо невеликих закупівель та/або закупівель, які не передбачають наявності конфліктів інтересів.

III. Вирішення конфліктів інтересів

15. Які зобов’язання щодо конфлікту інтересів мають відповідальні особи/органи?

Для кращого моніторингу ризиків, пов’язаних з реальними, потенційними або передбачуваними конфліктами інтересів, важливо збирати достовірну інформацію про вже виявлені конфлікти інтересів. Після виявлення порушень, пов’язаних з конфліктом інтересів, вони повинні бути належним чином розглянуті та вирішені.

Закон України «Про запобігання корупції» містить загальні засади запобігання корупції в діяльності будь якої юридичної особи в Україні:

Відповідно до статті 61 Закону України «Про запобігання корупції» «Загальні засади запобігання корупції у діяльності юридичної особи», усі юридичні особи мають забезпечувати розробку та вжиття заходів, які є необхідними та обґрунтованими для запобігання і протидії корупції у діяльності юридичної особи.

Керівник, засновники (учасники) юридичної особи забезпечують регулярну оцінку корупційних ризиків у її діяльності і здійснюють відповідні антикорупційні заходи. Для виявлення та усунення корупційних ризиків у діяльності юридичної особи можуть залучатися незалежні експерти, зокрема для проведення аудиту.

Закон України «Про запобігання корупції» передбачає такі заходи/дії у випадку конфлікту інтересів:

Зобов’язання щодо розкриття/повідомлення про конфлікт інтересів: зобов’язання щодо розкриття: всі особи, зазначені в статті 3(1)(1)-(2) Закону, зобов’язані розкривати/повідомляти про наявність чи потенційну наявність конфлікту інтересів у разі його виникнення.

Утримання від вчинення дій або прийняття рішень: зобов’язання утримуватися від вчинення дій або прийняття рішень в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Активні стратегії, зокрема
1) превентивні заходи та
2) дії, спрямовані на врегулювання конфлікту інтересів.

IV. Виявлення/декларування конфлікту інтересів

Що включає в себе зобов’язання повідомляти?

Керівники всіх замовників/публічних замовників, уповноважені особи, особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також усі державні службовці та працівники, які беруть участь в організації та проведенні публічних закупівель або можуть впливати на результати та ухвалення рішень у сфері публічних закупівель зобов’язані повідомляти про конфлікт інтересів.

17. Хто повинен повідомляти про конфлікт інтересів?

Замовники, які беруть участь у плануванні, організації та проведенні публічних закупівель, повинні забезпечити, щоб особи, зазначені у статті I.2 цих Настанов, повідомляли свого безпосереднього керівника відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», з метою належного врегулювання таких ситуацій конфлікту інтересів. Вищезазначене зобов’язання стосується всіх діючих та потенційних осіб, відповідно до статті I.2 цих Настанов.

Замовники, які беруть участь у плануванні, організації та проведенні публічних закупівель, забезпечують процедуру, способи та інструменти врегулювання конфлікту інтересів посадових осіб, діяльність яких вони регулюють.

Поточні та потенційні керівники публічних замовників, уповноважені особи, а також усі державні службовці та працівники, які беруть участь у проведенні публічних закупівель або можуть вплинути на результат цього процесу, зобов’язані повідомляти про будь які відомі їм реальні, потенційні або очевидні конфлікти інтересів. Зобов’язання розкрити/декларувати виникає з моменту, коли відповідальна особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Діючі та потенційні посадові особи, працівники або підрядники організації замовника, які не відносяться до жодної з категорій, перелічених у статті I.2 цих Настанов , можуть бути зобов’язані підтвердити відсутність у них відомих конфліктів інтересів до вступу на посаду або прийняття призначення, якщо таке рішення буде прийнято вищим керівництвом організації.

18. Яку форму слід використовувати для розкриття/декларування конфлікту інтересів?

Українське законодавство не визначає форму, у якій необхідно повідомляти про конфлікт інтересів. Однак Національне агентство з питань запобігання корупції рекомендує, щоб повідомлення/декларація про реальний/потенційний конфлікт інтересів було зроблено в письмовій формі та зареєстровано відповідно до існуючої системи діловодства. Письмове повідомлення/декларація, по перше, слугуватиме документальним підтвердженням того, що особа дійсно повідомила про конфлікт інтересів, а по друге, дасть можливість безпосередньому керівнику детально проаналізувати ситуацію та визначити найкращий спосіб врегулювання конфлікту інтересів.

Усі діючі та потенційні посадові особи, працівники або підрядники організації замовника, які відносяться до будь якої з категорій, перелічених у статті I.2 цих Настанов, можуть вказувати таку інформацію у формі повідомлення/декларації:

• усе, що може призвести до реального, потенційного або очевидного конфлікту інтересів;
• їхні відповідні обов’язки та відповідальність, на які може вплинути, або іншим чином може потенційно вплинути, або може сприйматися як таке, що може вплинути на питання, що розглядається;
• будь які прямі чи опосередковані приватні інтереси, які можуть вплинути, мають потенційний вплив або іншим чином можуть бути сприйняті як такі, що впливають на їхню здатність виконувати свої службові обов’язки неупереджено та в інтересах суспільства;
• чи призводить щось до виникнення фактичного, потенційного або очевидного конфлікту інтересів; та
• чи прямі або непрямі приватні інтереси мають фінансовий та/або нефінансовий характер.

Оцінюючи, чи може ситуація призвести до реального, потенційного або очевидного конфлікту інтересів, діючі та потенційні посадові особи, працівники або підрядники замовника, які відносяться до однієї з категорій, перелічених у статті I.2 цих Настанов, можуть використовувати контрольний список, наведений у Додатку 2. Цей контрольний список призначений для того, щоб допомогти відповідальним особам з оцінюванням, і не містить вичерпного переліку питань, які необхідно розглянути.

19. Коли необхідно повідомляти про конфлікт інтересів?

Ключовий принцип полягає в тому, що при виявлені будь якого типу конфлікту інтересів, про нього слід негайно повідомити безпосереднього керівника.

Замовник може вимагати від усіх потенційних керівників, уповноважених осіб, а також усіх державних службовців та працівників, які беруть участь у проведенні публічних закупівель або можуть вплинути на результат цього процесу, повідомляти про будь які відомі реальні, потенційні або очевидні конфлікти інтересів до вступу на посаду або прийняття призначення.

Якщо до вступу на посаду або прийняття призначення відомих реальних, потенційних або очевидних конфліктів інтересів немає, ця обставина повинна бути підтверджена/задекларована особами, переліченими у статті I.2 цих Настанов, у спеціальному повідомленні/декларації, якщо цього вимагає організація замовник. Зразок декларації про відсутність конфлікту інтересів наведено нижче.

Щойно посадова особа, працівник або підрядник організації, що здійснює закупівлі, підпадає під будь яку з категорій, перелічених у статті I.2 цих Настанов, вступає на посаду або приймає призначення, про будь які реальні, потенційні або очевидні конфлікти інтересів, що виникають у зв’язку з подальшою зміною обов’язків, відповідальності або обставин, відповідальна особа повинна негайно повідомити/розкрити інформацію про такі конфлікти інтересів щойно їй стане відомо про них.

Таке повідомлення/декларування здійснюється не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, відповідно до положень статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Ключовий принцип полягає в тому, що записи про будь які декларації про відсутність конфлікту інтересів повинні вестися організаціями замовниками належним чином і зберігатися в реєстр конфліктів інтересів, який за необхідності переглядається та оновлюється.

20. Кого необхідно повідомляти про конфлікт інтересів?

Усі діючі та потенційні посадові особи, працівники або підрядники замовника, які відносяться до будь якої з категорій, перелічених у статті І.2 цих Настанов, зобов’язані діяти на власний розсуд та звертатися до свого безпосереднього керівника відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції». У разі тимчасової відсутності безпосереднього керівника необхідно звертатися до його заступника або іншої посадової особи, яка виконує обов’язки безпосереднього керівника.

У випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі, вона зобов’язана повідомити про це Національному агентству з питань запобігання корупції.

У випадку перебування відповідальної особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі, вона зобов’язана звернутися за подальшими вказівками до Національного агентства з питань запобігання корупції, якщо це необхідно.

V. Активні стратегії/заходи

21. Як запобігти виникненню конфлікту інтересів?

Як вже було описано вище, першим заходом, який необхідно вжити щойно виявлено будь який тип конфлікту інтересів, є повідомлення/декларування безпосередньому керівнику.

Крім того, уповноважені особи всіх замовників/публічних замовників, централізованих закупівельних організацій, , інші фахівці з питань публічних закупівель, особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також усі державні службовці, працівники та залучені радники/експерти/консультанти, які беруть участь у плануванні, організації та проведенні публічних закупівель або можуть вплинути на результати та ухвалення рішень щодо публічних закупівель, повинні вживати заходів для запобігання виникненню будь якого реального, передбачуваного чи потенційного конфлікту інтересів.

Це зобов’язання поширюється як на особу, яка може мати конфлікт інтересів, так і на будь яку іншу відповідну особу відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

22. Як розглядається декларація/повідомлення про конфлікт інтересів?

Перш за все, слід підкреслити, що після повідомлення/декларування суб’єкт декларування не повинен вчиняти жодних подальших дій чи приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Він/вона повинні вжити всіх можливих заходів для врегулювання задекларованих реальних або потенційних конфліктів інтересів.

У разі виявлення потенційного конфлікту інтересів декларанту буде надана можливість повідомити всі суттєві факти. Безпосередній керівник збирає всю необхідну інформацію та опитує залучені сторони.

Безпосередній керівник відповідальних осіб, у відповідних випадках, може на власний розсуд запитувати будь яку додаткову інформацію з метою перевірки та оцінювання питань, про які повідомляється, та інформації, що розкривається в декларації.

Рішення про врегулювання конфлікту інтересів приймається безпосереднім керівником особи або керівником органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади відповідальної особи.

Рішення має бути прийняте протягом двох робочих днів після отримання повідомлення/декларації про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів та доведене до відома відповідної особи (осіб).

У разі отримання Національним агентством з питань запобігання корупції повідомлення/декларації від особи, яка займає посаду, що не має безпосереднього керівника, про наявність конфлікту інтересів, воно зобов’язане протягом семи робочих днів роз’яснити такій особі порядок врегулювання конфлікту інтересів.

Якщо буде підтверджено, що конфлікт відсутній, розслідування буде задокументовано, але жодних подальших дій не буде вжито.

Крім того, керівники відповідальних осіб, у відповідних випадках, повинні забезпечити, щоб питання, про які повідомляється через систему розкриття/декларування конфлікту інтересів, залишалися конфіденційними та оброблялися виключно з метою оцінювання та управління реальними, потенційними або передбачуваними конфліктами інтересів, якщо інше не передбачено законодавством.

Якщо безпосередній керівник визначить наявність конфлікту інтересів, будуть вжиті відповідні заходи для його врегулювання. Про це повідомляють зацікавлені сторони.

Керівник відповідальних осіб, залежно від обставин, приймає рішення про відповідні заходи щодо врегулювання конфлікту інтересів; вживає належних заходів для уникнення або зменшення пов’язаних з ним ризиків.

У разі тимчасової відсутності безпосереднього керівника відповідальних осіб, його заступник або інша посадова особа, яка виконує обов’язки безпосереднього керівника, приймає рішення про вжиття відповідних заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Особи, що мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів, повинні вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу та надання документів, що це підтверджують, безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. Позбавлення приватного інтересу має виключати будь яку можливість його приховування.

23. Хто повинен вживати заходів щодо врегулювання повідомленого конфлікту інтересів?

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підпорядкованої йому особи, зобов’язаний вжити заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

У разі якщо повідомлення/декларація особи про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів надійшло до Національного агентства з питань запобігання корупції, воно зобов’язане протягом семи робочих днів роз’яснити такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Водночас Національне агентство, на відміну від безпосереднього керівника особи з конфліктом інтересів, не наділене повноваженнями приймати рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів.

24. Які зобов’язання публічних замовників щодо прийняття спеціальної антикорупційної програми?

Положення Закону України «Про запобігання корупції», Розділ X «Запобігання корупції у діяльності юридичних осіб» встановлюють загальні засади та обов’язки відповідальних осіб керівника, засновників (учасників) юридичної особи пов’язані із запобіганням корупції у діяльності суб’єкта господарювання.

Згідно зі статтею 62(2)(1) Закону України «Про запобігання корупції» (Антикорупційна програма юридичної особи), в обов’язковому порядку антикорупційна програма затверджується керівниками державних, комунальних підприємств, господарських товариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50 відсотків), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує сімдесят мільйонів гривень.

4. Положення щодо обов’язковості дотримання антикорупційної програми включаються до трудових договорів, правил внутрішнього розпорядку юридичної особи, а також можуть включатися до договорів, які укладаються юридичною особою.

В юридичних особах, зазначених вище, повинні призначити особу, відповідальну за реалізацію антикорупційної програми (Уповноваженого), для реалізації антикорупційної програми. Стаття 64 Закону України «Про запобігання корупції» визначає правовий статус такого Уповноваженого:

1. Уповноважений з реалізації антикорупційної програми є посадовою особою юридичної особи, що призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою.

2. Уповноваженим з реалізації антикорупційної програми може бути фізична особа, яка здатна за своїми діловими та моральними якостями, професійним рівнем, станом здоров’я виконувати відповідні обов’язки.

25. Як обрати відповідний захід для пом’якшення/вирішення конфлікту інтересів?

Дії/заходи повинні розглядатися в кожному конкретному випадку з урахуванням суттєвості конфлікту і можуть включати, зокрема:

• Усунення особи з конфліктом або потенційним конфліктом інтересів від виконання завдань у сфері публічних закупівель або від прийняття рішень щодо процедури закупівлі чи участі в їх прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
• Обмеження доступу до певної інформації особи, яка має конфлікт або потенційний конфлікт;
• Перегляд обсягу функцій, повноважень, завдань особи, що має конфлікт або потенційний конфлікт.
• Залучення незалежної третьої сторони для здійснення нагляду за частиною або всім процесом публічних закупівель у зв’язку з питанням, що викликає конфлікт інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій або прийняттям рішень;
• Відсторонення особи від процедури/рішення про публічні закупівлі; переведення особи на іншу посаду;
• Звільнення особи.
• Скасування та повторне проведення закупівлі;
• Відсторонення учасника торгів від участі в закупівлі (лише у випадках, коли конфлікт не може бути вирішений іншими, менш радикальними заходами).

Кожен із заходів врегулювання конфлікту інтересів має свою специфіку, оскільки обирається залежно від низки факторів, умов та передумов:

• Тип конфлікту інтересів (реальний, потенційний або передбачуваний);
• Тривалість конфлікту інтересів (постійний чи тимчасовий);
• Посада особи (осіб), яка (які) ють) рішення безпосередній керівник, керівник замовника / відповідного органу;
• Наявність (відсутність) альтернативних заходів врегулювання;
• Наявність (відсутність) згоди особи на запропонований захід (стосується переведення на іншу посаду/в інший відділ);
• Можливість залучення інших співробітників до прийняття рішень (стосується усунення від виконання завдання).

Нижче представлені різні типи заходів пом’якшення наслідків та типові ситуації, в яких їх найбільш доцільно вживати. Запропоновані заходи пом’якшення наслідків можуть бути застосовані виключно до особи, яка перебуває в ситуації конфлікту інтересів; вони не можуть бути застосовані до інших осіб, навіть якщо вони мають певний зв’язок з конфліктом інтересів, що розглядається.

VI. Повідомлення про конфлікт інтересів у випадку інших посадових осіб та працівників замовника

26. Хто може повідомити про конфлікт інтересів?

Усі державні посадові особи та/або працівники замовника, яким відомо про будь які питання, що стосуються інших державних посадових осіб, працівників або підрядників замовника, які виникли або можуть виникнути, і які можуть призвести до реального, потенційного або передбачуваного конфлікту інтересів, повинні повідомити про це відповідальних осіб.

Українське законодавство покладає обов’язок повідомляти про конфлікт інтересів виключно на особу, яка має реальний чи потенційний конфлікт інтересів, та не зобов’язує інших осіб, у тому числі спільна робота з якими зумовлює виникнення конфлікту інтересів, повідомляти про такий конфлікт інтересів.

27. Як в Україні захищають людей, які повідомляють про конфлікт інтересів?

Закон України «Про запобігання корупції», Розділ VIII Захист викривачів, стаття 53. Державний захист викривачів забезпечує правову основу для захисту осіб (викривачів), які повідомляють про конфлікт інтересів, шахрайство (незаконну діяльність) або будь яке невиконання правових зобов’язань при здійсненні функції або процедур публічних закупівель.

У разі отримання повідомлення про конфлікт інтересів відповідні уповноважені органи мають право вчиняти дії та вживати заходів, передбачених Законом «Про запобігання корупції».

Уповноваженими органами, відповідно до статті 1 Закону «Про запобігання корупції», є прокуратура, Національна поліція, Національне антикорупційне бюро України та Національне агентство з питань запобігання корупції.

VII. Порушення положень законодавства щодо конфлікту інтересів

28. Яким є обсяг персональної відповідальності відповідальних осіб?

Згідно зі статтею 65 Закону України «Про запобігання корупції», вчинення будь яких правопорушень особу може бути притягнуто до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. За порушення вимог законодавства щодо конфлікту інтересів до замовника та відповідальних осіб можуть бути застосовані заходи впливу в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Законодавством передбачені такі види відповідальності:

• дисциплінарна відповідальність відповідно до Кодексу законів про працю України;
• адміністративна відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення;
• кримінальна відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України.
• Правочин, укладений внаслідок порушення Закону України «Про запобігання корупції», може бути визнаний судами України недійсним.

Дисциплінарна відповідальність передбачена за:

• Неповідомлення безпосереднього керівника про потенційний конфлікт інтересів;
• Невжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів підлеглого;

Службове розслідування проводиться відповідно до статті 65 Закону «Про запобігання корупції» з метою виявлення умов, що призвели до вчинення правопорушення або невиконання вимог Закону в інший спосіб. Службове розслідування ініціюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, наказом Національного агентства з питань запобігання корупції або рішенням керівника замовника — організації, підприємства чи установи, в якій працює особа, що вчинила правопорушення.

Крім того, можуть бути застосовані такі положення Кодексу законів про працю України:

• Стаття 147 КЗпП стягнення за порушення трудової дисципліни, стаття 147 1 КЗпП — -органи, уповноважені накладати дисциплінарні стягнення;
• Стаття 148 КЗпП встановлює строки накладення дисциплінарного стягнення.

Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність передбачена за порушення таких вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 172 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення):

• Неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів
• Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів
• За будь яку з вищезазначених дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від 6 800 грн до 13600 грн з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік (ч. 3 ст. 172 7 КУпАП).

Особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), де вона працює, до закінчення розгляду справи судом (ч. 5 ст. 65 1 Закону). Однак, у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення, особі відшкодовуються відповідні витрати (із збереженням середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Також передбачена адміністративна відповідальність за:

• Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 172 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення);
• Порушення встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів (ч. 2 ст. 172 4 КУпАП));
• Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст. 172 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Кримінальна відповідальність

Відповідно до методичних рекомендацій НАЗК щодо конфлікту інтересів59, в окремих ситуаціях/випадках вчинення дій та/або прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів може містити ознаки одного з корупційних кримінальних правопорушень, перелік яких наведено у примітці до ст. 45 ККУ. 45 Кримінального кодексу.

Регулювання конфлікту інтересів, як елементу кримінального правопорушення, передбачено в ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу:

• використання влади та службового становища всупереч інтересам служби (об’єктивна сторона складу);
• з метою одержання неправомірної вигоди (суб’єктивна сторона складу).

Стаття 364 Кримінального кодексу України передбачає такі санкції: пробаційний нагляд на строк до трьох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За спричинення тяжких наслідків позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, у контексті злочинів, пов’язаних з публічними закупівлями, у тому числі в умовах конфлікту інтересів, можуть бути застосовані такі положення Кримінального кодексу України:

• Стаття 191 Кримінального кодексу України привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;
• Стаття 210 Кримінального кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням;
• Стаття 364 Кримінального кодексу України зловживання владою або службовим становищем;
• Стаття 366 Кримінального кодексу України службове підроблення;
• Стаття 368 Кримінального кодексу України прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.

VII. Вимоги до постачальників

29. Які зобов’язання мають учасники торгів (потенційні постачальники) та постачальники?

Замовники не можуть ефективно управляти конфліктами інтересів без забезпечення поведінки та процедур, прийнятих як учасниками тендерів, так і постачальниками контрагентами. Очікується, що учасники тендерів та постачальники будуть належним чином запобігати будь якому реальному або передбачуваному конфлікту інтересів під час роботи з учасниками публічних закупівель.

Наприклад, постачальник, який має впливове становище, отримане завдяки договору, не повинен використовувати це становище для того, щоб несправедливо поставити в невигідне становище будь якого іншого постачальника або зменшити потенціал для майбутньої конкуренції.

Тому вкрай важливо, щоб постачальники та учасники тендерів (потенційні постачальники) з публічних закупівель мали еквівалентні системи для запобігання, виявлення та усунення конфлікту інтересів.

Регулювання обов’язків усіх юридичних осіб (у тому числі учасників тендерів та постачальників), пов’язаних із запобіганням корупції, конфлікту інтересів та всіх інших шахрайських дій, також передбачено Розділом X «Запобігання корупції у діяльності юридичних осіб» Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, положення Закону України «Про публічні закупівлі», п.10, стаття 17. Підстави для відмови учасникам (потенційним постачальникам) в участі у процедурі закупівлі містять спеціальну вимогу щодо всіх, окрім іноземних нерезидентів, учасників (потенційних постачальників), які беруть участь у процедурі публічної закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт, вартість яких дорівнює або перевищує 20 мільйонів гривень.

30. Якими є зобов’язання учасників тендерів та постачальників щодо затвердження спеціальної антикорупційної програми та призначення особи, відповідальної за реалізацію антикорупційної програми (Уповноваженого)?

Відповідно до статті 62 Закону України «Про запобігання корупції», юридичні особи повинні затвердити антикорупційну програму з метою встановлення правил, стандартів та процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи. Антикорупційна програма затверджується після її обговорення з працівниками юридичної особи. Текст антикорупційної програми повинен перебувати у постійному відкритому доступі для працівників юридичної особи.

Положення щодо обов’язковості дотримання антикорупційної програми включаються до трудових договорів, правил внутрішнього розпорядку юридичної особи, а також можуть включатися до договорів, які укладаються юридичною особою.

31. Які зобов’язання мають замовники, щоб забезпечити дотримання учасниками тендерів усіх вимог законодавства щодо конфлікту інтересів та запобігання корупції?

Рівень превентивних заходів, які повинні вживати замовники, має бути пропорційним вартості, характеру та складності закупівель.

Доцільно, щоб Учасники торгів регулярно робили заяви про те, що вони не мають інформації про будь які конфлікти інтересів щодо конкретної процедури закупівлі. Крім того, якщо вони мають інформацію про такий конфлікт, вони повинні повідомити про нього, а також будь які запропоновані заходи щодо його усунення, відповідним замовникам це насправді в першу чергу захищає законні інтереси самих учасників. Це може включати інформацію про фінансовий, нефінансовий або інший (соціальний) інтерес, який будь яка особа, пов’язана із замовником, може мати до учасника торгів. Сімейні та особисті стосунки також повинні бути задекларовані. Під час подання декларації учасникам тендеру слід також повідомити повноважний орган про ситуації, які можуть викликати підозру в конфлікті інтересів.

Учасник тендеру повинен знати, що приховування інформації про його такі інтереси може призвести до його дискваліфікації, насамперед згідно пункту 7 частини першої статті 17 Закону «Про публічні закупівлі» внаслідок існування пов’язаності осіб (зокрема, з уповноваженою особою (особами), та/або з керівником замовника). Після укладення договору постачальник зобов’язаний постійно інформувати замовника про будь які нові конфлікти та, за необхідності, вживати будь яких заходів для їх пом’якшення.

У згаданому вже вище інформаційному листі Мінекономіки № 3304 04/13647 06 від 01.04.2019 року64 наведено приклади від експертів ЄС з різних практик різних европейських країн щодо умов, які можуть висуватися до учасників торгів як потенційних постачальників та постачальників контрагентів, щодо конфлікту інтересів та доброчесності вцілому.

Додатки

Додаток 1. Відповідні акти права ЄС

Конфлікт інтересів у Директивах ЄС про публічні закупівлі

Відповідно до Директиви ЄС 2014/24, «(16) Публічні замовники повинні використовувати всі можливі наявні засоби, відповідно до національного законодавства, з метою запобігання викривленням у процедурах публічних закупівель, що виникають внаслідок конфлікту інтересів. Це може включати процедури виявлення, запобігання та усунення конфлікту інтересів».

Більш детальне регулювання передбачено у статті 24 Директиви 2014/24: Конфлікти інтересів, стаття 35 Директиви 2014/23/ЄС та стаття 42 Директиви 2014/25/ЄС. Транспозиція Директив ЄС у сфері публічних закупівель в українське законодавство про публічні закупівлі має забезпечити вжиття публічними замовниками належних заходів для ефективного запобігання, виявлення та усунення конфліктів інтересів, що виникають під час проведення процедур закупівель, з метою уникнення будь якого спотворення конкуренції та забезпечення однакового ставлення до всіх суб’єктів господарювання.

Аналогічно, відповідно до статті 35 Директиви 2014/23/ЄС, публічні замовники та замовники повинні вживати належних заходів для боротьби з шахрайством, фаворитизмом і корупцією та для дієвого запобігання, виявлення та вирішення конфліктів інтересів, що виникають при проведенні процедур присудження концесійних договорів, з метою уникнення будь яких викривлень конкуренції та забезпечення прозорості процедури присудження та однакового ставлення до всіх конкурсантів та учасників тендеру.

Транспозиція директив ЄС про публічні закупівлі має забезпечити, щоб поняття конфлікту інтересів охоплювало щонайменше будь які ситуації, в яких члени персоналу публічного замовника чи надавача закупівельних послуг, що діє від імені публічного замовника, які беруть участь у проведенні процедури закупівлі або можуть вплинути на результати такої процедури, 72мають, прямо або опосередковано, фінансовий, економічний або інший особистий інтерес, який може сприйматися як такий, що загрожує їхній неупередженості та незалежності в контексті процедури закупівлі.

Директиви ЄС про публічні закупівлі не вимагають вживати жодних заходів, які виходять за межі необхідного для запобігання потенційному конфлікту інтересів або усунення виявленого конфлікту інтересів.

Однак, всі національні органи зобов’язані розвивати потенціал73 і можливості74 для ефективної імплементації транспонованого в національне законодавство acquis ЄС. У цьому конкретному випадку це означає, що публічні замовники повинні створити ефективні організаційні75 та процедурні інструменти і механізми управління всіма конфліктами інтересів, що виникають під час проведення процедур закупівель.

Конфлікти інтересів та бюджет ЄС

Конфлікт інтересів це порушення, що впливає на бюджет ЄС і може бути пов’язане з шахрайськими діями. Європейський суд постановив, що «конфлікт інтересів об’єктивно і сам по собі є серйозним порушенням без необхідності кваліфікувати його з огляду на наміри зацікавлених сторін і те, чи діяли вони добросовісно чи недобросовісно».

Перегляд статті 61 Фінансового регламенту у 2018 році прямо поширює зобов’язання щодо уникнення конфлікту інтересів на осіб, які беруть участь в управлінні коштами ЄС у державах
членах. Стаття також поширюється на осіб, які беруть участь у прийнятті рішень щодо підготовчих актів для програм витрат ЄС, таких як члени уряду.

Згідно зі статтею 61(3), конфлікт інтересів виникає тоді, коли неупереджене та об’єктивне виконання функцій особи, залученої до виконання бюджету ЄС, порушено через причини, що стосуються сімейного, емоційного життя, політичної або національної приналежності, економічних інтересів або будь яких інших прямих чи непрямих особистих інтересів.

У разі виявлення передбачуваного або реального конфлікту інтересів відповідний орган повинен забезпечити, щоб відповідна особа припинила будь яку діяльність, пов’язану з цим питанням. Стаття 36(3) Фінансового регламенту вимагає ефективного внутрішнього контролю при виконанні бюджету ЄС, що базується на кращих міжнародних практиках і включає уникнення конфлікту інтересів.

Повідомлення про конфлікт інтересів: Директива Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937 від 23 жовтня 2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення права Союзу

«Викривач» – це особа, яка розкриває інформацію, отриману у зв’язку з її роботою в організації або з організацією, про корупцію або інші правопорушення, вчинені в цій організації або цією організацією. Особа кваліфікується як викривач, лише якщо вона є частиною цієї організації, і тому може зазнати помсти на відміну, наприклад, від клієнтів або інших людей, які не працюють на організацію або не співпрацюють з нею. Заходи та процедури захисту викривачів79 у сфері публічних закупівель можуть суттєво сприяти запобіганню та виявленню корупції та шахрайства, у тому числі запобіганню та врегулюванню конфлікту інтересів.

Україна, як країни, що вступає до ЄС, має зобов’язання транспонувати положення Директиви ЄС про викривачів80 щодо захисту осіб, які повідомляють про порушення законодавства ЄС, у тому числі про конфлікти інтересів, що впливають на ефективність та результативність здійснення закупівель. Заходи та процедури виявлення, врегулювання та повідомлення про конфлікти інтересів повинні включати захист викривачів.

Відповідальні органи у сфері публічних закупівель повинні запровадити процедури для виявлення ситуацій конфлікту інтересів за участю своїх співробітників, а також для виявлення та врегулювання конфліктів інтересів на рівні бенефіціарів. Аналіз даних, порівнюючи інформацію з різних джерел, включаючи заяви викривачів, може допомогти виявити можливі конфлікти інтересів.

Додаток 2. Контрольний список для визначення ситуацій конфлікту інтересів

Контрольний список для визначення ситуацій конфлікту інтересів