Щодо надання роз’яснень пов’язаних з ліцензуванням господарської діяльності

ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Лист

від 29.03.2019 р. № 1988/0/20-19

Державна регуляторна служба України (далі – ДРС) за результатом розгляду листа Запорізької обласної державної адміністрації від 20.03.2019 N 08-22/0854 щодо деяких питань, пов’язаних з ліцензуванням господарської діяльності, в межах компетенції повідомляє наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 N 724 “Деякі питання Державної регуляторної служби України” (Постанова № 724) (далі – Положення), ДРС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує, зокрема, державну політику з питань ліцензування у сфері господарської діяльності.

ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у сфері господарської діяльності та керується, серед іншого, Законом України від 02.03.2015 N 222-VIII “Про ліцензування видів господарської діяльності” (Закон № 222-VIII) (далі – Закон N 222).

Закон № 222 (Закон № 222-VIII) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 222 (Закон № 222-VIII) спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого, здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування.

Згідно з частиною сьомою статті 13 Закону № 222 (Закон № 222-VIII) у разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.

Частиною дев’ятою статті 13 Закону № 222 (Закон № 222-VIII) встановлено, що набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту внесення рішення органу ліцензування про видачу ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР).

Однак, Законом України від 06.10.2016 N 1666-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності” (Закон № 1666-VIII) (набув чинності 02.11.2016) внесено зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 26.11.2015 № 835-VIII “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” (Закон № 835-VIII) та встановлено, що до 01 січня 2019 року набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту оприлюднення прийнятого органом ліцензування рішення про видачу ліцензій на їх офіційних веб-сайтах.

Державне підприємство “Національні інформаційні системи” (далі – НАІС), яке відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 31.05.2016 № 1565/5 “Питання адміністрування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” здійснює функції технічного адміністратора ЄДР, листом від 29.01.2019 № 349/06/1-09 повідомило ДРС про відтермінування впровадження оновленого програмного забезпечення ЄДР в промислову експлуатацію.

Про введення оновленого програмного забезпечення ЄДР в промислову експлуатацію буде додатково повідомлено на офіційному веб-сайті НАІС.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 6 Закону № 222 (Закон № 222-VIII) інформація про прийняті рішення органу ліцензування за відповідним видом господарської діяльності розміщується на офіційних веб-сайтах органів ліцензування, що дозволяє отримати інформацію про діючі ліцензії у відкритому доступі.

Строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить десять робочих днів з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Частиною десятою статті 13 Закону № 222 (Закон № 222-VIII) встановлено, що у рішенні про видачу ліцензії орган ліцензування зазначає розрахункові реквізити для внесення плати за видачу ліцензії.

Нормами статті 14 Закону № 222 (Закон № 222-VIII) встановлено, зокрема, що плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення на порталі електронних сервісів рішення про видачу ліцензії.

Слід зазначити, що на сьогодні портал електронних сервісів з оприлюднення рішень органів ліцензування про видачу ліцензій не функціонує.

Як зазначалося вище, на сьогоднішній день набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту оприлюднення прийнятого органом ліцензування рішення про видачу ліцензій на їх офіційних веб-сайтах.

При цьому, вважаємо, що після прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії у суб’єкта господарської діяльності виникає зобов’язання сплатити за ліцензію.

Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв’язку.

Разом з цим, органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

У той же час, пунктом 10 частини другої статті 16 Закону № 222 (Закон № 222-VIII) передбачено, що несплата за видачу ліцензії відповідно до частини другої статті 14 цього Закону (Закон № 222-VIII) є однією з підстав для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

Перший заступник Голови
Державної регуляторної
служби України

В. Загородній

Роздрукувати