Як повідомляє сайт Верховного Суду, у межах тренінгу для суддів щодо розгляду спорів у сфері публічних закупівель відбулися лекції суддів Верховного Суду, присвячені практиці застосування закупівельного законодавства та врахуванню європейських підходів під час вирішення таких спорів.
Лектори розповідали, зокрема, про таке: практичний вимір acquis ЄС у сфері публічних закупівель та методологію його застосування українськими судами в умовах статусу держави-кандидата. Суддя Олеся Радишевська наголосила, що публічні закупівлі є ключовим елементом кластеру «Функціонування демократичних інститутів та ринкової економіки», а прогрес України у цій сфері оцінюється за відповідністю законодавства правилам ЄС. Було зазначено, що за підсумками 2025 року Україна має «певний рівень підготовки» у цьому напрямі.
Окрему увагу приділили ієрархії джерел права ЄС, де виділяють первинне, вторинне та третинне право. Спікерка пояснила різницю між регламентами, які застосовуються безпосередньо, та директивами, що фіксують лише мету. Було озвучено правову позицію про неможливість прямого застосування директив українськими суддями до моменту повноцінного членства у ЄС, хоча Верховний Суд уже використовує акти ЄС для посилення аргументації та тлумачення національних норм.
Суддя Тетяна Малашенкова зосередилася на судовій практиці щодо захисту економічної конкуренції та боротьби з картельними змовами. Вона підкреслила, що порушення вимог конкуренції під час тендерів автоматично становить порушення як закупівельного, так і антимонопольного законодавства. Також було роз’яснено природу електронного аукціону: його «закритість» (неможливість бачити інших учасників) є не недоліком, а проявом змагальності, що спростовує аргументи про неможливість змови за таких умов.
Щодо доказування антиконкурентних дій було зазначено, що прямі докази змови (письмові угоди) зазвичай відсутні, тому АМКУ та суди оцінюють сукупність непрямих ознак. За такі порушення передбачено суворі санкції — штраф до 10 % річного доходу підприємства, а в разі перевищення незаконним прибутком цього порогу — до потрійного розміру прибутку. При цьому суди не мають права зменшувати ці штрафи за аналогією з цивільно-правовими механізмами, перевіряючи лише дотримання законодавчих меж.
Лектор Андрій Жук представив огляд практики адміністративної юрисдикції, порушивши питання визначення юрисдикції оскарження рішень Комісії АМКУ. Оскільки Комітет у сфері закупівель діє як орган із спеціальною контрольною функцією, такі спори мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Це суттєво впливає на процес, оскільки в адміністративному суді тягар доказування правомірності рішення покладається на орган влади, на відміну від господарського процесу.
Значна частина доповіді стосувалася моніторингу закупівель Держаудитслужбою та прокурорського нагляду. Було висвітлено проблему «несвоєчасного моніторингу», коли перевірки проводяться на стадії завершення контракту, а замовнику пропонують розірвати договір через первинні помилки. Сучасна судова практика поступово орієнтується на захист прав виконавців договорів та відмову від нівелювання результатів уже виконаних закупівель через формальні порушення процедури.
Наприкінці було розглянуто типові технічні спори, зокрема щодо уникнення штучного дроблення предмета закупівлі та допустимості визначення конкретних технологій виготовлення в технічних специфікаціях. Суди також оцінюють чинність документів старого зразка (наприклад, висновків СЕС), підтверджуючи їх легітимність, якщо встановлений термін дії не вичерпаний.
Для поглибленого вивчення цих питань лектори порадили використовувати тематичний дайджест судової практики Верховного Суду.
google 