>
Тел.: +38(044)451-85-71
email: radnukdz@gmail.com
Передплатний індекс 89613

Календарь

ПНВТСРЧТПТСБВС
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       

Новини

24.05.2018

II професійна премія«ZAKUPKI.КРАЩI»

Рушійна сила ринку закупівель – це ти!

Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
24.05.2018
Читати всю статтю ...

21.05.2018

#Поради_від_Радника

 Хто повинен ініціювати укладення договору про закупівлю?

Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
21.05.2018
Читати всю статтю ...

Уряд врегулював питання використання Prozorro для закупівель енергосервісу

На Урядовому порталі опубліковано прийняту 16 травня постанову Кабінету Міністрів України від 16.05.2018 № 380

Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
21.05.2018
Читати всю статтю ...

18.05.2018

Президент підписав Указ № 126/2018 від 14 травня 2018 року

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)

Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
18.05.2018
Читати всю статтю ...

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ Питання-відповіді:

1. Як визначається місце постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном?

Відповідь:     Місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, а саме:

     а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

     б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

     в) послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

     г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном.

Повна:

     Відповідно до пп.186.2.1 п.186.2 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, а саме:

     а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

     б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

     в) послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

     г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном.


2.    Який порядок оподаткування послуг, пов’язаних з рухомим майном?

Відповідь:   Підпунктом „б” п.185.1 ст.185 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

     Відповідно до пп.186.2.1 п.186.2 р. V ПКУ, місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, а саме:

     а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

     б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

     в) послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

     г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном.

     Таким чином, якщо платником ПДВ постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, здійснюється на митній території України, то такі послуги підлягають оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою, у разі, постачання даних послуг за межами митної території України - такі послуги не підпадають під об’єкт оподаткування.


3.Як визначається дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ на митній території України?

Відповідь:      Відповідно до п.187.1. ст.187 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

     а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

     б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.


4. Які платники ПДВ  мають застосовувати касовий метод податкового обліку  за операціями з виконання підрядних будівельних робіт?

Відповідь:      Відповідно до п.187.1 ст.187 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб’єкти підприємницької діяльності, починаючи з 19.01.2012 р. (дата набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. №4220-VI, яким внесено зміни до п.187.1 ст.187 ПКУ) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПКУ.

     Касовий метод для цілей оподаткування згідно з р. V ПКУ – це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПКУ).

     Загальні засади регулювання будівельного підряду встановлені у Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 року №435-ІV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ). Зокрема, за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст.875 ЦКУ).

     Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта.

     Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи (ст.838 ЦКУ).

     З урахуванням викладеного, застосовувати касовий метод податкового обліку за операціями з виконання підрядних будівельних робіт мають право суб’єкти підприємницької діяльності, які безпосередньо укладають договори будівельного підряду з замовником.

     Якщо підрядник залучає до виконання роботи інших осіб – платників ПДВ, то такі особи визначають податкове зобов’язання та податковий кредит у загальному порядку, за правилом першої події.


5. Чи може платник ПДВ відмовитись від застосування касового методу  за операціями з виконання підрядних будівельних робіт?

Відповідь: Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб’єкти підприємницької діяльності, починаючи з 19.01.2012 (дата набрання чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI, яким внесено зміни до п. 187.1 ст. 187 ПКУ) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

     Касовий метод для цілей оподаткування згідно з р. V ПКУ – це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

     Для застосування касового методу визначення податкових зобов’язань з ПДВ платник податку подає до органу доходів і зборів заяву у довільній формі про вибір касового методу разом із податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був зроблений такий вибір та застосовує касовий метод до кінця поточного року.

     Для застосування в наступному році касового методу платник податку до органу доходів і зборів разом із податковою декларацією з ПДВ за останній податковий період року повинен подати заяву у довільній формі про продовження дії застосування касового методу визначення податкових зобов’язань з ПДВ. Платник податку, який не подав такої заяви з початку звітного року переходить до загальних правил оподаткування.

     У разі відмови від застосування касового методу та переходу до загальної системи оподаткування ПДВ:

     сума податкових зобов’язань з ПДВ платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів/послуг, поставлених платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;

     сума податкового кредиту платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих таким платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.

     Враховуючи зазначене, платник ПДВ, який до органу доходів і зборів разом із податковою декларацією за звітний (податковий) період, в якому був зроблений вибір про застосування касового методу визначення податкових зобов’язань, подав заяву у довільній формі про такий вибір, застосовує касовий метод до кінця поточного року.

     Якщо платник податку бажає перейти до загальних правил визначення податкових зобов’язань, то такий перехід здійснюється тільки з початку наступного року у разі не подання таким платником разом із податковою декларацією з ПДВ за останній податковий період року заяви у довільній формі про продовження дії застосування касового методу. У такому видку:

     сума податкових зобов’язань з ПДВ платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів/послуг, поставлених платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;

     сума податкового кредиту платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих таким платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.


6. За яких умов платник ПДВ може вибрати касовий метод податкового обліку?

Відповідь:   Згідно із пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

     Платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

     Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов’язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку (п.187.10 ст.187 ПКУ).

     Крім цього, датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом (п.187.7 ст.187 ПКУ).

     Також, за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб’єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПКУ (п.187.1 ст.187 ПКУ).


7. На яку дату виникають податкові зобов’язання з ПДВ при продажу нерухомого майна, якщо дата переходу права власності на таку нерухомість  та дата оплати за неї різні?

Відповідь:  Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

     а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

     б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

     Враховуючи зазначене, у продавця при продажу нерухомого майна податкові зобов’язання з ПДВ виникають на дату події, що сталася раніше, а саме, або на дату зарахування коштів від покупця, або на дату складення документа, що засвідчує факт переходу права власності на таку нерухомість.


8. Як визначається база оподаткування  при здійсненні операцій  з постачання вживаних товарів?

Відповідь:  Відповідно до п. 189.3 п. 189 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.

     У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому цим розділом.

     Датою збільшення податкових зобов’язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими п. 187.1 ст. 187 ПКУ.

     При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається:

     для фізичної особи виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб’єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону;

     для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

     Для цілей цього розділу:

     вживаними товарами вважаються товари, що були в користуванні не менше року, а також транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу.

     Новими транспортними засобами вважаються:

     а) наземний транспортний засіб - той, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому має загальний наземний пробіг до 6000 кілометрів;

     б) судно - те, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому пройшло не більше 100 годин після першого введення його в експлуатацію;

     в) літальний апарат - той, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому його налітаний час до такої реєстрації не перевищує 40 годин після першого введення в експлуатацію. Налітаним вважається час, який розраховується від блок-часу зльоту літального апарата до блок-часу його приземлення;

     однорідними товарами вважаються товари у значенні, визначеному р. I ПКУ.

     Згідно із пп. 14.1.131 п. 14.1 р. І ПКУ однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

     Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки:

     якість та ділова репутація на ринку;

     наявність торговельної марки;

     країна виробництва (походження);

     виробник;

     рік виробництва;

     новий чи вживаний;

     термін придатності.


9. Які підтверджуючі документи  повинні надаватися до контролюючого органу  при знищенні чи списанні ОЗ,  які вже не можуть використовуватися за первісним призначенням?

Відповідь:  Згідно з п.189.9 ст.189 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

     Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

     Відповідно до п.146.16 ст.146 р.ІІІ ПКУ у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об’єкта основних засобів.

     Пунктом 146.18 ст.146 р.ІІІ ПКУ визначено, що виведення з експлуатації будь-якого об’єкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації - згідно із законом.

     Документами, що підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу залежно від групи такого засобу, можуть бути акти на їх списання відповідної форми, а також висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням.


10. Чи зобов’язаний нерезидент коригувати податковий кредит, сформований при ввезенні (імпорті)  товару у разі зменшення ціни на товар нерезидентом?

Відповідь: Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПКУ) базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до р. III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

     Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг

(у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених)

латником податку за ставкою, встановленою

п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

     придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

     придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

     Враховуючи те, що сума ПДВ, яка сплачується при імпорті товарів, визначається виходячи із їх митної вартості, платник податку має право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв’язку з імпортом товарів за умови подальшого використання цих товарів у межах господарської діяльності.

     У разі зменшення нерезидентом ціни на імпортований товар податковий кредит коригуванню не підлягає.




ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

17.06.2014 16:36