>
Тел.: +38(044)451-85-71
email: radnukdz@gmail.com
Передплатний індекс 89613

Календарь

ПНВТСРЧТПТСБВС
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Новини

ОСТАННІ НОВИНИ:

12.12.2018cal

12.12.2018

Лист МЕРТУ № 3304-04/54045-06 від 10.12.2018


Щодо здійснення закупівель у зв’язку з введенням воєнного стану в окремих місцевостях

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
12.12.2018cal

Закон України


Про внесення змін до Податкового кодексу України. Опубліковано

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
11.12.2018cal

11.12.2018

Реформування ринку Електроенергії в Україні: виклики та можливості


Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві консультує:

1. Які зміни щодо застосування РРО відбулись для платників єдиного податку з 1 липня 2015 року? 

Відповідь: Обов’язкове застосування реєстратора розрахункових операцій платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами – підприємцями) розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку. 

Не застосовуються реєстратори розрахункових операцій платниками єдиного податку: 

першої групи; 

другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. 

Такий порядок діє з 23 липня проточного року у зв’язку зі змінами, внесеними до пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України Законом України від 01.07.2015 № 569-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій». 


2. Чи потрібно переглядати ліміт каси? 

 Відповідь: Пунктом 5.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 із змінами і доповненнями визначено два випадки, коли підприємство зобов’язане переглянути ліміт каси: 

- якщо відбулися зміни в законодавстві України; 

- за наявності відповідних факторів об’єктивного характеру (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/графіків змінності тощо). 

У такому разі всі відповідні документи, пов’язані з переглядом ліміту та строків здачі виручки, додають до наказу підприємства та договорів обслуговування банківського рахунку. Це можуть бути нормативно – правові акти, внутрішні документи (розрахунки) підприємства, затверджені керівником (уповноваженою ним особою). 

В інших випадках (закінчення звітного періоду (кварталу, року та інше)) підприємству не потрібно переглядати та перезатверджувати ліміт каси.   


3. Чи передбачено застосування фінансових санкцій до ЦСО у разі виявлення контролюючим органом факту внесення змін до програмного забезпечення належним чином опломбованого РРО? 

Відповідь: Відповідно до статті 24 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, у разі встановлення контролюючими органами факту внесення не передбачених конструкторсько – технологічною та програмною документацією виробника змін до конструкції чи програмного забезпечення належним чином опломбованого РРО для ЦСО, який здійснює технічне обслуговування та ремонт цього реєстратора, застосовується фінансова санкція у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн.). 

Згідно зі ст. 29 вищевказаного Закону у разі встановлення при застосуванні РРО виробничих дефектів у його конструкції чи програмному забезпеченні, які дають змогу спотворювати інформацію про обсяг розрахункових операцій чи обсяг операцій з купівлі – продажу іноземної валюти, яка заноситься до фіскальної пам’яті, до виробника чи постачальника цього реєстратора за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн.). При цьому такі реєстратори підлягають конфіскації, виробник або постачальник зобов’язаний повернути їх вартість суб’єкту господарювання, а зазначена модель РРО в установленому порядку виключається з Державного реєстру РРО. 


4. Фізична особа – підприємець третьої групи здійснює роздрібний продаж пива, чи необхідно застосовувати при цьому КОРО та РК з 1 липня поточного року? 

Відповідь: Платники єдиного податку третьої групи з 1 липня 2015 року повинні застосовувати реєстратори розрахункових операцій. 

Крім того, з 1 липня поточного року підлягає ліцензуванню діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі пивом на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв. 

Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, які здійснюють роздрібну торгівлю пивом, при розрахунках готівкою зобов’язані з 1 липня 2015 року застосовувати належним чином зареєстровані РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.   


5. Який порядок здійснення валютно – обмінних операцій у разі виходу з ладу РРО або тимчасового відключення електроенергії? 

Відповідь: У разі виходу з ладу РРО, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі – продажу іноземної валюти, облік цих операцій та формування розрахункових документів здійснюється у порядку, встановленому Нацбанком України. 

Так, п. 9 розділу ІV Інструкції про порядок організації та здійснення валютно – обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12.12.2002 р. № 502 передбачено, що банк, фінансова установа не мають права здійснювати валютно – обмінні операції у пунктах обміну валюти в разі виходу з ладу РРО або тимчасового відключення електроенергії. 

Якщо в пункті обміну валюти встановлюється резервний РРО, то складається акт за підписом керівника, який відповідає за роботу пунктів обміну валюти, і представника сервісної організації. Будь – який заново встановлений РРО має бути зареєстрований у фіскальному органі у порядку, встановленому для первинної його реєстрації. 


6. Яка передбачена відповідальність за незбереження або втрату книги обліку розрахункових операцій? 

Відповідь: Відповідно до пунктів 5, 6 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані у разі незастосування РРО у випадках, визначених даним Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку її ведення, забезпечувати зберігання використаних КОРО протягом трьох років після їх закінчення. 

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 р. № 637 встановлено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО. 

За неоприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. 

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 

Пунктом 121.1 ст. 121 Податкового кодексу встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 Податкового кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом, тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 510 грн. 

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 1020 грн. 


7. Який порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій? 

Відповідь: Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій що застосовується для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міндоходів України від 28.08.13р. № 417 згідно якого: 

Першим кроком суб'єктів господарювання, які мають намір використовувати реєстратори розрахункових операцій, є вивчення документації щодо застосування певних видів реєстраторів, моделей та їх класифікацій у конкретних сферах діяльності, а потім вже їх придбання. 

Другим кроком, обрання центра сервісного обслуговування та укладання із ними договір. 

Третім кроком, звернутися до податкової місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта господарювання та подати: - заяву про реєстрацію РРО за формою № 1-РРО; - копію документа, що підтверджує факт придбання або безоплатного отримання РРО; - копію документа на право власності або права перебування (оренди) в приміщенні, де будуть використовувати касовий апарат; - копію договору із ЦСО (центру сервісного обслуговування); - отримати довідку про резервування фіскального номера РРО за формою №2-РРО. 

Четвертим кроком, протягом 5 робочих днів із моменту видачі довідки про резервування фіскального номера РРО звернутися до ЦСО, аби касовий апарат опломбували та ввели в експлуатацію. 

П’ятим кроком, копію згаданої довідки та акт до закінчення вищезазначеного п’ятиденного строку подати до податкової для завершення реєстрації РРО й отримання посвідчення. 


8. Який строк служби РРО? 

Відповідь: Відповідно до п. 2 Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року №601, строк служби — строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність реєстратора розрахункових операцій, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам’яті за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів. Строк служби реєстраторів розрахункових операцій встановлює виробник цієї продукції. 

У випадку якщо виробником (постачальником) не встановлено строку служби (а це здебільшого стосується старих моделей касових апаратів), слід керуватися нормою щодо семирічного з моменту введення в експлуатацію, але не більше дев’яти років від дати випуску, строку служби апарата. 


9. Чи дозволяється ведення касової книги в електронній формі за допомогою комп’ютерних засобів? 

Відповідь: Відповідно до п. 4.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги ("Вкладний аркуш касової книги" та "Звіт касира"), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі. 

Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року. 

У разі роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" наприкінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік. 

Після роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" і "Звіту касира" касир зобов'язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати "Звіт касира" разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у "Вкладному аркуші касової книги". 

"Вкладний аркуш касової книги" протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) "Вкладний аркуш касової книги" формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи). 

Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України. 


10. Які документи потрібно подати до фіскального органу для реєстрації РРО? 

Відповідь: Для реєстрації реєстраторів розрахункових операцій суб’єкт господарювання подає до фіскального органу наступні документи: 

- заяву про реєстрацію РРО за формою №1-РРО; 

- копію документа, що підтверджує факт купівлі або безоплатного отримання РРО у власність, іншого документа, що підтверджує право власності або користування РРО; 

- копію документа на право власності або іншого документа, що дає право на розміщення господарської одиниці, де буде використовуватися РРО; 

- копію договору суб'єкта господарювання з Центру сервісного обслуговування про технічне обслуговування та ремонт РРО. 


11. Який порядок проведення розрахунків у системі електронної торгівлі? 

Відповідь: Згідно з п. 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. 

При цьому розрахункові документи при продажу товарів (послуг) через мережу Інтернет видаються у випадку їх безпосереднього надання споживачу. 

Водночас, якщо не визначено місце розрахунків, проведених на підставі рахунку у безготівковій формі за допомогою платіжних карт Visa і MasterCard при наданні інформаційно-консультаційних послуг, отриманні комп'ютерних та інших програм за допомогою мережі Інтернет, РРО не використовується. 


12. Чи дозволяється проводити розрахунки без РРО фізичним особам – платникам єдиного податку? 

Відповідь: Пунктом 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібно роздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій. 

Всі інші групи платників єдиного податку повинні використовувати РРО при проведенні розрахунків за готівку. 

При цьому зазначені вимоги Податкового кодексу України набирають чинності для платників єдиного податку третьої групи – з 01.07.2015р. (для платників єдиного податку другої групи – з 01.01.2016р.). 


13. Чи потрібно суб’єкту господарювання зберігати документи при використанні РРО? 

Відповідь: Суб’єкти господарювання зобов’язані: 

- зберігати в господарській одиниці останню використану та поточну розрахункову книжку, що використовується на період виходу з ладу РРО, здійснення його ремонту або у разі його тимчасового, але не більше 72 годин, відключення електроенергії; 

- у кінці робочого дня (зміни) друкувати на реєстраторі розрахункових операцій (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; 

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; 

- друкувати Х - звіти, Z - звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства; 

- зберігати на місці проведення розрахунків реєстраційне посвідчення та останню довідку про опломбування РРО або їх копії. 


14. Чи може фізична особа – підприємець використовувати КОРО на окрему господарську одиницю для обліку руху готівки при наданні послуг з пасажирських перевезень автомобільним транспортом? 

Відповідь: Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України від 06.07.95 р. № 265-95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов’язані у разі незастосування РРО у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням КОРО та РК з додержанням установленого порядку їх ведення. 

Пунктом 4 ст. 9 вищевказаного Закону визначено, що РРО та РК не застосовуються при продажу на автомобільному транспорті квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю. 

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджено наказом Міндоходів України від 28.08.2013 р. № 417. 

Цим Порядком затверджено форму та порядок ведення КОРО на окрему господарську одиницю. 

Тобто, для обліку руху готівки при наданні послуг з пасажирських перевезень автомобільним транспортом на міських маршрутах суб’єкт господарювання може використовувати КОРО на окрему господарську одиницю, яка заповнюється на підставі розрахункових документів (квитків). 


15. Який порядок дій касира під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей? 

Відповідь: Відповідно до п. 3.12-3.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р.  № 637, під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: 

наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; 

правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; 

наявність перелічених у документах додатків. 

У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. 

Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік). 

Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання. 


16. З якого періоду застосовуються штрафні санкції до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції? 

Відповідь: Згідно чинного законодавства для суб’єктів господарювання, які здійснюють прийом готівки через касу (виписують касові ордери, видають оформлену в установленому порядку квитанцію) передбачено звільнення від штрафних санкцій за порушення вимог Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР №265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у період до 01.07.2015 року. 

За порушення вимог цього Закону починаючи з 01.07.2015 року до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів фіскальної служби  застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 

- у разі встановлення протягом календарного року факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції вчинене вперше - 1 гривня; 

- вчинене вдруге – 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); 

- за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг). 

- у разі порушення встановленого у пункті 1 статті 9 Закону №265 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою (за наявності) у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів - десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 


17. Чи підлягає оподаткуванню військовим збором грошова компенсація ПДФО, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовців? 

Відповідь:Грошова компенсація суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних вказаною у п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) категорією осіб у зв’язку з виконанням ними обов’язків несення служби, у розумінні ПКУ не є об’єктом оподаткування військовим збором, а є поверненням сум сплаченого податку до бюджету. 

Відповідно до п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. 

Згідно з п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, а саме фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент. 

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ). 

Для резидента – це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час — їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи (п. 163.1 ст. 163 ПКУ). 

Водночас, згідно з п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ. 

Отже, ПКУ чітко визначено доходи, які є об’єктом оподаткування» військовим збором, і ті, що звільняються від оподаткування. 

Водночас, звертаємо увагу, що ст. 168 ПКУ встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) збору до бюджету. 

Суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально – виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів – цивільного захисту, податкової міліції у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян (п. 168.5 ст. 168 ПКУ). 

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). 

Таким чином грошова компенсація суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних вказаною у п. 168.5 ст. 168 ПКУ категорією осіб у зв’язку з виконанням ними обов’язків несення служби, у розумінні ПКУ не є об’єктом оподаткування військовим збором, а є поверненням сум сплаченого податку до бюджету. 


18. З якої суми доходів утримується військовий збір? 

Відповідь: Військовий збір утримується з суми доходу, що є об’єктом оподаткування відповідно до ст. 163 Податкового кодексу України нарахованого (виплаченого, наданого) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, без будь-яких вирахувань. 

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). 

Для резидента – це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. 

Об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (стаття 163 ПКУ). 

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п.п. 164.2.1 – 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ, що передбачені п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. 

Відповідно до п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року. 

Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ визначено, що нарахування, утримання і сплата (перерахування) збору в бюджет здійснюються в порядку, установленому ст. 168 ПКУ за ставкою 1,5 відсотка, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. 

Враховуючи зазначене, військовий збір утримується з суми доходу, що є об’єктом оподаткування відповідно до ст. 163 ПКУ, нарахованого (виплаченого, наданого) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, без будь-яких вирахувань. 


19. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором разова нецільова матеріальна допомога, яка надається роботодавцем працівник? 

Відповідь: Враховуючи викладене до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, тобто не оподатковується, сума нецільової благодійної допомоги, що надається роботодавцем на користь працівника, яка сукупно у 2015 році не перевищує – 1710 грн., а в частині її перевищення є об’єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах. 

Відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Кодекс) об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. 

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, згідно з п. 164.2 ст. 164 Кодексу, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) та інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу. 

У разі якщо працедавець надає окремим працівникам матеріальну допомогу за їх заявами у зв’язку з особистими обставинами без встановлення цілей або напрямів її витрачення та носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, то сума такої допомоги є нецільовою благодійною допомогою та оподатковується, з урахуванням п.170.7 ст. 170 Кодексу. 

Відповідно до п.п. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, встановленого на 1 січня такого року (у 2015 році – 1710 гривень). 

При цьому, якщо сума нецільової благодійної допомоги перевищує зазначений розмір, то сума такої допомоги в частині її перевищення є об’єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах. 

Враховуючи викладене до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, тобто не оподатковується, сума нецільової благодійної допомоги, що надається роботодавцем на користь працівника, яка сукупно у 2015 році не перевищує – 1710 грн, а в частині її перевищення є об’єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах. 


20. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором cума грошового забезпечення, отриманого військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби? 

Відповідь: Оскільки об’єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді грошового забезпечення, отримані військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби (крім військовослужбовців строкової служби, у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу у вигляді грошового забезпечення), такі доходи підлягають оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 відсотка . 

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) (п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). 

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено підпунктами 164.2.1 – 164.2.19 п. 164.4 ст. 164 ПКУ. Крім того, до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ, що передбачені п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. 

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 цього пункту (п.п. 1.3 п. 16 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ). 

Згідно з п.п. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою. 

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям, зокрема, грошове забезпечення, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. 

Враховуючи зазначене, оскільки об’єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді грошового забезпечення, отримані військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби (крім військовослужбовців строкової служби, у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу у вигляді грошового забезпечення), такі доходи підлягають оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 відсотка . 


21. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності? 

Відповідь:Виплати по листках непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування військовим збором прирівнюються до заробітної плати. 

Виплати фізичним особам у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюються відповідно до норм Закону України від 18 січня 2011 року № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі – Закон № 2240), яким визначено правові підстави для отримання такої допомоги, встановлено умови надання, тривалість та розміри виплат. 

Ст. 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем. 

Згідно ст. 4 і ст. 6 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають, зокрема застраховані особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. 

Види матеріального забезпечення наведено у ст. 34 Закон № 2240, до яких відноситься: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (ст.ст. 35, 37 Закону). 

Відповідно до ст. 35 Закону № 2240 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного зі страхових випадків, визначених указаною статтею. 

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. 

Абзацом другим ст. 2 КЗпП встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності. 

Враховуючи наведене, виплати по листках непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування військовим збором прирівнюються до заробітної плати. 


22. Який порядок повернення помилково або надміру сплачених коштів на електронний рахунок? 

Відповідь: Якщо на дату подання податкової декларації з ПДВ сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню, зокрема, на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов’язань з податку. Такі норми встановлено підпунктом «б» п. 6 ст. 200¹ Податкового кодексу України. 

Відповідно до п. 10 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, є додатком 4 до декларації. 

Додатки 2, 3, 4 подаються лише до декларації 0110 (п. 11 розд. Х Порядку № 966). 

Згідно з п. 21 прим.1 Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, для відповідного перерахування коштів ДФС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку Заяви). 

Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п’яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов’язань, здійснює відповідне перерахування. 


23. У разі порушення платника ПДВ термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, яка передбачена відповідальність та штрафи? 

Відповідь: Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі за текстом - Кодекс) з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування. 

Відповідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» № 643-VIII від  28.07.2015 року, збільшено термін реєстрації податкових накладних в ЄРПН, складених з 1-го липня по 30 вересня 2015 року до 31-го календарного дня. 

А також, вищезазначеного закону, штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН (10%, 20%, 30%, 40%), складених до 1 жовтня, застосовуватись не будуть. 


24. Який механізм відкриття/закриття рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ? 

Відповідь: Механізм відкриття та закриття рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ визначено Порядком електронного адміністрування ПДВ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. №569. 

Відповідно до п.2 цього Порядку електронний рахунок - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з цього податку. 

Пунктом 5 Порядку №569 встановлено, що електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника податку надсилає Казначейству. При цьому для кожного платника податку Казначейством відкрито один електронний рахунок. Для філій чи окремих структурних підрозділів відкриття електронних рахунків у Казначействі не передбачено. 

Таким чином, якщо платник ПДВ делегував філії право складання податкових накладних, на таку філію поширюються загальні правила складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ у Казначействі відкривається виключно платнику податку – головному підприємству. 

Також, відповідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» № 643-VIII від  28.07.2015 року, сільськогосподарським товаровиробникам, які застосовують спец режим ПДВ, Держказначейством починаючи з 01.08.2015 року автоматично відкрилися додаткові електронні рахунки для зарахування сум ПДВ від сільськогосподарської діяльності. Кошти з таких рахунків Казначейством автоматично (в день їх зарахування на електронний рахунок с/г підприємством) перераховуються на спеціальні рахунки с/г товаровиробників. 


25. Як проводяться позапланові документальні невиїзні перевірки? 

Відповідь:  Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати всіх передбачених ПКУ податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. 

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. 

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано ст.78 ПКУ, якою визначені обставини, при наявності яких можуть здійснюватися такі перевірки. 

Разом з цим, відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документів та даних, наданих платником податків у визначених Податковим кодексом України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. 

Згідно з п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, і за умови направлення платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення йому або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки. 

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. 

Порядок надання платниками податків документів до перевірки визначено у ст.85 Податкового кодексу України. 


26. Яким чином має бути вручений акт камеральної перевірки? 

Відповідь:  Відповідно до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. 

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст.42 Податкового кодексу України (п.86.2. ст.86 Податкового кодексу України). 

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України). 


27. Яка передбачена відповідальність у разі якщо при проведенні документальної перевірки підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця було встановлено заниження суми чистого доходу, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДФО? 

Відповідь: Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI  у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. 

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. 


28. Чи проводиться документальна позапланова перевірка фізичної особи-підприємця при знятті з обліку в контролюючих органах у разі прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності? 

Відповідь: Право на проведення відповідно до законодавства перевірок платників податків надає контролюючим органам підпункт  20.1.4 пункту  20.1 статті  20 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Кодексу обставиною, наявність якої надаватиме контролюючому органу право на проведення документальної позапланової перевірки, може бути, зокрема, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, подання заяви про зняття з обліку платника податків. При цьому, пункт  78.2 статті  78 Кодексу визначає, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться за зверненням такого платника податків. 

У відповідністю з абзацом сьомим частини першої статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зняття з обліку платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку. 

Право проводити документальні перевірки у фізичних осіб - підприємців звітів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску органи доходів і зборів використовують відповідно до положень статті 13 Закону. Такі перевірки проводяться у порядку, встановленому Кодексом. 

Враховуючи зазначене, використання контролюючими органами права на проведення документальних позапланових перевірок платників податків – фізичних осіб, у тому числі і у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, має здійснюватися за наявності визначених Кодексом обставин. 

Разом з тим, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Кодексу контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію. 

Отже, у разі наявності визначених Кодексом обставин для проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи – підприємця, у тому числі і у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої особи, податкової інформації, яка може свідчити про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, про порушення вимог законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тощо керівник контролюючого органу приймає рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків – фізичної особи, яке оформлюється наказом. 

Також згідно з абзацом другим підпункту 65.10.8 пункту 65.10. статті 65 Кодексу державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання. 


29. Чи проводиться документальна позапланова перевірка у період проведення АТО при знятті з обліку в контролюючих органах фізичної особи-підприємця, місцем проживання якої є територія проведення АТО? 

Відповідь: Згідно з підпунктом  78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755, обставиною, наявність якої надаватиме контролюючому органу право на проведення документальної позапланової перевірки, може бути, зокрема, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, подання заяви про зняття з обліку платника податків. 

Відповідно до статті 3 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику. 

Статтею 31 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки. 

У зв’язку із запровадженням статті 31 Закону № 719, постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» встановлено перелік державних органів, які можуть проводити перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – підприємців тільки з наданням дозволу Кабінету Міністрів України, в якому відсутні органи Державної фіскальної служби України. 

Враховуючи викладене вище, у разі наявності обставин, визначених ПКУ для проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи – підприємця (в т. ч. у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої особи, наявності інформації про заниження або завищення суми її зобов’язання, про порушення вимог законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи тощо), керівник контролюючого органу приймає рішення щодо необхідності її проведення. 


30. Яка відповідальність буде застосовуватись до фізичної особи-підприємця в 2015 році, якщо при проведенні перевірки за порушення вчинені до 31.12.2014 було донараховано ЄВ в зв’язку із заниженням чистого доходу? 

Відповідь: Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. 

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати. 

Заходи впливу та стягнення до платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачені статтею  25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями. 

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464, що діяв до 31.12.2014, за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого ЄВ передбачалось накладання штрафу у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого ЄВ. 

Однак, Законом України від 28 грудня 2014 року № 77–VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 1січня 2015 року, внесено зміни, зокрема, до частини 11 статті  25 Закону № 2464. 

Так, за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого ЄВ накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого ЄВ. 

Крім того, згідно змін внесених Законом № 77 до статті 165 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х, за порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування, на фізичну особу-підприємця  накладається штраф від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у частині 1 статті 165 прим. 1 КУпАП, тягнуть за собою накладення штрафу на фізичну особу-підприємця  від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Враховуючи викладене, якщо за результатами перевірки фізичної особи-підприємця фіскальними органами донараховано єдиний внесок, в зв’язку із заниженням чистого доходу, за порушення вчинені до 31.12.2014 включно, то застосовуються фінансові санкції у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого ЄВ. 

За порушення, вчинені фізичною особою-підприємцем  з 01.01.2015, застосовують фінансові санкції у розмірі 10 відсотків донарахованої суми ЄВ за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого ЄВ, а також застосовується адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне за рік вчинення таких дій – від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві

26.08.2015 16:10