- Радник у сфері публічних закупівель - https://radnuk.com.ua -

Медичне обслуговування як виняток з Закону про закупівлі

Питання читача

Відповідь експерта

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 № 2168-VIII програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) — програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) — послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою — підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.

Разом з тим надавачами медичних послуг є заклади охорони здоров’я усіх форм власності та фізичні особи — підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з головними розпорядниками бюджетних коштів.

При цьому договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров’я незалежно від форми власності чи фізичною особою —підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та Уповноваженим органом  відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» Уповноважений орган — це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Відповідно до Положення про Національну службу здоров’я України (НСЗУ), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Отже, зазначене виключення з-під дії Закону про публічні закупівлі стосується договорів на медобслуговування населення, які укладаються уповноваженим на те органом із закладами охорони здоров’я та фізичними особами — підприємцями, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, оскільки у даному випадку заклад обирає безпосередньо пацієнт, а надані в межах законодавства послуги сплачує держава.

В інших випадках замовники здійснюють закупівлю будь-яких медичних послуг з дотриманням вимог Закону, на загальних засадах, шляхом застосування відповідних процедур закупівель / спрощених закупівель, керуючись вартісними межами.

Більше про сферу дії Закону читайте на порталі RADNUK.COM.UA у статтях «Чи поширюється дія Закону на випадки відшкодування (компенсації) витрат» та «Чи підпадає під дію Закону послуги з пошуку кадрів через платні сайти?»