Лист АРМА щодо надання інформації про управління активами, на які накладено арешт

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО УКРАЇНИ
З ПИТАНЬ ВИЯВЛЕННЯ, РОЗШУКУ ТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ, ОДЕРЖАНИМИ ВІД КОРУПЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ЗЛОЧИНІВ (АРМА)

УПРАВЛІННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ АКТИВІВ

№ 982/6.1-41-23/6 від 24.05.2023

Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі — АРМА), розглянуто Ваш запит на отримання інформації від 19.05.2023 б/н та повідомляється.

Правові та організаційні засади функціонування АРМА визначає Закон України “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” (далі — Закон).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону, АРМА є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадження чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Функції та повноваження АРМА визначені статтями 9 та 10 Закону відповідно.

Відповідно до положень статті 19 Закону АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову — лише щодо позову, пред’явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються АРМА не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” (далі — Закон 1) рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному Законом 1. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону 1.

Суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі — Реєстр) всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку (частина третя статті 3 Закону 1).

Відповідно до положень статті 7 Закону 1 у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості:

місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
реєстраційні номери транспортних засобів;
номери банківських рахунків, номери платіжних карток;
інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні;
інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу.

Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

З мотивів безпеки у текстах судових рішень у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до Закону 1, можуть не зазначатися відомості щодо імен (ім’я, по батькові, прізвище) суддів, які розглядали судову справу, та учасників судового процесу.

З метою унеможливлення зміни або знищення речей чи документів у кримінальному провадженні у текстах ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до Закону 1, не зазначаються відомості, що дають можливість ідентифікувати осіб, які зазначені в таких ухвалах як володільці речей або документів.

Особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків, може звернутися до відповідного суду з письмовою заявою про:

надання можливості ознайомитися із судовим рішенням у приміщенні суду;
надання можливості виготовити копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів;
виготовлення копії судового рішення апаратом суду;
надання повного доступу до судового рішення в Реєстрі, яким вирішено питання про її права, свободи, інтереси чи обов’язки.

У заяві особа повинна обґрунтувати, чому вона не змогла ознайомитися із судовим рішенням у Реєстрі, а також чому вона вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків.

Заява розглядається суддею, який ухвалив рішення, невідкладно, а якщо вона потребує додаткового вивчення — протягом трьох робочих днів (положення статті 9 Закону 1).

Отже, Законом 1, зокрема статтею 9 передбачено порядок ознайомлення із судовим рішенням та виготовлення його копії за зверненням.

Зміст прав управління АРМА щодо арештованого майна слід тлумачити у системному зв’язку положень пункту 4 частини першої статті 1, пункту 4 частини першої статті 9 тат статей 19-24 Закону.

Передача активу в управління АРМА є дією фактичного характеру, що забезпечує можливість здійснення тієї частини прав управління, для здійснення якої необхідне фактичне володіння арештованим майном.

Відповідальним за фактичне забезпечення передачі активів в управління АРМА, відповідно до частини сьомої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК України) є прокурор, який у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали АРМА, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів АРМА.

АРМА відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи, пов’язані з фактичним прийняттям активів в управління за зверненням прокурора або слідчого за вказівкою прокурора, приймає від прокурора активи згідно з актами приймання-передачі, передає за договором управління активи управителеві в управління згідно з актами приймання-передачі (підпункт 14 пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 613).

Відтак, для того, щоб АРМА мало змогу реалізувати свої повноваження на здійснення заходів з управління активами, воно має отримати не лише юридичний титул, а й власне самі активи, тобто прийняти їх як такі, що дійсно існують. Отже набрання законної сили ухвали слідчого судді чи суду про передання активів в управління АРМА або надання згоди власника активів на їх передання в управління АРМА — юридичний факт, який призводить до виникнення в АРМА прав управління. Натомість, передача активу в управління з дією фактичного характеру, що забезпечує можливість здійснення тієї частини прав управління, для здійснення якої необхідне фактичне володіння арештованим майном.

Передача активів в управління АРМА є системою юридичних та організаційних заходів за участі прокурора чи особи, якій він надасть відповідну вказівку, з кола слідчих або детективів, та представника АРМА, що полягають у забезпеченні фіксування факту одержання АРМА певних активів, які дійсно наявні та відповідають певним ознакам, що зафіксовано у акті приймання-передачі активів.

Разом з тим, інформуємо, що Закон України “Про доступ до публічної інформації” визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Так, вимоги щодо оформлення запитів на інформацію, строків їх розгляду та підстави відмови, та відстрочки в задоволенні запиту на інформацію визначено статтями 19-22 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Також, частиною першою та другою статті 20 Закону України “Про інформацію” визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 21 Закону України “Про інформацію” інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Згідно з частиною першою та другою статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Водночас, згідно з частиною першою статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Так, частиною першою статті 8 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що таємна інформація — інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визначається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Окрім того, частиною першою статті 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації” встановлено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати інформація, що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Більше того, наказом АРМА від 19.08.2017 № 81 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію в АРМА.

Крім зазначеного варто зауважити, що відповідно до статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Начальник Управління

Олексій ТАМОЖАНСЬКИЙ

Роздрукувати