Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як Уповноважений орган, однією з основних функцій якого є надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель, надало лист інформативного характеру (вих. № 3304-06/10825-06) від 03.04.2017 щодо здійснення закупівель за міжнародними договорами.Нижче редакція журналу пропонує увазі читачів повний текст даного листа та коментарі до нього.
МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
(Мінекономрозвитку України)
вих. № 3304-06/10825-06 від 03.04.2017
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації, підприємства та інші суб’єкти сфери публічних закупівель
Щодо здійснення закупівель за
міжнародними договорами
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на численні звернення суб’єктів сфери публічних закупівель щодо застосування законодавства у сфері закупівель повідомляє.
Закон України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Визначення поняття «замовники» наведено в пункті 9 частини першої статті 1 Закону.
Відповідно до статті 6 Закону якщо міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, передбачено інший порядок закупівлі, ніж порядок, визначений цим Законом, застосовуються положення міжнародного договору України.
Закупівля товарів, робіт і послуг за кошти кредитів, позик, що надані відповідно до міжнародних договорів України Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією, Багатостороннім агентством з гарантування інвестицій, Міжнародною асоціацією розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком, Північним інвестиційним банком, а також іншими міжнародними валютно-кредитними організаціями, здійснюється згідно з правилами і процедурами, встановленими цими організаціями, а в разі не встановлення таких правил і процедур — відповідно до цього Закону.
Закупівля товарів, робіт і послуг на умовах їх співфінансування в рамках проектів, що реалізуються за рахунок кредитів, позик, зазначених в абзаці першому цієї частини, здійснюється згідно з правилами і процедурами, встановленими відповідними організаціями, а в разі невстановлення таких правил і процедур — відповідно до цього Закону.
При цьому відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» надання Верховною Радою України згоди на обов’язковість міжнародного договору України відбувається шляхом ратифікації міжнародного договору.
Статтею 9 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено чіткий перелік міжнародних договорів України, які підлягають ратифікації.
Таким чином, якщо міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, передбачено інший порядок закупівлі, ніж порядок, визначений цим Законом, застосовуються положення міжнародного договору України. В іншому випадку при здійсненні закупівлі товарів, робіт і послуг замовнику необхідно дотримуватись вимог Закону.
Одночасно зазначаємо, що листи Міністерств не встановлюють норм права, носять виключно рекомендаційний та інформативний характер.
Директор департаменту
регулювання державних закупівель
Мінекономрозвитку України
Олександр Стародубцев
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Закон України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» встановлює порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, досягнення цілей, здійснення завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України.
Міжнародний договір України — укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
Ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання — залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов’язковість для неї міжнародного договору.
Відповідно до статті 9 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» ратифікацію міжнародних договорів України здійснюють за допомогою прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору.
На підставі підписаного та офіційно оприлюдненого Президентом України закону Голова Верховної Ради України підписує ратифікаційну грамоту, яку засвідчує своїм підписом міністр закордонних справ України, якщо договором передбачено обмін такими грамотами.
Ратифікації підлягають міжнародні договори України:
- політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), територіальні й такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні;
- що стосуються прав, свобод та обов’язків людини і громадянина;
- загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), із загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України;
- про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних об’єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;
- про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань;
- що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, а також об’єктів права державної власності України;
- виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України;
- інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена міжнародним договором або законом України.
Відповідно до статті 19 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовують у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовують правила міжнародного договору.