>
Тел.: +38(044)451-85-71
email: radnukdz@gmail.com
Передплатний індекс 89613

Календарь

ПНВТСРЧТПТСБВС
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Новини

24.04.2018

Офіційне роз’яснення: Як і коли закуповувати ліки, що не увійшли до Нацпереліку

Докладно про нормативне регулювання раціонального планування бюджету медзакладу на ліки для пацієнтів.

Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
24.04.2018
Читати всю статтю ...

#Поради_від_Радника

В який термін замовнику потрібно виконати рішення органу оскарження

Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
24.04.2018
Читати всю статтю ...

23.04.2018

Роль ДП "Держзовнішінформ"

у публічних закупівлях

Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
23.04.2018
Читати всю статтю ...

Втратив чинність порядок видачі паспорта у формі книжечки зразка 1994 року

Таким чином, як і раніше після досягнення 25- та 45-річного віку особа самостійно вирішуватиме, чи вклеїти фото до паспорта у формі книжечки, чи оформити ID-картку.

Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
23.04.2018
Читати всю статтю ...

19.04.2018

Аналіз проекту закону

Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України

Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
19.04.2018
Читати всю статтю ...

Консультує ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві:

1. Чи оподатковується податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) сума комунальних платежів, яка відшкодовується податковим агентом фізичній особі-орендодавцю, відповідно до договору оренди? 

Відповідь: Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України (ПКУ) дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні. 

Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України (ЦКУ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. 

Відповідно до статті 762 глави 58 ЦКУ за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. 

Згідно із підпунктом 170.1.1 та підпункту 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 ПКУ податковим агентом платника податку – орендодавця щодо доходу, отриманого від надання в оренду нерухомого майна є орендар. 

Відповідно до пп. «а» пункту 176.2 статті 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ, мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. 

Враховуючи вищевикладене, податковий агент при виплаті доходу фізичній особі – орендодавцю, у вигляді сум комунальних платежів, зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити (перераховувати) податок на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (15 % та/або 20 %). 


2.  Як оподатковуються аліменти, у тому числі отриманні від батька - нерезидента? 

Відповідь: Відповідно до підпункту 165.1.14 пункту 165.1 статті165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із Сімейним кодексом України, за винятком виплати аліментів нерезидентом незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 

Згідно із пунктом 170.11 статті 170 розділу IV ПКУ, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 ПКУ. 

Отже, платник податку, який отримує аліменти від нерезидента зобов’язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити податок 


3.  Які штрафні (фінансові) санкції застосовуються з 01.01.2015р. до податкового агента за подання одночасно двох або більше податкових розрахунків за ф. 1ДФ, які не були своєчасно подані? 

Відповідь: Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. 

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень. 

Згідно із ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. 

Враховуючи викладене вище, до податкового агента, який одночасно подає два або більше податкових розрахунків за ф. 1ДФ, які не були своєчасно подані, застосовується штраф у розмірі 510 грн. 

Якщо протягом року після накладання штрафу платник подає одночасно два або більше податкових розрахунків за ф. 1 ДФ, з порушенням термінів подання, то до такого платника податків застосовується штраф у розмірі 1020 гривень. 


4.  Чи має право на формування податкового кредиту платник ПДВ, який перераховує іншій особі – платнику ПДВ кошти як відшкодування збитків за пошкоджене (знищене, бо втрачене) майно такої особи? 

Відповідь: У разі, якщо платник ПДВ перераховує іншій особі – платнику ПДВ кошти як відшкодування збитків за пошкоджене (знищене, втрачене) майно такої особи, то оскільки таке перерахування коштів не пов’язане з придбанням товарів (послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, право на віднесення сум податку до податкового кредиту не виникає. 


5. Чи відображаються резидентом в податковій декларації з ПДВ операції з постачання ним послуг нерезиденту, місце постачання яких визначається за межами митної території України? 

Відповідь: Згідно з п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ. 

При цьому пп. 5 п. 3 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966, визначено, що у рядку 4 розділу І податкової декларації з ПДВ вказується обсяг операцій з постачання послуг за межами митної території України та послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до п. 186.2, п. 186.3 ст. 186 ПКУ. 

Рядок 4 може заповнюватись лише у декларації 0110. 

У деклараціях 0121 - 0123/0130 рядок 4 не заповнюється, оскільки місцем постачання сільськогосподарських послуг, що є результатом провадження діяльності, на яку відповідно до п. 209.17 ст. 209 ПКУ поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та які надаються безпосередньо платником податку - суб’єктом такого спеціального режиму, є митна територія України. 


6. Чи необхідно покупцю здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у разі списання дебіторської заборгованості за перерахованою попередньою (авансовою) оплатою за товари/послуги, за якою минув термін позовної давності, але товари/послуги фактично так і не отримано? 

Відповідь: У випадку, якщо покупцем на дату перерахування попередньої (авансової) оплати за товари/послуги був сформований податковий кредит, але протягом терміну позовної давності такі товари/послуги від постачальника так і не отримані, то такий платник податку (покупець) при списанні дебіторської заборгованості зобов’язаний самостійно зменшити раніше сформований ним податковий кредит за такою операцією на підставі бухгалтерської довідки. 

В податковій декларації з ПДВ операція зі зменшення податкового кредиту при списанні дебіторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, відображається у рядку 16.1 з обов’язковим поданням додатка 1 до податкової декларації з ПДВ. 


7. Яку податкову декларацію з плати за землю та у які строки повинна подати юридична особа у разі переходу протягом року із загальної системи оподаткування на спрощену або зі спрощеної на загальну систему оподаткування? 

Відповідь: Якщо юридична особа, яка в установлені строки подала річну податкову декларацію з плати за землю, приймає рішення про перехід у поточному році з загальної системи на спрощену систему оподаткування, то така особа повинна подати відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, уточнюючу податкову декларацію на зменшення податкового зобов’язання із земельного податку починаючи з місяця переходу на спрощену систему оподаткування. 

Якщо юридична особа – платник єдиного податку протягом року відмовляється від спрощеної системи оподаткування, то така особа зобов’язана сплачувати земельний податок з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, та подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, звітну податкову декларацію з плати за землю (на поточний рік або щомісяця) відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки. 


8. Чи передбачена відповідальність платників податку на прибуток за неподання або несвоєчасне подання фінансової звітності та чи складають контролюючі органи протоколи про адміністративні правопорушення? 

Відповідь: До платників податків у випадку неподання або несвоєчасного подання фінансової звітності передбачено адміністративну відповідальність. 

Органи державного фінансового контролю мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення на підставі ст. 164 прим. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках неподання або несвоєчасного подання фінансової звітності. 


9. Яка відповідальність передбачена у разі несвоєчасного повернення юридичною особою невикористаного залишку готівкової іноземної валюти на власний поточний рахунок? 

Відповідь: Відповідно до п. 2.1 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджених Постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. № 200, резиденти - юридичні особи і фізичні особи - підприємці (далі - юридичні особи - резиденти) та іноземні представництва мають право використовувати з поточних рахунків готівкову іноземну валюту для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон, а також на представницькі витрати (організацію офіційних заходів за кордоном). 

Невикористаний залишок готівкової іноземної валюти, що була отримана юридичною особою - резидентом або іноземним представництвом з поточного рахунку в іноземній валюті для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон та/або на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, підлягає зарахуванню безпосередньо на поточний рахунок в іноземній валюті юридичної особи - резидента або іноземного представництва в уповноваженому банку України протягом п’яти банківських днів з часу його оприбуткування до каси юридичної особи - резидента або іноземного представництва (п. 8.4 Правил № 200). 

При цьому п. 8.14 Правил № 200 передбачено, що готівкова іноземна валюта, що отримана юридичними особами - резидентами та іноземними представництвами з власних поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих в уповноважених банках, використовується виключно на цілі, на які вона отримана. 

Отже, невикористаний залишок готівкової іноземної валюти підлягає зарахуванню безпосередньо на поточний рахунок в іноземній валюті юридичної особи – резидента або іноземного представництва в уповноваженому банку України протягом п’яти банківських днів з часу його оприбуткування до каси підприємства. 

Під оприбуткуванням готівки, відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, слід розуміти проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. 

Відповідно до ст. 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X за приховування в обліку валютних та інших доходів та порушення правил ведення касових операцій посадові особи підприємства можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених вище правопорушень, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Таким чином, у разі не повернення невикористаного залишку готівкової іноземної валюти на поточний рахунок юридичної особи, протягом п’яти банківських днів з часу її оприбуткування, до посадових осіб підприємства застосовується адміністративна відповідальність. 


10. Які операції постачання необхідно враховувати з метою обчислення граничної суми для обов’язкової реєстрації платником ПДВ?        

Відповідь: Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Податкового кодексу України, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. 

Нормами розділів V та XX Податкового кодексу України визначено, що до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ – 20%, ставкою 7%, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ. 

Крім цього, якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (пункт 182.1 статті 182 Податкового кодексу України). 


11. Чи виникає об’єкт оподаткування ПДВ при наданні нерезидентом на митній території України консультаційних послуг? 

Відповідь: Згідно із підпунктом  «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України. 

Підпунктом «в» пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України визначено, що при наданні консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем місцем постачання зазначених послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. 

Таким чином, у випадку надання резиденту консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних послуг, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем, місцем постачання зазначених послуг є митна територія України, а тому такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою ПДВ незалежно від того резидентом чи нерезидентом вони надаються. Крім цього, слід зазначити, що при постачанні нерезидентом (неплатником ПДВ), послуг резиденту, такий резидент є відповідальним за нарахування та сплату податку до бюджету. 


12. Чи існує порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок? 

Відповідь: Відповідно до абзацу першого підпункту 197.1.21 пункту 197.1 статті 197  Податкового кодексу України  звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщені під об’єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень абзацу першого підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України). 

Зазначеним абзацом першим підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України  визначено, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках та прибудинкових територій, присадибних земельних ділянок відповідно до законодавства, а також постачання послуг, отримання яких згідно із законодавством є обов’язковою передумовою приватизації житла, прибудинкових територій багатоквартирних будинків, присадибних земельних ділянок. 


13. Що потрібно для отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ? 

Відповідь: Відповідно пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. 

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації. 

Контролюючий орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету. 

Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. 

Визначення відповідності платника податку критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подання звітності. 

Відповідно до пункту 200.21 статті 200 Податкового кодексу України при невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов’язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку. 

Але, якщо контролюючий орган у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку. 


14. Який термін реєстрації та правила визначення дати реєстрації платником ПДВ? 

Відповідь: Відповідно до пункту 183.9 статті 183 Податкового кодексу України  у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку: 

- з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку; 

- з першого числа місяця, наступного за днем спливу 20 календарних днів після подання реєстраційної заяви до контролюючого органу, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено; 

- з бажаного (запланованого) дня, що відповідає першому числу календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату ПДВ, у разі переходу осіб на спрощену систему оподаткування або зміни ставки єдиного податку; 

- з першого числа календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, у разі реєстрації осіб, визначених в пунктом 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, якщо перше число календарного місяця, з якого здійснюється перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви не настало; 

- з дня внесення запису до реєстру платників податку у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку або у разі реєстрації осіб, визначених в пунктом 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, якщо перше число календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви настало. 

Датою реєстрації особи платником ПДВ, яка вноситься до реєстру платників ПДВ, є зазначена вище дата. 


15. У яких випадках податкова звітність вважається прийнятою контролюючим органом, у тому числі якщо подана в електронному  вигляді? 

Відповідь: Відповідно до п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. 

За умови дотримання вимог, встановлених ст.48 і 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: 

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв’язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (пп.49.9.1 п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України); 

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пп.49.9.2 п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України). 


16. Як визначається місце постачання послуг з оренди автомобілів? 

Відповідь: Підпунктом „б” пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України. 

Відповідно до пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті. 

Згідно з підпунктом „ґ” пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг з надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. 

Таким чином, місцем постачання послуг з оренди транспортних засобів (залізничного, морського, річкового, автомобільного, авіаційного та трубопровідного) є місце реєстрації постачальника таких послуг. 


17. Який термін проведення перевірки щодо правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ? 

Відповідь: Відповідно до пункту 200.10 та пункту  200.11 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. 

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.  

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. №1238. 


18 Чи необхідно СГ при здійсненні діяльності у сфері оптової, роздрібної торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу проводити розрахунки за готівку та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) з використанням роботи РРО?

Відповідь: Відповідно до п.1 ст.3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами доповненнями суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.


19. Яким чином підприємство може вважатись підприємством торгівлі або громадського харчування в розумінні п. 1 ст. 9 ЗУ „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”?

Відповідь: Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України (далі – Кодекс) підприємство - це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

         Згідно із ст. 58 Кодексу установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання. 

         В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

     Статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

         Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.

         Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

         При цьому, відповідно до форми № 6 „Реєстраційна картка про включення відомостей про юридичну особу”, затвердженої наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.04.07 № 54, юридична особа зазначає назви видів економічної діяльності. Вид економічної діяльності, який записаний першим вважається основним.

Враховуючи вищевикладене, якщо статутом підприємства визначено основним видом діяльності торгівля або громадське харчування та проведення діяльності відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 „Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення”, то дане підприємство відноситься до підприємств торгівлі або громадського харчування.


20. Чи зобов’язані ФОП– платники ЄП другої і третьої груп, які здійснюють перевезення пасажирів застосовувати РРО  з 01.07.2015 та 01.01.2016?

Відповідь: Згідно з п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи – підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій. 

Разом з тим, абзацом 5 п. 1 розд. II «Перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що платники єдиного податку третьої групи з 01 липня 2015 року та платники єдиного податку другої групи з 01 січня 2016 року повинні застосовувати РРО.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 ст. 3 Закону), видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону).

Статтею 2 Закону визначено, що розрахунковий документ – документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 4 ст. 9 Закону визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Таким чином, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої та третьої груп, які здійснюють перевезення пасажирів при розрахунках готівкою зобов’язані з 01 липня 2015 року (третя група) та з 01 січня 2016 року (друга група), застосовувати належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, крім випадків, передбачених п. 4 ст. 9 Закону.




ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 

21.07.2015 17:05