В гості до аудиторів

Держаудитслужба виявила порушення й викликає в офіс для складання протоколу: як реагувати? Чи можна не їхати? Які причини неявки будуть визнані поважними, а які — ні, і на що це впливає? Як себе поводити замовнику на зустрічі з аудиторами? У цій статті розкриваємо секрети грамотного візиту до Держаудитслужби.

Секрет 1. Визначте мету свого візиту до Держаудитслужби

Перш ніж вирішувати, їхати чи не їхати, і як правильно себе поводити, треба визначитися з метою візиту. Якщо замовник визнає порушення і сподівається на закриття справи, або ж хоче чимскоріше вирішити питання з оплатою штрафу — це одне, а якщо категорично заперечує порушення — це зовсім інше.

Слід пам’ятати, що органи Держаудитслужби складають протоколи за п’ятьма статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП):

• статтею 163-12 «Порушення умов видачі векселів»,
• статтею 164-2 «Порушення законодавства з фінансових питань»,
• статтею 164-12 «Порушення бюджетного законодавства»,
• статтею 164-14 «Порушення законодавства про закупівлі»,
• частинами третьою – шостою статті 166-6 «Порушення порядку припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця».

За половиною з них розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюють також ті самі органи Держаудитслужби. Однак розгляд справ за статтями 163-12, 164-12 КУпАП, а також «найдорожчих» справ про порушення законодавства про закупівлі, передбачених частинами третьою – шостою статті 164-14 КУпАП, штрафи за які стартують від 25 500 грн і сягають 170 000 грн, віднесено до компетенції місцевих судів як адміністративних.

З наведеного випливає очевидний висновок: якщо протокол складається за статтею, розгляд справи у якій віднесено до компетенції Держаудитслужби, то імовірність довести свою невинуватість прямує до нуля, хай би які аргументи не наводив замовник; якщо справу розглядатиме суд, то слід докласти максимум зусиль для документальної фіксації позиції захисту.

Прочитайте також аналіз змін щодо порядку проведення перевірок закупівель ДАСУ.

Секрет 2. Не хочеш — не йди

Порядок складення протоколів про адміністративні правопорушення органами Держаудитслужби регламентується не лише нормами КУпАП, але й Порядком оформлення Держаудитслужбою та її міжрегіональними територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженим наказом Держаудитслужби від 01.12.2016 № 168, зареєстрованим у Мін’юсті 21.12.2016 за № 1674/29804 (далі — Порядок № 168). Жоден з цих актів не передбачає обов’язку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або ж її роботодавця сприяти в цьому органам контролю.

Згідно з пунктами 8–9 розділу ІІ Порядку № 168 у разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення протокол складається в органі державного фінансового контролю. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується у визначений час до органу державного фінансового контролю для складання та підписання протоколу.

Запрошення надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під розписку. У разі неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у визначений у запрошенні час складається акт довільної форми, який засвідчує факт такої неявки. Акт підписується не менш як трьома посадовими особами органу державного фінансового контролю та реєструється у журналі реєстрації актів, що засвідчують факт неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право ознайомитися з протоколом, дати пояснення чи зауваження до змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.

Власноруч викладені цією особою пояснення та зауваження додаються до протоколу, про що до нього вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення та/або зауваження. Підкреслюємо: наведений перелік — право, а не обов’язок особи, і вона може (не)скористатися ним на власний розсуд.

Відповідно, якщо аудитори вже мають дані особи, достатні для складення протоколу (або ж прогнозовано їх отримають від роботодавця), то рекомендована тактика — активно захищатися, а саме:

• прийти за викликом для складення протоколу;
• надати свої пояснення / заперечення навіть у випадку, якщо керівництво замовника згодне з вчиненим порушенням або ж йому байдуже до результатів розгляду справи;
• якщо аргументів на захист немає — клопотати про визнання порушення малозначним, акцентуючи на відсутності завданої шкоди чи її дріб’язковості;
• надати довідку про доходи та склад сім’ї, аргументуючи надмірну обтяжливість штрафу для фінансового становища особи та її родини.

До речі, особа має право скористатися професійною правничою допомогою адвоката, який може як супроводжувати її, так і складати та подавати від імені свого клієнта будь-які необхідні документи (пояснення, заяви, заперечення тощо).

Якщо в аудиторів недостатньо даних для складення протоколу і вони не можуть їх отримати з інших джерел (від замовника-роботодавця, з матеріалів попередніх контрольних заходів тощо), то може статися так, що на цьому провадження успішно застопориться аж до моменту, коли гарантовано спливуть строки притягнення до адміністративної відповідальності. Чому саме — розкриємо секрет 3.

Секрет 3. Нема належно оформленого протоколу — нема постанови про накладення стягнення

Для складання протоколу аудиторам потрібно не так вже багато відомостей. Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно з формою протоколу про адміністративне правопорушення, що є додатком до Порядку № 168, до такого протоколу вносять такі відомості про особу, яка притягається до відповідальності: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження, місце роботи й посада (як правило, на момент вчинення правопорушення, а не на дату складення протоколу), а також місце проживання чи перебування особи.

Якщо порушення виявлено під час ревізії, то до моменту її завершення, найбільш імовірно, необхідні для заповнення протоколу дані в аудиторів вже будуть. Якщо порушення виявлено під час моніторингу, то частини даних (насамперед місце проживання та дата народження) може не бути.

До речі, саме для запобігання цій ситуації частиною 2 статті 11 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що під час користування електронною системою закупівель уповноважена особа вносить до електронної системи закупівель персональні дані, надає згоду на їх обробку та оновлює такі дані у разі їх зміни. Однак реалізація відповідного функціоналу на майданчиках відбувається геть не так швидко, як цього бажали б органи державного фінансового контролю.

Якщо в аудиторів недостатньо даних для ідентифікації особи, то надалі неможливо належним чином оформити постанову про накладення адміністративного стягнення (яка має мати обов’язковий набір реквізитів для можливості примусового виконання), а в суді на неналежно оформлені матеріали чекає одне з двох: 

• або виправдувальна постанова,
• або повернення матеріалів на дооформлення (доопрацювання).  

Тож без належно оформленого протоколу притягнення до адміністративної відповідальності не відбудеться.

Замість висновку зазначу, що автор статті не прихильник пасивного підходу в стилі «якось буде»: якщо особі відомо про запущену відносно неї адміністративну процедуру, то за цією процедурою таки варто стежити, адже гра в хованки з аудиторами зовсім не гарантує закриття адміністративного провадження.

Реалізація повноважень — це вольова поведінка, а уповноважена особа — це професіонал, який має бути готовий відстояти свою думку та свої рішення і перед аудиторами, і перед судом, і перед громадськістю. Помилитися може кожен: помилка аудитора може бути виправлена судом під час оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а помилка уповноваженої особи може бути виправлена як самою УО, так і керівництвом замовника, що за відсутності істотної шкоди буде мати наслідком визнання порушення малозначним із закриттям справи.  

Стаття за темою: «Лайфхаки для замовників у разі складання протоколу ДАСУ на замовника». Також маєте повноцінну нагоду користуватись збіркою практики ДАСУ в електронній книзі «Моніторинг публічних закупівель у 2025 році».