Справа № 913/ 457/17 від 17.07.2017
Зміст справи
Назва суду: Господарський суд Луганської області.
Підстава: позов першого заступник керівника Сєверодонецької місцевої прокуратури Луганської області (прокурор, позивач).
Відповідач 1: КП «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради (Замовник).
Відповідач 2: ТОВ «Х».
За результатами відкритих торгів на закупівлю трактора між Замовником і ТОВ «Х» було укладено договір про закупівлю.
У тендерній документації було передбачено, що постачання товару має бути здійснено на умовах попередньої оплати в розмірі 30 % від загальної вартості товару строком на 2 місяці. Аналогічні умови постачання містяться й у тендерній пропозиції ТОВ «Х».
Водночас при укладенні договору сторони змінили умови та строк оплати товару, а саме: постачання товару здійснюється на умовах стовідсоткової передоплати на строк 1 місяць. Крім цього, гарантійні умови в договорі також відрізняються від умов, запропонованих у тендерній документації.
На думку позивача, такі дії Замовника й ТОВ «Х» порушують вимоги ч. 4 ст. 36 Закону, якою встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, а також суперечать положенням Постанови КМУ № 117 від 23.04.2014 (далі — Постанова № 117).
У відповідь на заперечення Замовника, що внесені зміни не стосувались істотних умов договору, позивач зазначив, що вимоги щодо якості товару та його гарантійне обслуговування є необхідною складовою частиною предмета договору, істотною умовою господарського договору, щодо якої сторони договору мають досягти згоди.
Крім того, внесення відповідних змін до договору про закупівлю створило умови, що значно покращили становище ТОВ «Х», оскільки внесення зазначених умов до тендерної документації могло б суттєво вплинути на рішення інших суб’єктів господарювання щодо прийняття участі в процедурі відкритих торгів.
У зв’язку із цим прокурор просить суд визнати недійсним договір про закупівлю за державні кошти
Рішення органу судової влади
Суд встановив викладене далі.
Відповідно до підпункту 3 п. 1 Постанови № 117 розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату в разі, зокрема, придбання основних засобів на строк не більше трьох місяців.
Відповідно до п. 5.1.5 П(с)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну № 92 від 27.04.2000, транспортні засоби належать до основних фондів.
Крім того, листом № 226 від 15.03.2017 замовник отримав від головного розпорядника дозвіл на попередню оплату в розмірі 100 % від вартості договору для придбання трактора. Таким чином, твердження заявника про порушення Постанови № 117 є безпідставним.
Другою підставою недійсності договору прокурор вважає порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону. У зв’язку із цим суд зазначає, що в статті 1 Закону чітко розмежовано поняття тендерної документації й тендерної пропозиції. Зміст тендерної пропозиції визначається в тендерній документації. Розділом III тендерної документації визначено зміст і спосіб подання тендерної пропозиції. Жодним нормативно-правовим актом України та жодним пунктом тендерної документації не передбачена обов’язковість відповідності проекту договору, викладеному в тендерній документації, остаточному договору, який підписують за результатами тендеру.
Істотні умови договору визначено ст. 180 Господарського кодексу України (далі — ГК України), якою встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Істотні умови договору, визначені сторонами, а саме предмет, ціна та строк дії договору (у проекті договору, оформленому як додаток 5 до тендерної документації, та в підписаному за результатами тендеру договорі) є ідентичними та незмінними, що спростовує твердження заявника про порушення ст. 36 Закону.
Твердження заявника про те, що вимоги до гарантійного обслуговування є складовими предмета договору, теж не відповідають дійсності, оскільки і ст. 180 ГК України, і ст. 656 ЦК України чітко визначено, що є предметом договору, й жодних слів про стосунок до предмета договору гарантійних строків дані статті кодексів не містять.
Суд постановив:
У задоволені позову відмовити