>
Тел.: +38(044)451-85-71
email: radnukdz@gmail.com
Передплатний індекс 89613

Календарь

ПНВТСРЧТПТСБВС
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Новини

ОСТАННІ НОВИНИ:

13.12.2018cal

13.12.2018

Лист МЕРТУ № 3304-04/54502-07 від 13.12.2018


Щодо закупівель електричної енергії та послуг з розподілу електричної енергії

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
13.12.2018cal

Роз’яснювальний лист МЕРТУ


Щодо розрахунку ціни на природний газ за формулою.

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
13.12.2018cal

Кабмін визначив умови відбору постачальників електроенергії


Схвалено процедуру конкурсу з відбору постачальника універсальних послуг

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...

Актуальні питання щодо податкового законодавства:

1. Який термін реєстрації та правила визначення дати реєстрації платником ПДВ? 

Відповідь: Відповідно до пункту 183.9 статті 183 Податкового кодексу України  у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку: 

з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку; 

з першого числа місяця, наступного за днем спливу 20 календарних днів після подання реєстраційної заяви до контролюючого органу, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено; 

з бажаного (запланованого) дня, що відповідає першому числу календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість, у разі переходу осіб на спрощену систему оподаткування або зміни ставки єдиного податку; 

з першого числа календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, у разі реєстрації осіб, визначених в пунктом 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, якщо перше число календарного місяця, з якого здійснюється перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви не настало; 

з дня внесення запису до реєстру платників податку у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку або у разі реєстрації осіб, визначених в пунктом 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, якщо перше число календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви настало. 

Датою реєстрації особи платником ПДВ, яка вноситься до реєстру платників ПДВ, є зазначена вище дата. 


2. Який порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок? 

Відповідь: Відповідно до абзацу першого підпункту 197.1.21 пункту 197.1 статті 197  Податкового кодексу України  звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщені під об’єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень абзацу першого підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України ). 

Зазначеним абзацом першим підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України  визначено, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках та прибудинкових територій, присадибних земельних ділянок відповідно до законодавства, а також постачання послуг, отримання яких згідно із законодавством є обов’язковою передумовою приватизації житла, прибудинкових територій багатоквартирних будинків, присадибних земельних ділянок. 


3. У якому випадку директор юридичної особи або підприємець має законні підстави не допускати співробітників податкової служби до перевірки? 

Відповідь: Законні підстави для відмови від допуску до перевірки податківців зазначені у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Відмова можлива, якщо директору або підприємцю до початку перевірки не надано направлення на перевірку та копію наказу про проведення перевірки, а також службові посвідчення осіб, що беруть участь у перевірці. Якщо податківцями така документація надана, то відмова від її отримання є неправомірною. 

Якщо директор або підприємець вирішив не допускати податківців до перевірки, то він повинен скласти акт про відмову. У ньому необхідно вказати дату, місце складання, назва компанії 9 прізвище директора або підприємця) і перевіряючих, а також вказати двох незалежних сторонніх свідків, які підтвердять в акті факт, що перевіряючі не мали документації, необхідної для допуску до перевірки. Акт складається не менше ніж у двох примірниках. 


4. Як визначити суму ЄСВ – виходячи з фактичної виплати чи з мінімальної зарплати, якщо за направленням служби зайнятості громадянин відпрацював неповний місяць на роботі по озелененню території ? 

Відповідь:  База нарахування ЄСВ (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) за місяць не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, установленої на цей місяць. 

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).  

Роботодавці укладають (у письмовій формі) з особами, які беруть участь у таких роботах, строкові трудові договори та вносять записи до трудових книжок відповідно до законодавства про працю.  

Якщо строковий трудовий договір укладено із працівником на період, менший ніж місяць, то порівнювати нараховану зарплату з мінімальною немає підстав. Адже працівник не виконав місячної норми праці. У наведеній ситуації громадянин, направлений територіальною службою зайнятості, відпрацював на підприємстві (неповний місяць), тому об’єктом нарахування ЄСВ буде сума фактично нарахованої йому заробітної плати. 

Якщо ж за строковим трудовим договором працівник відпрацює повний місяць, то нараховану йому заробітну плату необхідно буде порівнювати з мінімальною. Адже в такому разі він має виконати місячну норму праці. 


5. Яку первинну документацію щодо контрольованих органів зобов’язані надавати платники податків на запит контролюючого органу: оригінали чи їх завірені копії? 

Відповідь: Відповідно до підпункту 39.4.7 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України платники податків повинні подати належним чином завірені копії первинних документів, що фіксують здійснення окремих контрольованих операцій, що зазначаються у запиті про такі контрольовані операції. 


6. На яку адресу надсилати звітність в електронному вигляді? 

Відповідь:При укладанні договору про забезпе¬чення електронного документо обігу з ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку в пункті 2.4 Інструкції № 233 (додаток 1 до до¬говору) зазначається електронна адреса, на яку надсилається звітність в електрон¬ному вигляді. 

У зв'язку із поетапним упровадженням централізованої системи електронної звітності на сайті ДФС України в рубриці «Плат¬никам податків про електронну звітність» - «Повідомлення» оприлюднено електрон¬ну адресу надсилання платниками податків податкової звітності в електронному вигляді. 


7. Яким чином подається звітність по РРО? 

Відповідь: Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». 

Згідно пункту 7 статті 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які застосовують РРО, зобов’язані подавати до органів ДФС звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку. 


8. Чи необхідно в банківських установах застосувати РРО для проведення вартості банківських послуг? 

Відповідь: Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95 – ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні усіх банківських послуг, крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, та операцій комерційних агентів банків з приймання готівки для подальшого її переказу. 


9. Яким чином можна  виправити помилково проведені суми через РРО? 

Відповідь: Реєстрація видачі коштів у разі скасування помилково проведеної через реєстратор розрахункових операцій суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від’ємної суми. 

Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам’яті від’ємних сум розрахунків: 

- дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача»; 

- забороняється реєструвати через РРО від’ємні суми з використанням операції «сторно». 

Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги). 

Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб’єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності в суб’єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій. 

Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. 


10. Якщо магазин працює цілодобово, то коли треба роздруковувати Z-звіт? 

Відповідь: Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. 

Ця норма враховує особливості роботи реєстраторів розрахункових операцій, які повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день. 

Пунктом 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199, наведено визначення „зміна” – це період роботи реєстратора розрахункових операцій від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. 

У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам’яті (додаток до Вимог), наведено важливе уточнення: максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години. 

Оскільки в добі всього 24 години (тобто, день триває з 0 годин ранку та закінчується 24 годиною в ночі), при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня. 

Відповідно до пункту 7 Вимог усі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) повинні блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни. 

Враховуючи вищевикладене, якщо суб’єкт господарювання працює цілодобово, то фіскальний звітний чек (Z-звіт) повинен роздруковуватися кожного дня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня. 


11. Яке місце у торговельному об’єкті слід вважати місцем проведення розрахунків? 

Відповідь: В статті 2 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” зазначається, що місце проведення розрахунків – це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів. 


12. Під час ліквідації підприємства продаються основні засоби за готівку. Чи можна провести такі розрахунки через касу підприємства, не застосовуючи касовий апарат? 

Відповідь: У разі продажу основних засобів за готівкові кошти, які вилучені з активів внаслідок їх продажу і які згідно бухгалтерського обліку обліковувались на рахунку 10 «Основні засоби», суб’єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах цих суб’єктів з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у безготівковій формі через банківські  установи.    

Крім того, у разі здійснення розрахунків в касі у готівковій формі суб’єкти господарювання зобов’язані дотримуватись вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 року № 637, та постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою». 


13. Чи може ЮО перейти на спрощену систему оподаткування протягом звітного року? 

Відповідь: Відповідно до пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм Податкового кодексу України, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року. 

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст.291 Податкового кодексу України. 

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених гл.1 р.XIV Податкового кодексу України. 


14. Чи є підставою для відмови у реєстрації платником ЄП третьої групи наявність у Єдиному державному реєстрі (або у статуті ЮО) таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування? 

Відповідь: Відповідно до п. 299.6 ст. 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 

1) невідповідність такого суб’єкта вимогам, встановленим ст. 291 Податкового кодексу України; 

2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 

3) недотримання таким суб’єктом вимог, встановлених п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України. 

Види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (юридичним особам) бути платниками єдиного податку у разі їх здійснення, наведено у п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України. 

Юридичні особи – платники єдиного податку відповідно до п.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у 

якому здійснювалися такі види діяльності. 

Отже, наявність у Єдиному державному реєстрі або у статуті юридичної особи таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, не є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку за умови, що такі види діяльності не здійснюються. 


15. Чи може комунальне підприємство обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності? 

Відповідь: Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень. 

При цьому п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків. 

Відповідно до ст. 63, 78 Господарського кодексу України комунальне підприємство   – це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється органом, який є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання або на праві оперативного управління. 

Отже, єдиним засновником (учасником) комунальних підприємств є територіальна громада в особі уповноважених органів. Тобто, їх частка у статутному фонді цих підприємств перевищує 25 відсотків. 

Крім того, ст. 8 Господарського кодексу України передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання. 

Таким чином, оскільки засновники комунальних підприємств не є суб’єктами господарювання і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, спрощена система оподаткування не може поширюватись на зазначені підприємства. 


16. В яких випадках є обов’язковим застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку III групи? 

Відповідь: Відповідно до змін, внесених до Податкового кодексу України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій суб’єктами господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки за товари (послуги), з 01.07.15 року при продажу товарів, наданні послуг (у тому числі в мережі Інтернет), для категорії платників, що сплачують єдиний податок та знаходяться на III групі застосування РРО є обов’язковим. Для платників єдиного податку II групи такі зміни настають з 01.01.06. 

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку РК. 

Слід також відмітити, що згідно п. 296.10 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку  II і III (фізичні особи - підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій. 


17. Як оформити трудові відносини з найманими працівниками, на підставі якого документу здійснюється їх облік? 

Відповідь: Відповідно до статей 24 і 24 прим.1 Кодексу законів про працю України наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.01 року № 260 було затверджено форму трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю та Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою. 

Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою поширюється на фізичних осіб, які використовують найману працю: фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо). 

Укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.  

Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи (пункту 14 Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою).  

Пунктом 297.3 статті 297 Податкового кодексу України платник єдиного податку виконує передбачені Податкового кодексу України функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах. 

При цьому, облік найманих працівників фізична особа – підприємець повинна вести самостійно з додержанням умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності щодо граничної кількості найманих працівників у відповідній групі платників єдиного податку. 


18. Яким чином повернути ПДФО та як відобразити в податковому розрахунку ф. 1-ДФ суму переплати податку, що перевищує суму податкового зобов’язання, яка виникла за результатами остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини? 

Відповідь: Згідно з підпункту «в» підпункту 169.4.2 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, з урахуванням положень абзацу другого пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги, під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем 

Відповідно до підпункту 169.4.4 пункту 164.4 статті 169 Податкового кодексу України якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником. 

Податкові агенти згідно з пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені Податкового кодексу України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. 

Враховуючи зазначене, якщо внаслідок здійсненого остаточного розрахунку з платником податку виникає переплата податку, то на її суму податковий агент зменшує суму нарахованого податкового зобов’язання платника податку за місяць такого остаточного розрахунку та відображає це в звітності за формою №1ДФ. Відповідно, на суму переплати зменшуються зобов’язання податкового агента по сплаті податку на доходи фізичних осіб в бюджет у податковому періоді (місяці) остаточного розрахунку. 

У разі перевищення суми переплати, яка виникла за результатами остаточного розрахунку з платником податку, над сумою податкового зобов’язання платника податку, Податковим кодексом України не передбачено повернення суми такого перевищення, крім випадків, коли переплата виникла у результати допущення податковим агентом помилки при нарахуванні (утриманні) податку на доходи фізичних осіб за будь який період (місяць) звітного року. 


19.  Чи може здійснюватись виплата заробітної плати підприємством - резидентом найманим працівникам - нерезидентам в іноземній валюті з валютного рахунку підприємства? 

Відповідь: Статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України. 

Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави для здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. 

Згідно з абз. другим пункту 11 розділу I постанови Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України» оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, виплати матеріальної допомоги, премій та призів є поточними неторговельними операціями в іноземній валюті. 

Відповідно до пункту 5.4 розділу 5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, з поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюються, зокрема, оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, а саме виплата готівкою або перерахування на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України. 

З урахуванням викладеного, оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, може здійснюватись в іноземній валюті, при цьому зазначені операції не потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. 


20. Чи може роботодавець не допустити працівників ДФС України до перевірки з ЄСВ і за яких умов? 

Відповідь: Посадові особи органу ДФС України повинні розпочати документальну виїзну перевірку з ЄСВ у порядку, визначеному п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Тобто посадові особи органу ДФС України мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за умови пред'явлення або надіслання таких документів: 

— направлення на проведення такої перевірки; 

— копії наказу про проведення перевірки; 

— службових посвідчень осіб, зазначених у направленні на перевірку. 

Якщо ж документальна виїзна перевірка з ЄСВ є плановою, то має виконуватися і умова, встановлена п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України: платнику ЄСВ не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. 

Якщо склад пред'явлених платнику ЄСВ документів не відповідає цьому переліку та вимогам п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, такий платник має право відмовити в допуску посадових осіб ДФС України до проведення перевірки. 


21. В який термін необхідно фізичній особі – підприємцю  подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи у разі відсутності протягом звітного року доходів від господарської діяльності? 

Відповідь: Фізичні особи – підприємці зобов’язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи незалежно від того, чи отримували вони доходи протягом звітного року від підприємницької діяльність, чи ні. 

Законом України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28 грудня 2014 року № 71-VIII внесено зміни до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України у частині подання платниками податків податкових декларацій за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Податкового кодексу України. 

Фізичні особи – підприємці згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки для річного звітного періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Також поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. 

При цьому частиною 2 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року № 755 передбачено, що неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності є підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. 


22. Якщо фізична особа отримала дивіденди, чи оподатковується такий дохід податком на доходи фізичних осіб? 

Відповідь: Відповідно до підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у підпнктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України). 

Під терміном «пасивні доходи» для цілей цього розділу слід розуміти, зокрема, такі доходи, як дивіденди (підпункт 167.5.3 пункту 167.5 статті 167 Податкового кодексу України). 

Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України. 

Пасивні доходи, у тому числі нараховані у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування оподатковуються за ставкою 20 відсотків. 

Доходи у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нараховані резидентами-платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) оподатковуються за ставкою 5 відсотків. 

Дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб ( у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати, та оподатковуються за ставками 15 та 20 відсотків. 

У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками 15 відсотків та/або 20 відсотків. 


23. Як оподатковується ПДФО дохід у вигляді процентів, отриманий фізичною особою від розміщення коштів на депозитному рахунку? 

Відповідь: Згідно з підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. 

Зазначені зміни внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року. 

Підпунктом 167.5.3 пункту 167.5 статті 167 Податкового кодексу України встановлено, що термін «пасивні доходи» означає, зокрема, доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок. 

Відповідно до внесених змін до підпункту 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді процентів, становить 20 відсотків. 

Згідно з підпунктом 170.4.1 пункту 170.4 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування. 

Отже, доходи платника податку у вигляді процентів, які нараховані на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуються за ставкою 20 відсотків. 


24. Чи має право фізична особа — підприємець, який є платником єдиного податку другої групи торгувати електронними сигаретами? 

Відповідь: В підпункті 291.5 статті 291 Податкового кодексу України визначено перелік видів діяльності, у разі здійснення яких суб’єкти господарювання (фізичні особи ? підприємці) не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, це - виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин). 

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» тютюнові вироби - це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування. Електронні продукти для парування, які імітують форму і функцію звичайних сигарет, а також у вигляді електронних люльок та кальянів не відносяться до тютюнових виробів. 

Тому Державна фіскальна служба не здійснює їх ліцензування в сфері оптової та роздрібної торгівлі. 

Отже для фізичних осіб – підприємців, які застосовують другу групу спрощеної системи оподаткування, не передбачено заборони на здійснення діяльності у сфері торгівлі електронними сигаретами, люльками, електронними кальянами, за умови дотримання ними інших вимог Податкового кодексу України, зокрема, підпункту 2 пункту 291.4 та пункту 291.5 статті 291. 


25. Які права платників податків згідно з Податковим кодексом України? 

Відповідь: Згідно з статтею 17 Податкового кодексу України платники податків мають такі права: 

- безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю; 

- представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника; 

- обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат; 

- користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встаовленому цим Кодексом; 

- одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом; 

- бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; 

- оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації; 

- вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків; 

- на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами; 

- на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом; 

- на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку; 

- за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, вести облік тимчасових та постійних податкових різниць, та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток. 

Платник податку має також інші права, передбачені законом. 


26. Чи оподатковується ПДФО сума грошової компенсації, що виплачується звільненим військовослужбовцям замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна? 

Відповідь: Податковим кодексом України, який регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців, не передбачено звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби. При цьому, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. 

Відповідно до п.1 ст.9 прим.1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яким визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. 

При цьому, згідно з п.2 ст. 9 прим.1 Закону №2011 військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. 

Виплата грошових компенсацій військовослужбовцям, звільненим у запас або відставку, замість належного їм речового майна, передбачена п. 27 і п. 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, та п. 24 і п. 26 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби у мирний час, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року № 727. 

Податковим кодексом України, який регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців, не передбачено звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби. 

При цьому, згідно з п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. 


27. Чи може платник податків вести справи, пов’язані зі сплатою податків, через свого представника? 

Відповідь: Згідно з статтею 19 Податкового кодексу України платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у  таких відносинах. 

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства. Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків. 


28. Хто є податковим агентом при продажу ФО об’єкта рухомого майна ЮО або ФОП? 

Відповідь: У разі якщо стороною договору купівлі – продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа – підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі визначені р.IV Податкового кодексу України функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до п.173.1 або п.173.2 ст.173 Податкового кодексу України з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві. 

Відповідно до п.173.3 ст.173 Податкового кодексу України у разі якщо стороною договору купівлі – продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа – підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі визначені р.IV Податкового кодексу України функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до п.173.1 або п.173.2 ст.173 Податкового кодексу України з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві. 


29. Що є об’єктом оподаткування ПДФО? 

Відповідь: Відповідно до ст. 163 розділу IV Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: 

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 

доходи з джерелами їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); 

іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. 

Об’єктом оподаткування нерезидента є: 

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; 

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). 


30. Чи підлягає оподаткуванню ПДФО вартість профспілкової путівки на сімейний відпочинок, якщо згідно цієї путівки проводиться оздоровлення також і члена сім’ї віком після 18 років? 

Відповідь: Сімейна профспілкова путівка, надана платнику податків, до якої включається і вартість оздоровлення члена сім’ї після 18 років, оподатковується у розмірі частини отриманого доходу на оздоровлення такого члена сім’ї за ставкою 15% та/або 20% в залежності від розміру отриманого доходу. 

Згідно з пп. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включаються вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку – члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування. 

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо. 

Тобто, вартість профспілкової путівки, яка надається платнику податків на оздоровлення члена сім’ї віком після 18 років, оподатковується податком на доходи фізичних осіб, як додаткове благо, за ставкою, встановленою п.167 ст.167 ПКУ (15% та/або 20% в залежності від розміру отриманого доходу). Сімейна профспілкова путівка надана платнику податків, до якої включається і вартість оздоровлення члена сім’ї після 18 років, оподатковується у розмірі частини отриманого доходу на оздоровлення такого члена сім’ї. 


31. Чи оподатковується ПДФО сума комунальних платежів, яка відшкодовується податковим агентом ФО-орендодавцю, відповідно до договору оренди? 

Відповідь: Податковий агент при виплаті доходу фізичній особі – орендодавцю, у вигляді сум комунальних платежів, зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити (перераховувати) податок на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (15 % та/або 20 %). 

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні. 

Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. 

Відповідно до ст. 762 глави 58 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. 

Згідно із пп. 170.1.1 та пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку – орендодавця щодо доходу, отриманого від надання в оренду нерухомого майна є орендар. 

Відповідно до пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до Податкового кодексу України, мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. 

Враховуючи вищевикладене, податковий агент при виплаті доходу фізичній особі – орендодавцю, у вигляді сум комунальних платежів, зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити (перераховувати) податок на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (15 % та/або 20 %). 


32. Який порядок оподаткування сум заборгованості із заробітної плати, яка не нараховувалась у минулих періодах, а виплачується за рішенням суду? 

Відповідь: Згідно із нормами Податкового кодексу України оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, зокрема доходи, що нараховуються до виплати за рішенням суду. 

При нарахуванні та виплаті працівнику заборгованості із заробітної плати на підставі рішення суду, підприємство як податковий агент, зобов’язане утримати із суми такої заборгованості податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% (та/або 20%) та сплатити його до бюджету у порядку, установленому ст. 168 Податкового кодексу України. 


33. Чи може ЮО перейти на спрощену систему оподаткування протягом звітного року? 

Відповідь: Відповідно до пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм Податкового кодексу України, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року. 

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст.291 Податкового кодексу України. 

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених гл.1 р.XIV Податкового кодексу України. 


34. Чи є підставою для відмови у реєстрації платником ЄП третьої групи наявність у Єдиному державному реєстрі (або у статуті ЮО) таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування? 

Відповідь: Відповідно до п. 299.6 ст. 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 

1) невідповідність такого суб’єкта вимогам, встановленим ст. 291 Податкового кодексу України; 

2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 

3) недотримання таким суб’єктом вимог, встановлених п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України. 

Види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (юридичним особам) бути платниками єдиного податку у разі їх здійснення, наведено у п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України. 

Юридичні особи – платники єдиного податку відповідно до п.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у 

якому здійснювалися такі види діяльності. 

Отже, наявність у Єдиному державному реєстрі або у статуті юридичної особи таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, не є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку за умови, що такі види діяльності не здійснюються. 


35. Чи може комунальне підприємство обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності? 

Відповідь: Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень. 

При цьому п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків. 

Відповідно до ст. 63, 78 Господарського кодексу України комунальне підприємство   – це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється органом, який є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання або на праві оперативного управління. 

Отже, єдиним засновником (учасником) комунальних підприємств є територіальна громада в особі уповноважених органів. Тобто, їх частка у статутному фонді цих підприємств перевищує 25 відсотків. 

Крім того, ст. 8 Господарського кодексу України передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання. 

Таким чином, оскільки засновники комунальних підприємств не є суб’єктами господарювання і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, спрощена система оподаткування не може поширюватись на зазначені підприємства. 


36. Яку кількість працівників слід зазначати в графі ”Працювало за трудовими договорами” податкового розрахунку за ф. 1ДФ, якщо протягом звітного періоду кількість працівників змінювалась у зв’язку із прийняттям та звільненням? 

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України  особи, які відповідно до Податкового кодексу України  мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. 

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4. 

Так, згідно з пунктом  3.7 розділу  III Порядку № 4 передбачено заповнення граф 6 та 7 для фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді (графа 6), які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді (графа 7). Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 6 та 7 не заповнюються. 

Навпроти напису «Працювало за трудовими договорами» в реквізитах податкового розрахунку проставляється кількість працівників, які працюють за трудовими договорами. 

При цьому, якщо, наприклад, станом на 01.04.2015 року за трудовими договорами працювало 30 осіб, а протягом звітного кварталу одна особа звільнилась, дві особи були прийняті на роботу, то фактично протягом звітного кварталу працювало 32 особи. 

Таким чином, якщо протягом звітного періоду кількість працівників змінювалась у зв’язку із прийняттям та звільненням з місця роботи, то в графі ”Працювало за трудовими договорами” податкового розрахунку за формою 1ДФ слід зазначати максимальну кількість працівників, які фактично працювали за трудовими договорами протягом звітного кварталу. 


37. Чи потрібно здійснювати перерахунок та утримувати податок на доходи фізичних осіб із середнього заробітку працівника, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, у разі його смерті? 

Підпунктом 169.4.3 пункту 169.4 статті  169 Податкового кодексу України роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги. 

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати. 

Проте відповідно до пункту 162.3 статті 162 Податкового кодексу України  у разі смерті платника податку податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає. 

Водночас, згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України  особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.  

Отже, у разі смерті працівника, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, роботодавець, який несе відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, здійснює перерахунок сум нарахованих доходів та утриманого податку такого працівника для визначення правильності оподаткування за будь-який період. 


38. Яка штрафна санкція передбачена за порушення норм щодо застосування  податкової соціальної пільги з податку на доходи фізичних осіб? 

Відповідно до підпункту 169.2.4 пункту 169.2 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України якщо платник податку порушує норми пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України, внаслідок чого, зокрема, податкова соціальна пільга застосовується також під час отримання інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється. 

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, - за рахунок наступних виплат. Якщо сума недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника податку.  При цьому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються. 


39. Яким чином сплачувати податок на доходи фізичних осіб та подавати звіт за формою 1ДФ фізичній особі - підприємцю, яка є роботодавцем, у зв’язку з мобілізацією до Збройних Сил України? 

Відповідно до пункту 25 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України - самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, на весь період їх військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу  IV Податкового кодексу України. 

Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу ДФС за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації). 

Якщо самозайнята особа, призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов’язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа. 

Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована самозайнята особа у заяві, передбаченій у пункті  25 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, зазначає дані про суми нарахованого та утриманого уповноваженою особою податку з найманих працівників протягом строку військової служби самозайнятої особи. 

Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників та інших фізичних осіб, подається демобілізованою самозайнятою особою у порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених Податковим кодексом України . 

Пункт 25 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 ”Про часткову мобілізацію”, затвердженим Законом України ”Про затвердження Указу Президента України ”Про часткову мобілізацію”. 


40. Яку суму коштів необхідно відображати в податковому розрахунку за формою 1ДФ (всю суму коштів, що видані на відрядження або підзвіт, чи тільки суму коштів, що не повернуті своєчасно)? 

Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, у тому числі надміру витрачені та не повернуті у встановлені законодавством строки відображаються у податковому розрахунку за формою 1ДФ під ознакою доходу «118». 

Згідно з підпунктом  164.2.11 пункту 164.2 статті  164 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України. 

При цьому підпунктом 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України  передбачено, що не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України. 

Нормами пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. 

Враховуючи викладене вище, в податковому розрахунку за ф. 1 ДФ під ознакою доходу «118» відображаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, які надміру витрачені та не повернуті в установлені законодавством строки. 


41. Який порядок заповнення податкового розрахунку за формою 1ДФ при виплаті доходу на користь фізичної особи у вигляді поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу «153» та чи необхідно заповнювати графу 3а та графу  3, або лише графу 3? 

Згідно з підпунктом  165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку. 

Відповідно до пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4: 

у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні; 

у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом; 

у графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством; 

у графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету. 

Отже, при виплаті доходу на користь фізичної особи у вигляді поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу «153» в податковому розрахунку за ф. 1ДФ відображається сума нарахованого доходу у графі 3а, сума виплаченого доходу - у графі 3, а у графі 4а (нарахований податок на доходи фізичних осіб) та графі 4 (перерахований податок на доходи фізичних осіб) проставляються нулі. 


42. В яких випадках є обов’язковим застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку III групи? 

Відповідь: Відповідно до змін, внесених до Податкового кодексу України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій суб’єктами господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки за товари (послуги), з 01.07.15 року при продажу товарів, наданні послуг (у тому числі в мережі Інтернет), для категорії платників, що сплачують єдиний податок та знаходяться на III групі застосування РРО є обов’язковим. Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку РК. 

Слід також відмітити, що згідно п. 296.10 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку  II і III (фізичні особи - підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій. 


43. Чи вважається електронний таксометр РРО? 

Відповідь: Відповідно до ст. 2 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” електронний таксометр - реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування тарифів за проїзд та облік вартості наданих послуг з перевезень пасажирів. На території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника. 


44. У разі якщо фізична особа-підприємець працює  на загальній системі оподаткування чи необхідно відповідно до прийнятих змін застосовувати РРО? 

Відповідь: Відповідно до п.1 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій  з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. 

Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій затверджено Постановою КМ України, від 23.08.2000 року  № 1336. 


45. Як проводяться розрахунки через РРО за товари, які отримує покупець за допомогою подарункового сертифіката? 

Відповідь: Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. 

Відповідно до Порядку  реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом  Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року  № 417, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом, зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну. 

Слід зауважити, що реєстрація продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ на повну суму проведеної операції видається особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяги введені в режимі реєстрації. 


46. Чи передбачено застосування РРО фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність? 

Відповідь: Відповідно до ст.9,10 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної, фінансової політики. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності. 

Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 року  № 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" п.2 якого встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим: в сумі 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності. 


47. Чи повинні застосовувати фізичні особи-підприємці на спрощеній системі оподаткування РРО? 

Відповідь: З 01.07.2015 р. при продажу товарів, наданні послуг (в тому числі в мережі Інтернет), для категорії платників, що сплачують єдиний податок та знаходяться на ІІІ групі застосування РРО є обов’язковим. Для платників єдиного податку ІІ групи такі зміни настають з 01.01.2016 року. 

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року  № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку РК. 

Слід відмітити, що згідно п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку ІІ і ІІІ (фізичні особи-підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібно роздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій. 


48. Яким чином здійснюється опломбування РРО та чи потрібно надавати копію довідки про опломбування до органу державної фіскальної служби? 

Відповідь: Відповідно до пункту 7 розділу II Порядку опломбування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року № 417 після опломбування центр сервісного обслуговування видає (або доповнює) суб’єкту господарювання довідку про опломбування реєстратор розрахункових операцій за формою № 1-ЦСО . 

Довідка про опломбування складається у двох примірниках, один з яких надається суб’єкту господарювання, другий зберігається у Центрі сервісного обслуговування, що здійснив опломбування. У довідці про опломбування зазначаються дані щодо відповідності конструкції та програмного забезпечення РРО документації виробника, а також щодо переведення РРО у фіскальний режим роботи. Дані про суб’єкта господарювання заносяться з довідки про резервування фіскального номера РРО. 

Копію кожної довідки про опломбування, виданої Центром сервісного обслуговування, суб’єкт господарювання повинен подати до органу ДФС за місцем реєстрації РРО. 


49. Яким чином здійснюється скасування реєстрації касового апарату? 

Відповідь: Відповідно до глави 4 розділу II Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року № 417, заяву про скасування реєстрації суб’єкт господарювання подає до органу ДФС за місцем реєстрації реєстратора розрахункових операції. 

Перед скасуванням реєстрації РРО його необхідно розпломбувати в Центрі сервісного обслуговування (ЦСО), з яким суб’єктом господарювання укладено договір про технічне обслуговування та ремонт РРО. 

Разом із заявою про скасування реєстрації суб’єкт господарювання надає довідку ЦСО про розпломбування РРО (крім випадків установлення невідповідності конструкції та програмного забезпечення РРО документації виробника) та повертає органу ДФС реєстраційне посвідчення. Процедура розпломбування РРО в ЦСО за можливості проводиться і для РРО, щодо яких органом ДФС прийнято рішення про примусове скасування реєстрації. 

У разі викрадення РРО для скасування його реєстрації суб’єкт господарювання разом із заявою про скасування реєстрації надає копію відповідного документа органу внутрішніх справ. У заяві про скасування реєстрації зазначається спосіб отримання довідки про скасування реєстрації РРО за формою № 6-РРО: поштою або безпосередньо в органі ДФС. 

Посадова особа органу ДФС протягом п’яти календарних днів з дня отримання заяви про скасування реєстрації, довідки ЦСО про розпломбування РРО та реєстраційного посвідчення або прийняття рішення органу доходів і зборів про скасування реєстрації РРО проводить скасування реєстрації РРО шляхом внесення реєстраційного запису до інформаційної системи ДФС та надає суб’єкту господарювання довідку про скасування реєстрації, що засвідчує скасування реєстрації РРО. 

У разі якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням органу ДФС, копія довідки про скасування реєстрації направляється ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО. ЦСО, включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді, органом ДФС може бути надіслано повідомлення про скасування реєстрації РРО в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку. 

Орган ДФС за місцем реєстрації РРО не пізніше одного місяця з дня виникнення підстав для скасування реєстрації РРО, визначених у підпунктах 4 - 10 пункту 1 цієї глави, приймає рішення про скасування реєстрації РРО у разі, якщо суб’єктом господарювання не подано заяву про скасування реєстрації та такі підстави залишилися актуальними. Орган ДФС за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених підпунктами 2 та 3 пункту 1 цієї глави, попереджає суб’єкта господарювання за місяць до настання строку про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО. Скасування реєстрації РРО проводиться органом ДФС не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО. 

Документи, визначені у цій главі, можуть бути подані та отримані відповідальною особою суб’єкта господарювання або самим суб’єктом господарювання - фізичною особою - підприємцем, а також через уповноважену особу за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та належним чином оформленої довіреності на проведення скасування реєстрації РРО. 


50. Щодо використання РРО при реалізації продукції власного виробництва 

Відповідь: підпунктом 1  ст. 9 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку. 

Відповідно до п.9 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265 тимчасово, до 01.07.2015 року, суб’єкти господарювання звільняються від санкцій за порушення вимог цього Закону при наданні послуг у разі проведення розрахунків у касах з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку. 

Дозволяється до 01.01.2016 року використання електронних контрольно-касових апаратів, введених в експлуатацію до 01.01.2015 року, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді та подають до контролюючих органів дротовим або бездротовими каналами зв’язку тільки інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або безготівковій формі, яка міститься в їх фіскальній пам’яті, і при цьому не подають електронних копій розрахункових документів. 




ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС  у м. Києві 

01.07.2015 16:01