У статті «Відміна тендеру & визнання тендеру таким, що не відбувся» розібралися з цим питанням на прикладі рішень Колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, залишилося закріпити для себе важливу інформацію щодо цього питання.
Головна різниця між відміною тендеру та визнанням тендеру таким, що не відбувся, полягає в тому, що приписи частини 1 статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон) регламентують імперативний (беззаперечний, безспірний) обов’язок замовника відмінити торги при наявності передбачених Законом обставин, у той час як визнати тендер таким, що не відбувся, — це право, а не обов’язок замовника.
Тобто замовник обов’язково відміняє тендер при наявності підстав, передбачених частиною 1 статті 32 Закону, а саме за:
- відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг;
- неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, з описом таких порушень, які неможливо усунути.
А за частиною 5 статті 32 Закону замовник має право визнати тендер таким, що не відбувся, у разі:
- якщо здійснення закупівлі стало неможливим внаслідок дії непереборної сили;
- скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт чи послуг.
Згідно із Законом конструкція слів «має право», на відміну від імперативної норми частини 1 статті 32, не зобов’язує замовника приймати таке рішення. Залишайтеся з порталом RADNUK.COM.UA, ми розкриємо для вас ще більше нюансів чинної редакції Закону!
Про «Типові порушення відхилення тендерної пропозиції учасника. Зразок протоколу про відхилення» читайте на порталі RADNUK.COM.UA за посиланням.