- Радник у сфері публічних закупівель - https://radnuk.com.ua -

Карантин: оформлення трудових відносин з працівниками. Регламентація роботи державних службовців. Виконання роботи вдома

Нормативна база

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215) відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III (зі змінами) установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Відповідно до зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України № 211 (зі змінами згідно з постановою № 215) заборонено:

  1. відвідування закладів освіти її здобувачами до 3 квітня 2020 р.;
  2. з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
  3. з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв’язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту;
  4. з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р.:
    – регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями);
    – перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху;
    – перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі;
    – заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньообласному  і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення;
  5. з 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. перевезення пасажирів метрополітенами міст Києва, Харкова і Дніпра відповідно до рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 16 березня 2020 р.;
  6. з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому). Дозволяється здійснення акціонерним товариством «Українська залізниця» окремих пасажирських рейсів у внутрішньому залізничному сполученні, рішення щодо яких приймається в кожному окремому випадку за погодженням з Міністерством інфраструктури та Міністерством охорони здоров’я,  а також окремих пасажирських рейсів у міжнародному залізничному сполученні, рішення щодо яких приймається в кожному окремому випадку за погодженням з Міністерством інфраструктури, Міністерством закордонних справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Рекомендовано центральним і місцевим органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а за технічної можливості — також роботи в режимі реального часу через Інтернет.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX (далі — Закон № 530-IX) внесено зміни до низки законодавчих актів. Так, зокрема:

Розділом 2 Закону № 530-IX установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19):

  1. роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку;
  2. власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом може змінюватися режим роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб. Інформація про такі зміни повинна доводитися до відома населення з використанням веб-сайтів та інших комунікаційних засобів;
  3. з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення; 4) забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Щодо організації роботи державних службовців

Наказом Національного агентства України з питань державної служби «Про внесення змін до Типових правил внутрішнього службового розпорядку» від 13.03.2020 № 39-20 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.03.2020 за № 277/34560; набрання чинності 18.03.2020), відповідно до частини четвертої статті 47 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № № 889-VIII (зі змінами), з  урахуванням  постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211,  затверджено зміни до Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 № 50 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.03.2016 за № 457/28587; далі — Типові правила).

Так, пункт 6 розділу ІІІ Типових правил (у розділі ІІІ  йдеться про робочий час і час відпочинку державного службовця) викладено в новій редакції та доповнено:

Для державного службовця обсяг завдань за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу повинен визначатись з урахуванням тривалості його робочого часу.

Які завдання можуть виконувати державні службовці за межами адміністративної будівлі?

За межами адміністративної будівлі державного органу можуть виконуватися завдання, якщо їх якісне, ефективне та результативне виконання не потребує:

Правилами внутрішнього службового розпорядку в державному органі можуть визначатись додаткові умови виконання державними службовцями завдань за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу залежно від особливостей реалізації функцій і завдань цього державного органу.

Час виконання державним службовцем завдань за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу обліковується як робочий час.

Повідомлення державним службовцем про свою відсутність

Розділом IV Типових правил встановлено порядок повідомлення державним службовцем про свою відсутність. Так, державний службовець повідомляє свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв’язку або іншим доступним способом. У разі недотримання цієї вимоги складається акт про відсутність державного службовця на робочому місці. У разі ненадання державним службовцем доказів поважності причини своєї відсутності на роботі він повинен подати письмові пояснення на ім’я керівника державної служби щодо причин своєї відсутності. Згідно з наказом Національного агентства України з питань державної служби «Про внесення змін до Типових правил внутрішнього службового розпорядку» від 13.03.2020 № 39-20 розділ IV Типових правил доповнено новим пунктом 4 такого змісту: вимоги цього розділу не застосовуються до державних службовців під час виконання ними завдань за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу.

Основні заходи та порядок дій роботодавця під час карантину

Отже, на підставі існуючих нормативних актів щодо трудових відносин з працівниками та нормативних актів, прийнятих з метою запобігання поширенню коронавірусу, пропонуємо роботодавцю вжити таких заходів та дій.

  1. Залежно від характеру виконуваної роботи, обов’язковості перебування на робочому місці, тривалості робочого часу (режиму роботи), технічних можливостей (зокрема, наявності Інтернет, встановленого програмного забезпечення), забезпечення безпечних умов праці тощо визначити перелік працівників, які працюватимуть вдома на період дії карантину.
  2. Визначити перелік працівників, які виявили бажання (за їхньою згодою), використати щорічну основну відпустку (за наявності такої у працівника).
  3. Визначити перелік працівників, які виявили бажання (тільки за їхньою згодою) на період карантину (або на більший термін) взяти відпустку без збереження заробітної плати.
  4. Визначити перелік працівників, які виявили бажання використати щорічні додаткові (оплачувані) відпустки.
  5. Визначити перелік працівників, які виявили бажання працювати неповний робочий час (тільки за їхньою згодою).
  6. Визначити тривалість робочого часу для працівників, які не перебувають у відпустці (неповний робочий час (для працівників, які виявили бажання перейти на неповний робочий час);  тривалість робочого часу працівників вдома (має зберігатись така сама, як і безпосередньо на робочому місці); графіки позмінної роботи; режим роботи підприємства та ін.
  7. Установити (письмово або затвердити наказом) перелік, обсяг відповідних завдань та терміни їх виконання для працівників, які працюють вдома, та працівників, які працюють на робочому місці.
  8. За потреби призначити відповідальних осіб (у межах підприємства, структурного підрозділу), які координуватимуть роботу працівників вдома та на робочому місці,  контролюватимуть виконання поставлених завдань, обсяги та терміни виконання робіт, підтримуватимуть зв’язок з клієнтами, підрядниками, постачальниками, звітуватимуть керівництву про виконання завдань тощо.
  9. За потреби визначити перелік посад (відповідальних осіб), які на період дії карантину відповідатимуть за збереження майна (матеріальні цінності), дотримання встановленого режиму роботи підприємства, дезінфекційні заходи, забезпечення безпечних умов праці, підготовку звітності підприємства тощо.
    Зазначені заходи, дії, обсяги завдань роботодавцю рекомендуємо оформити письмово (зокрема, наказами (розпорядженнями)). Розглянемо певні особливості оформлення та нормативну базу щодо зазначених дій роботодавця.

Відпустка без збереження заробітної плати

Про такий вид відпустки йдеться, зокрема, у статті 84 Кодексу законів про працю України (зі змінами), статті 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96 (зі змінами). «Стандартний» («загальний») термін відпустки обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.

Статтею 25 Закону про відпустки визначено категорії осіб, яким відпустка без збереження заробітної плати надається в обов’язковому порядку, а також категорії осіб, для яких встановлено більшу тривалість такої відпустки, ніж це встановлено частиною першою статті 26 Закону про відпустки (тобто понад 15 календарних днів).

Важливо! Відпустку без збереження заробітної плати обумовлено угодою між працівником та роботодавцем. Працівник йде у таку відпустку добровільно, погоджуючи терміни (тривалість) відпустки з роботодавцем.

Оскільки статтю 26 Закону про відпустки доповнено частиною третьою згідно із Законом № 530-IX від 17.03.2020, за якою у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті, а також відповідно до частини четвертої статті 84 КЗпП (зі змінами; містить аналогічну норму), роботодавець має можливість надати працівникові відпустку без збереження заробітної плати на період дії карантину, при цьому за працівником зберігатиметься право на відпустку без збереження заробітної плати «загального» терміну.

Отже, працівник має написати заяву про надання зазначеного виду відпустки, а роботодавець видати відповідний наказ (розпорядження).

Формулювання заяви працівника: Прошу надати відпустку без збереження заробітної плати із __ по__  (вказати дати); Прошу надати відпустку без збереження заробітної плати на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (з __ по__).

Формулювання наказу (розпорядження) роботодавця: Відповідно до частини четвертої статті 84 КЗпП, частини третьої статті 26 Закону «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX, постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215) наказую надати працівнику (працівникам) відпустку без збереження заробітної плати (за його (їхньою) згодою) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (з __ по__).
Підстава: заява працівника (працівників).

Щорічна основна та додаткові відпустки

На період карантину щорічна основна та додаткові відпустки надаються за стандартною процедурою, види відпусток визначено, зокрема, статтею 4 Закону про відпустки. Також законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Дистанційна робота (робота вдома)

У законодавстві України відсутній термін «дистанційна» робота. Застосовують терміни «робота вдома», «робота на дому», «надомники». Серед основних нормативно-правових актів та інших документів, якими регулюються різні питання надомної праці, можна назвати такі:

Отже, на надомників поширюється законодавство про працю, а також умови, встановлені колективним договором. Обмеження, встановлені законодавством про сумісництво, на надомників не поширюються.

Відповідно до Положення № 275 переважне право на укладення трудового договору про роботу на дому мають такі категорії осіб:

Пунктом 3 Положення № 275 передбачено можливість залучення до виконання завдань надомника і членів його сім’ї.

Слід також ураховувати, що відповідно до статті 29 КЗпП на роботодавця покладено обов’язок проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце. До початку роботи за укладеним трудовим договором  роботодавець зобов’язаний:

  1. роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
  2. ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
  3. визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
  4. проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, у тому числі і не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті). Пунктом 9 Положення № 275 зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Представники адміністрації підприємства,  а також у потрібних випадках — представники органів санітарного та/або пожежного нагляду мають обстежити приміщення для виконання надомної праці.

Положення № 275 встановлює й інші умови щодо використання праці надомників роботодавцем, проте зауважимо, що більшість вимог Положення № 275 та законодавчих актів щодо застосування надомної праці  можна виконати не за умов карантину, коли застосовуються певні обмеження щодо пересування, перебування людей в одному приміщенні, за потреби вирішувати проблеми оперативно, до того ж працівники виконують роботу на дому лише на період встановлення карантину (обмежений час), а не є надомниками «на постійній основі», а також треба враховувати, що карантин віднесено до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Важливо! Законом № 530-IX від 17.03.2020 внесено зміни до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97 , згідно з якою форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, серед яких карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої стаття 14-1 Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Рекомендації роботодавцю

Як висновок, із урахуванням зазначених законодавчих актів щодо запобігання поширенню коронавірусу, роботодавцю рекомендовано на період дії карантину:

Надалі з урахуванням трудового законодавства та нормативних актів, якими регулюється робота вдома, роботодавцю потрібно:

Формулювання заяви працівника: Прошу дозволити виконувати роботу вдома з __ по_ (на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України).

Формулювання наказу (розпорядження) роботодавця: Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX, постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215) наказую дозволити виконувати роботу вдома (за межами адміністративної будівлі (піжприємства))  з _ по_ (на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України). Перелік працівників, які виконуватимуть роботу вдома, є додатком до наказу.
Підстава: заяви працівників.

Вимоги КЗпП, які потрібно врахувати роботодавцю

Звернімо увагу також, що оформлюючи накази (розпорядження) роботодавець має враховувати, зокрема, такі вимоги КЗпП:

Захист персональних даних

Оформлюючи накази (розпорядження), інші документи підприємства роботодавець має додержуватись вимог Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297 (зі змінами). У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб’єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, якщо обробка персональних даних є необхідною для захисту життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних, обробляти персональні дані без його згоди можна до часу, коли отримання згоди стане можливим (частина сьома статті 6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про захист персональних даних», якою встановлені особливі вимоги до обробки персональних даних, забороняється обробка даних, що стосуються, зокрема, здоров’я.

Положення цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних, зокрема: