>
Тел.: +38(044)451-85-71
email: radnukdz@gmail.com
Передплатний індекс 89613

Календарь

ПНВТСРЧТПТСБВС
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Новини

ОСТАННІ НОВИНИ:

17.12.2018cal

17.12.2018

Урахування плати за супутні послуги з електропостачання


при розрахунках за спожиту електричну енергію не побутовими споживачами

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
17.12.2018cal

Як закупити електричну енергію, як універсальну послугу?


Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
17.12.2018cal

Звертаємо увагу, що 14 грудня постановою НКРЕКП


було встановленотарифи на послугипостачальника «останньої надії»

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
14.12.2018cal

14.12.2018

Постанова НКРЕКП


Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2019 рік

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
14.12.2018cal

Постанова НКРЕКП


Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2019 рік

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...

Питання-відповіді щодо оподаткування податками та зборами



Питання-відповіді щодо оподаткування податками та зборами


1. Сума надміру витрачених коштів, видана на відрядження або під звіт фізичній особі, яка не повернута такою особою в установлені законодавством терміни, є об’єктом оподаткування військовим збором

     ДПІ у Печерському районі повідомляє, що відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями.

     Так, пунктом 140.1.7 п.п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України визначено склад витрат на відрядження я фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із відповідним платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена,.за виключенням витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляютьсяу відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, які визначені постановоюКабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 (далі – Постанова № 98).

     Наказом Міндоходів України від 24.12.2013 № 845 затверджено Порядок складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі – Порядок) відповідно до п. 2 якого

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

     За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання Звіту.

     При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі - платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання Звіту не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з’ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

     Об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України ).

     Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст.. 168 Податкового кодексу України для податку на доходи фізичних осіб, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України (1,5 відсотка від об’єкта оподаткування). 

     Враховуючи вище викладене, сума надміру витрачених коштів, видана на відрядження або під звіт фізичній особі, яка перебуває у трудових відносинах із відповідним платником податку – СГД, не повернута такою особою в установлені законодавством терміни, є об’єктом оподаткування військовим збором.


2. Метод визначення вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів 

 У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Це визначено згідно із ч.1 ст.59 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ). 

Відповідно до ч.2 ст.59 МКУ при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом ДФС вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у ст.59 МКУ. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 

1) фізичні характеристики; 

2) якість та репутація на ринку; 

3) країна виробництва; 

4) виробник. 

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам ч.2 ст.59 МКУ (ч.3 ст.59 МКУ). 

Разом з тим, ч.1 ст. 61 МКУ визначено, що товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. 

Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються (ч.2 ст.61 МКУ). 

Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні (ч.3 ст.61 МКУ). 

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у загальнодоступному інформаційно - довідковому ресурсі (веб – портал ДФС, вкладинка «Інформаційно - довідковий ресурс», дане роз’яснення у категорії 202.05). 





    3. Щодо визначення дати   виникнення права на податковий кредит  платника ПДВ

  ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п.198.2 ст.198 р.V Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

     -дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

     -дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

     Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п.187.8 ст.187 Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

     Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем. 

     Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). 

     Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.


4. Відображення  коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, які надміру витрачені та не повернуті в установлені законодавством строки

    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, у тому числі надміру витрачені та не повернуті у встановлені законодавством строки відображаються у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ під ознакою доходу «118».

     Згідно із п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу. 

    При цьому, відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу не включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

     Нормами п. 170.9 ст. 170 Кодексу визначено порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

     Враховуючи викладене вище, в податковому розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1 ДФ, під ознакою доходу «118», відображаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, які надміру витрачені та не повернуті в установлені законодавством строки.


5. Які документи є  підставою для нарахування  податкового кредиту, 

крім податкових накладних

     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що відповідно до п. 201.11 ст. 201 р. V Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

     а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

     б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

     У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

     Згідно із п. 201.12. ст. 201 Кодексу у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

     Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов’язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.


6. Щодо  уникнення подвійного нарахування ЄВ

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звертає Вашу увагу, що з метою уникнення подвійного нарахування єдиного внеску фізична особа - підприємець, яка виконує роботи (надає послуги) відповідно до укладених цивільно-правових договорів, повинна надати суб’єктам господарювання копію документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи – підприємця (виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якій зазначаються основні види діяльності). 

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи - підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. 

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 458, зареєстрованого в Мін’юсті України від 25.09.2013 № 1646/24178, взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників ЄВ підтверджується випискою з ЄДР, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» із змінами та доповненнями. 

Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5. 

Відомості, що містяться в ЄДР, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно (п.1.6 розділу І Порядку № 1846). 

Згідно з п.1.7 розділу І Порядку № 1846 відомості, що сформовані програмними засобами ведення ЄДР, надаються, зокрема, у вигляді виписки з ЄДР. 

Отже, з метою уникнення подвійного нарахування ЄВ фізична особа - підприємець, яка виконує роботи (надає послуги) відповідно до укладених цивільно-правових договорів, повинна надати суб’єктам господарювання копію документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи – підприємця (виписку з ЄДР, в якій зазначаються основні види діяльності). 


7. Компенсація, нарахована роботодавцем працівнику за невикористані щорічні відпустки (під час та після звільнення), підлягає оподаткуванню військовим збором

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що компенсація, нарахована роботодавцем працівнику за невикористані щорічні відпустки (під час та після звільнення), підлягає оподаткуванню військовим збором. 

Так, відповідно до підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема, доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами. 

Нарахування збору здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 розділу IV Кодексу для податку на доходи фізичних осіб. Так, заробітна плата – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом. 

Згідно зі статтею 2 Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. 

Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. 

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. 

Таким чином, компенсація, нарахована роботодавцем працівнику за невикористані щорічні відпустки (під час та після звільнення), підлягає оподаткуванню військовим збором.




8. Які СГ є платниками екологічного податку  за утворення та тимчасове зберігання  радіоактивних відходів

     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що відповідно до п.240.1 ст.240 розділу VIIІ Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Згідно із п.240.3 ст.240 Кодексу не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) суб’єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які:

до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства - виробника такого джерела;

         здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов’язаної з такими відходами.

 Не є платниками податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, державні спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та захоронення тих радіоактивних відходів, що знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно-забруднених об’єктів (п.240.4. ст.240. Кодексу).


9. Щодо визначення  суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню

ДПІ у Печерськомуму районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформує, що згідно із п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. 

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України). 

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України). 

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то: 

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; 

б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України). 


10. Порядок оподаткування ПДВ послуг, пов’язаних з рухомим майном

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  інформує, що підпунктом «б» п.185.1 ст.185 р.V Податкового кодексу України визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

     Відповідно до пп.186.2.1 п.186.2 р. V Податкового кодексу, місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, а саме:

     а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

     б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

     в) послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

     г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном.

     Таким чином, якщо платником ПДВ постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, здійснюється на митній території України, то такі послуги підлягають оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою, у разі, постачання даних послуг за межами митної території України - такі послуги не підпадають під об’єкт оподаткування.




11. Щодо сплати військового збору до бюджету

    Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

     Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 Кодексу  (п.п. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу).

     Згідно з п. 171.1 ст. 171 Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є: роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; податковий агент з інших доходів, визначених п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу, які є об’єктом оподаткування військовим збором.

     Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу).




12.До уваги платників податків! Права перевізників товарів 

    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що  згідно із ч.1 ст.191 Митного кодексу України перевізники мають право:

     1) не приймати для перевезення між органами доходів і зборів товари у разі оформлення митних та/або транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України;

     2) замінювати моторний транспортний засіб, попередньо повідомивши орган доходів і зборів призначення про причини такої заміни (технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність);

     3) замінювати уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до органу доходів і зборів призначення, попередньо повідомивши цей орган про причини такої заміни (стан здоров’я, візові питання, вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення);

     4) з дозволу органу доходів і зборів призначення вивантажувати товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму. У такому разі витрати на вивантаження та зберігання товару відшкодовуються його власником;

     5) отримувати роз’яснення причин відмови у митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та перелік заходів, яких необхідно вжити для їх усунення.

     Перевізники зобов’язані:

     1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR);

     2) у строк, встановлений ст.95 Митного кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;

     3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу органу доходів і зборів;

     4) у разі прибуття до органу доходів і зборів призначення у неробочий час забезпечувати схоронність товарів і вживати визначених органом доходів і зборів заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю (ч.2 ст.191 Митного кодексу).


13. Щодо  збору за користування радіочастотним ресурсом України 

ДПІ у Печерському районі нагадує, що відповідно до пункту 321.1 статті 321 розділу XV Податкового кодексу України базовий звітний період для збору за користування радіочастотним ресурсом України дорівнює календарному місяцю. 

Платники збору обчислюють суму збору виходячи з виду радіозв’язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо (пункт 321.3 стаття 321 Податкового кодексу України). 

Ставки збору у розрізі видів радіозв’язку та діапазонів радіочастот наведені у статті 320 Податкового кодексу України. 

Так, згідно із пунктом 321.4 статті 321 Податкового кодексу України платники збору, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують збір починаючи з дати видачі ліцензії. 

У разі продовження терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України збір сплачується з початку терміну дії продовженої ліцензії. 

Інші платники збору сплачують збір починаючи з дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Сплата збору здійснюється платниками збору з дати видачі першого дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою в даній смузі радіочастот у відповідному регіоні незалежно від загальної кількості дозволів, наданих платнику збору в такій смузі радіочастот у певному регіоні. 

Форма розрахунку встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України (пункт 321.6 статті 321 Податкового кодексу України). 

Розрахунки збору подаються платниками збору до контролюючих органів у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (пункт 321.5 статті 321 Податкового кодексу України). 

Податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подаються за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця (підпункт 49.18.1 пункт 49.18 статті 49 Податкового кодексу України). 

Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного звітного періоду, за місцем податкової реєстрації (пункт 322.1 статті 322 Податкового кодексу України). 

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковим кодексом України (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України). 


14. Особи, які мають право виступати декларантами

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України декларантами мають право виступати:

     1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;

     2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

     Згідно з ч.2 ст. 265 Митного кодексу України декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України:

     1) громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності;

     2) особами, які мають пільги згідно із статтями 383 - 386, 388, 389, 391, 392 Митного кодексу України, - товарів, у зв’язку із ввезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;

     3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, ввезених для власних потреб таких представництв;

     4) іноземними перевізниками - товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом;

     5) інших випадків, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.

     Підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України (ч. 3 ст. 265 Митного кодексу України).

     Громадяни можуть бути декларантами після досягнення ними 16-річного віку (ч. 4 ст. 265 Митного кодексу України).

     Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені (ч. 5 ст. 265 Митного кодексу України).

     Декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями (ч. 6 ст. 265 Митного кодексу України).


ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві

12.01.2015 16:16