Питання читача
«Доброго дня! Прошу Вас надати відповідь на наступне питання:
Чи відповідає п. 5 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» зменшення ціни в розрізі окремої партії товару в серпні 2019 р. визначеною договором без зменшення ціни інших партії? Казначейство відмовляється реєструвати таку додаткову угоду та вимагає здійснити зменшення ціни на всі інші партії на протязі вересня-грудня 2019 р.»
Відповідь експерта
Добрий день! Так для того, щоб розуміти логіку та правові підстави, чому так робити можна, слід згадати, що проект договору є складовою тендерної документації. Цей проект оприлюднений замовником ще на етапі оголошення тендеру та має містити випадки зміни істотних умов згідно статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), які будуть застосовуватись сторонами під час виконання договору та порядок зміни таких умов. Саме порядок зміни умов, який міститься у договорі, і є домовленістю двох сторін, замовника та постачальника, яка визначає механізм та підстави для укладання додаткових угод у тих випадках, що прямо дозволені статтею 36 Закону. При цьому стаття 36 Закону обмежень щодо порядку внесення змін стосовно окремих партій товару не містить, а визначає в цілому випадки дозволені до змін.
Пункт 5 частини 4 статті 36 Закону дозволяє зменшувати ціну без зміни обсягів, а як саме це відбуватиметься і на які партії, вирішують саме сторони договору: замовник і постачальник.
Нагадаю, що відповідно до частини 1 статті 36 Закону договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (далі – ЦК України, ГК України) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. При цьому зобов’язання має виконуватися належним чином зокрема відповідно до умов договору (частина 1 статті 526 ЦК України). Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. При цьому звертаю особливу увагу, що згідно статті 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Тому наголошую, що повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів чітко визначені у статті 7 Закону та є вичерпними.
А отже, Казначейство не має жодних повноважень встановлювати будь-які вимоги сторонам договору і має діяти в межах і у спосіб, що передбачені Законом.