30.07.2025 набув чинності Закон України «Про факторинг» № 4466-IX.
Закон регулює відносини між факторами, клієнтами та боржниками під час надання послуг факторингу.
Предметом договору факторингу є право грошової вимоги.
Договір факторингу визначає відносини сторін, що виникають у процесі відступлення прав грошових вимог за одним або кількома базовими договорами на підставі одного або кількох правочинів про відступлення права грошової вимоги.
За договором факторингу фактор передає або зобов’язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.
Право майбутньої грошової вимоги вважається переданим фактору з моменту виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією або іншими умовами, визначеними в договорі факторингу або в правочині про відступлення права грошової вимоги в межах рамкового договору факторингу, воно вважається переданим з моменту настання цієї події або виконання таких умов.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги (внесення змін до договору факторингу (до правочину про відступлення права грошової вимоги) або укладення додаткового договору факторингу (додаткового правочину про відступлення права грошової вимоги) не вимагається.
Предметом договору факторингу не може бути:
- право грошової вимоги, строк виконання якої сплив на момент укладення договору факторингу або правочину про відступлення права грошової вимоги в межах рамкового договору факторингу;
- право грошової вимоги щодо сплати боржником неустойки (пені, штрафу) окремо від грошової вимоги (зобов’язання), виконання якої забезпечено такою неустойкою (штрафом, пенею).
Підпишись на розсилку від Радника, щоб не пропустити найголовніші події у сфері публічних закупівель:
google 