Замовники в процесі своєї діяльності використовують рухоме (транспортні засоби тощо) або нерухоме (адміністративні та інші приміщення) майно. У процесі експлуатації майна можуть виникати різні непередбачувані обставини та події, що призводять до його пошкодження або знищення.
Випадками, що можуть призвести до пошкодження чи знищення майна, є аварії, стихійні лиха, виняткові погодні умови, пожежі, протиправні дії третіх осіб та інше.
Для захисту своїх майнових інтересів при настанні певних подій замовники страхують майно. Взаємовідносини у сфері страхування регулює Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР, відповідно до статті 1 якого страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, коштом грошових фондів, що формують у результаті сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Цивільно-правові відносини між страхувальником (юридичні або фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування) та страховиком (фінансовими установами або постійними представництвами у формі філій іноземних страхових компаній, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності) відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування», оформлюють у вигляді договору страхування — письмової угоди, згідно з якою страховик зобов’язується в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі страхування, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, надати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Замовники, які є страхувальниками, захищають свої майнові інтереси в результаті укладення відповідних договорів з фінансовими установами, якими переважно виступають страхові компанії. Оплату страхових платежів за договорами страхування здійснюють після реєстрації бюджетних зобов’язань в органах Державної казначейської служби України (надалі — Казначейства) відповідно до пункту 2.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (надалі — Порядок № 309).
Укладення договорів страхування має певні особливості та вимагає уваги до деяких нюансів при реєстрації бюджетних зобов’язань за такими договорами, які ми розглянемо на прикладі страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Основні умови договорів страхування власників наземних транспортних засобів
Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування може бути у формі добровільного та обов’язкового. Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі — Закон № 1961), відповідно до якого страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, унаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність застрахованої особи за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого. Передбачено такі види договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір (діє виключно на території України) та договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (діє на території країн, зазначених у такому договорі).
При укладенні договору страхування між замовником та страхувальником зазначають територію, на якій він діє. Наприклад, «Місце дії договору: територія України». Це важливо вказувати в договорах, тому що умови для міжнародних договорів страхування відрізняються від тих, що застосовують для внутрішніх.
Відповідно до статті 17 Закону № 1961 внутрішні договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладають строком на один рік. Можливе укладення внутрішніх договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на строк менший, ніж один рік, але не менш як на 15 днів виключно щодо транспортних засобів: незареєстрованих — на час до їх реєстрації, тимчасово зареєстрованих — на час до їх постійної реєстрації, зареєстрованих на території іноземних держав — на час їх перебування на території України.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про страхування», факт укладення договору страхування може бути посвідчений страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 1961 єдиною формою внутрішнього договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страховий поліс. На вимогу пункту 2.1 Положення про особливості укладання договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 № 673, при укладенні внутрішнього договору страхування страховик зобов’язаний посвідчувати факт укладення внутрішнього договору страхування в результаті надання поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразок якого затверджено Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Уповноважений орган) за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України, у паперовій формі або в результаті надсилання візуальної форми страхового поліса з відображенням даних електронними засобами у формі, придатній для сприйняття його змісту людиною та відтворення на папері.
Отже, вищезазначене свідчить, що внутрішній договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який не посвідчений полісом, не вважають таким, що фактично укладений.
У разі втрати страхового поліса страховик зобов’язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. Згідно зі статтею 18 Закону № 1961, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено таким договором.
Припустимо, що в замовника є на балансі транспортні засоби, які він використовує у своїй діяльності. Замовник прийняв рішення про необхідність страхування цивільно-правової відповідальності водіїв, які на законних підставах керують автомобілями. Очікувана вартість послуг страхування на один рік складає 500 000 грн. На підставі цього замовник проводить процедуру закупівлі за кодом ДК 021:2015 66510000-8 «Страхові послуги» та послуговується нормами Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі — Закон № 922). Замовник планує розпочати процедуру закупівлі у травні, тобто не на початку, а всередині бюджетного року. У зв’язку з тим, що передбачено укладення замовником внутрішнього договору страхування, який діє тільки на території України, і транспортні засоби замовника є зареєстрованими належним чином, то, згідно із Законом № 1961, такий договір буде укладено на строк не менше ніж один рік. Це означає, що страховий поліс для кожного окремого транспортного засобу, який надано згідно з договором страхування, набирає чинності з дати, зазначеної у відповідному полісі, та діє один рік з дати набрання чинності цим полісом.
Отже, якщо договір за результатами процедури укладено на 463 980,31 грн, наприклад, у червні 2018 року, відповідно до якого замовникові надано страхові поліси на кожний транспортний засіб категорії В2 (легкові автомобілі) зі строком дії до червня 2019 року, то дія такого договору буде переходити на наступний календарний рік та закінчиться в червні 2019 року (приклад подібної процедури можна переглянути за № UA-2018-08-23-002032-a) (рис. 1).
Як видно на рис. 1, у тексті договору зазначено посилання на додаток 1, в якому наведено перелік транспортних засобів, на кожен з яких видають окремий страховий поліс, а також розмір страхового платежу та початку дії полісів для кожного транспортного засобу (приклад додатка 1 наведено на рис. 2).
Для кожного транспортного засобу зазначають початок дії поліса та страховий платіж. Кінцевим строком дії для поліса, який починається, наприклад, з 03.10.2018, буде жовтень 2019 року, а для поліса, що діє з 13.12.2018, — грудень 2019 року.
Реєстрація зобов’язань за договорами страхування власників наземних транспортних засобів
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов’язання виникають при укладенні договору, придбанні товару, послуги чи здійсненні інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.
Як зазначено в пункті 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов’язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їхні копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання.
Згідно з умовами договору, страхові поліси від страховика замовникові передають у тому бюджетному періоді, в якому укладено договір страхування на підставі акта прийому-передачі та на умовах, визначених у договорі страхування, однією партією (за один раз) або окремими. Оплату страхових платежів, визначених у договорі, замовник здійснює після отримання від страховика полісів. Отже, навіть незважаючи на те, що дія полісів закінчується наступного року, оплату за договором здійснюють у поточному році.
Оплату в різні бюджетні періоди можуть проводити тільки за тими договорами, за якими виготовлення товарів, виконання робіт або надання послуг є довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва. Такі договори називаються довгостроковими. Крім цього, з погляду податкового законодавства, відповідно до п. 187.9 ст. 187 розділу V Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов’язань виконавця довгострокових договорів є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами. Отже, через те, що всі поліси передають замовникові в поточному році, договір страхування не підпадає під поняття «довгостроковий». Відповідно до умов договорів страхування загальний розмір страхового платежу замовник оплачує за фактом отримання страхових полісів, перелік яких визначено в додатку 1 до договору (рис. 2). За договорами страхування бюджетні зобов’язання виникають у тому бюджетному періоді, в якому передають поліси замовникові. Натомість строк дії договору встановлюють до кінця бюджетного періоду, протягом якого замовникові передано поліси (до 31.12.2018) (приклад на рис. 3).
На практиці існують випадки, коли строк дії договору замовники встановлюють не до кінця поточного року, а до того періоду, коли закінчується строк дії полісів, тобто з переходом на наступний рік. Наприклад, якщо страхові поліси закінчують свою дію в листопаді 2019 року, то договір буде діяти до грудня 2019 року [приклади таких процедур можна переглянути за № UA-2017-07-19-001518-b або № UA-2017-12-19-004051-с]. Однак договори з такими строками можуть укладати юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які в розумінні Закону № 922 є замовниками, але не є бюджетними установами (органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також організаціями, створеними у встановленому порядку, які повністю утримують коштом державного бюджету або місцевого бюджету), тобто ті, які не реєструють свої бюджетні зобов’язання в органах Казначейства відповідно до Бюджетного кодексу України.
Водночас замовники, які є розпорядниками бюджетних коштів, повинні мати на увазі, що відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Навіть неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Підтвердні документи для оплати за договорами страхування
Згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, оплата послуг страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів повинна бути здійснена за кодом економічної класифікації видатків (надалі — КЕКВ) 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».
Примірний перелік підтвердних документів, які необхідно подавати до органів Казначейства для реєстрації бюджетних зобов’язань та проведення платежів в розрізі КЕКВ, затверджено наказом Державної казначейської служби України від 29 квітня 2013 року № 68, відповідно до якого на стадії реєстрації бюджетних зобов’язань та бюджетних фінансових зобов’язань за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» подають такі документи: договір та акт приймання-передачі наданих послуг.
Як було сказано вище, в акті прийому-передачі наданих страхових послуг, який замовник надає в органи Казначейства разом з договором страхування на стадії реєстрації бюджетних зобов’язань та бюджетних фінансових зобов’язань, зазначають перелік страхових полісів, які отримує замовник згідно з умовами договору страхування та за які потрібно здійснити оплату на рахунок страховика.
Відповідно до частини 1 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов’язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органові Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством.
Таким чином, замовникам на етапі планування закупівлі, за результатами якої передбачено укладення договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, слід стежити за змінами в чинному законодавстві, отримувати від уповноважених на це органів (у разі необхідності), зокрема тих, що здійснюють казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів, консультації щодо реєстрації бюджетних зобов’язань та проведення оплати за такими договорами. Це дасть можливість попереджувати вчинення порушень бюджетного законодавства та ефективно витрачати бюджетні кошти.
Статті автора публікації щодо ролі органів Казначейства в закупівлях:
- «Контрольні функції органів Держказначейства у сфері публічних закупівель» — випуск журналу № 11 (62) за листопад 2016 року, стор. 30–34;
- «Особливості продовження дії договору про закупівлю на наступний бюджетний період» — випуск журналу № 12 (63) за грудень 2016 року, стор. 20–22;
- «Розрахунки за договорами, що передбачають оплату в іноземній валюті» — випуск журналу № 8 (71) за серпень 2017 року, стор. 31–33;
- «Застосування кодів економічної класифікації видатків (КЕКВ) у бюджетному процесі» — випуск журналу № 9 (72) за вересень 2017 року, стор. 24–27;
- «Особливості реєстрації бюджетних зобов’язань в органах Казначейства та застосування законодавства у сфері публічних закупівель» — випуск журналу № 12 (75) за грудень 2017 року, стор. 24–33;
- «Проведення операцій з коштами тендерного забезпечення в разі настання гарантійного випадку при здійсненні закупівель за бюджетні кошти» — випуск журналу № 6 (81) за червень 2018 року, стор. 29–32;
- «Проведення торгів за окремими частинами предмета закупівлі (лотами)» — випуск журналу № 7 (82) за липень 2018 року, стор. 26–29;
- «Використання коштів субвенцій з державного бюджету (на прикладі субвенцій для забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти)» — випуск журналу № 9 (84) за вересень 2018 року, стор. 20–27;
- «Механізм реєстрації бюджетних зобов’язань за договорами про закупівлю для потреб наступного бюджетного періоду» — випуск журналу 12 (87) за грудень 2018 року, стор. 16–17;
- «Здійснення закупівель товарів (послуг), частину вартості яких відшкодовують» — випуск журналу № 1 (88) за січень 2019 року, стор. 18–23;
- «Зміни до Постанови КМУ № 117: попередня оплата в договорах за капітальними видатками та державними контрактами» — випуск журналу № 2 (89) за лютий 2019 року, стор. 23–25.
google 