Сьогодні виокремимо для себе важливе правило щодо поняття «еквівалент» у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». З огляду на те, що Закон про закупівлі не тлумачить визначення такого поняття, відзначимо наступне.
Еквівалент — це щось рівноцінне, рівнозначне, рівносильне; те, що повністю відповідає чому-небудь, може його замінювати або виражати (книжн.); товар, який виражає вартість інших товарів і на який вони обмінюються (Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 455).
Також частиною 2 статті 158 Митного кодексу України визначено, що під еквівалентними товарами розуміються українські та іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними і технічними характеристиками іноземним товарам, які вони замінюють, ввезеним для операцій з переробки на митній території України. Сформулюємо правило:
Коли йдеться про еквівалент, то всі характеристики повинні співпадати, товар за всіма характеристиками повинен бути ідентичним.
Бонус: у разі проведення спрощеної закупівлі в замовника є вибір: або вказати, які еквіваленти приймаються у пропозиціях учасників, або не вказувати еквіваленти зовсім. Це прописано в частині 4 статті 14 Закону, у вимогах до предмета закупівлі, що містять посилання на конкретну торговельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника. Замовник може вказати, які аналоги та/або еквіваленти приймаються у пропозиціях учасників.
Більше інформації, прикладів, аргументів та практики АМКУ щодо цього читайте в статті «Еквівалент чи аналог: що краще та як правильно прописати в закупівлі» та «Якщо двічі закупівля не відбулася, чи можна придбати еквівалент?».
Додатково пропонуємо переглянути вебінар на тему: Усе, що потрібно знати про вираз “або еквівалент”