>
Тел.: +38(044)451-85-71
email: radnukdz@gmail.com
Передплатний індекс 89613

Календарь

ПНВТСРЧТПТСБВС
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Новини

ОСТАННІ НОВИНИ:

17.12.2018cal

17.12.2018

Урахування плати за супутні послуги з електропостачання


при розрахунках за спожиту електричну енергію не побутовими споживачами

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
17.12.2018cal

Як закупити електричну енергію, як універсальну послугу?


Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
17.12.2018cal

Звертаємо увагу, що 14 грудня постановою НКРЕКП


було встановленотарифи на послугипостачальника «останньої надії»

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
14.12.2018cal

14.12.2018

Постанова НКРЕКП


Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2019 рік

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...
14.12.2018cal

Постанова НКРЕКП


Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2019 рік

Рейтинг: 0
Коментарі: 0
Рейтинг: 0  
Комментарии: 0
Читати всю статтю ...

Митне законодавство



1. Які визначені критерії достатньої переробки товару?

Відповідь: Згідно із ч.1 ст.40 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі- МКУ) у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями ст.40 МКУ.

     Частиною 2 ст.40 МКУ визначено, що критеріями достатньої переробки є:

     1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

     2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

     3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

     Критерії достатньої переробки, визначені в п.2 і 3 ч.2 ст.40 МКУ, для конкретних товарів встановлюються та застосовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.40 МКУ).

     Якщо стосовно конкретного товару такі критерії достатньої переробки, як правило адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків (ч.4 ст.40 МКУ).

     У разі застосування правила адвалорної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні (ч.5 ст.40 МКУ).


2. В які строки  приймається попереднє рішення при визначенні країни походження  товарів?

Відповідь: Відповідно до п. 4 ст. 23 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлено, що попередні рішення можуть прийматися з питань:

     1) класифікації товарів (у тому числі комплектних об’єктів, що постачаються

в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду) згідно з УКТ ЗЕД;

     2) визначення країни походження товарів;

     3) надання у випадках, передбачених цим Кодексом, дозволу на поміщення товарів в окремі митні режими.

     Попереднє рішення про визначення країни походження товару приймається в строк, що не перевищує 150 днів з дня отримання органом доходів і зборів відповідного звернення за умови, що декларантом або уповноваженою ним особою повідомлено всі необхідні для прийняття такого рішення дані про товар (п.5 ст.23 МКУ).

      Строк дії попереднього рішення становить три роки з дати його винесення, якщо факти та умови (у тому числі правила визначення походження товарів), на основі яких було прийнято це рішення, залишатимуться незмінними (п.6 ст.23 МКУ).

     Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України у порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2012 № 737, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 12.07.2012 за № 1176/21488.

     При непідтверджені відомостей про заявлену країну походження товару у митній декларації орган доходів і зборів оформлює картку відмови із зазначенням причин такої відмови у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672. При цьому рішення про визначення країни походження товарів не приймається.


3.Як визначається митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України?

Відповідь: Згідно ч.1. ст.51 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

     Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл.9 МКУ (ч.2 ст.51 МКУ).

     Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями ст.65 та ст.66 МКУ (ч.3 ст.51 МКУ).

     Під час визначення митної вартості носіїв інформації, які імпортуються, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, ураховується лише вартість носія інформації за умови виділення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості програмного забезпечення та/або вартості носія (ч.4. ст.51 МКУ).

     Відомості щодо вартості програмного забезпечення та/або вартості носія повинні базуватися на документально підтверджених даних.

     При цьому слід ураховувати, що:

     1) термін ”носій інформації” не стосується інтегральних мікросхем, напівпровідників та інших подібних пристроїв чи виробів, в які інкорпоровані такі інтегральні мікросхеми чи пристрої;

     2) термін ”програмне забезпечення” не стосується звукових, кіно- та відеозаписів.

     У випадках, встановлених МКУ, митна вартість товарів може бути визначена до перетину товаром митного кордону України (ч.6 ст.51 МКУ).


4.В яких випадках застосовується метод  визначення митної вартості на основі  віднімання вартості?

    Відповідь:  Згідно із ч. 1 ст. 62 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень ст. 58 - 61 МКУ (метод визначення вартості за ціною договору (контракту), метод визначення вартості зо ціною договору щодо ідентичних товарів і метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст. 62.1 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст. 62 та ст. 63 МКУ може бути зворотною.


5. Як визначається митна вартість товарів  на основі додавання  вартості  (обчислена вартість)?

Відповідь: Згідно із ч. 1 ст. 63 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

     1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

     2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

     3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

     Посадова особа органу доходів і зборів не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 63 МКУ, може бути перевірена в країні - виробникові товарів уповноваженими органами України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни - виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки (ч. 2 ст. 63 МКУ).


6. Як декларант або уповноважена ним особа  здійснює заявлення митної вартості товарів?

Відповідь:   Згідно із ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому р.VIII МКУ та гл.8 МКУ.

     Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:

     1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

     2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

     3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.2 ст.52 МКУ).

     У випадках, визначених МКУ, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч.4 ст.52 МКУ).

     У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч.8 ст.52 МКУ).

     Відомості, зазначені у ч.8 ст.52 МКУ, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.9 ст.52 МКУ).

     Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.10 ст.52 МКУ).

     Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» затверджено форму декларації митної вартості.

     Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують (ч.11 ст.52 МКУ).


7. Які документи подає декларант або уповноважена ним особа  для підтвердження заявленої митної вартості товарів?

Відповідь:Згідно із ч.1. ст. 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

     Частиною 2 ст .53 МКУ визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів:

     1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст.52 МКУ,

та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

     2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

     3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

     4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

     5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

     6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

     7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

     8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.




8. Чи включається вартість транспортно-експедиторських послуг , пов’язаних з перевезенням товарів на митній території України, до митної вартості товарів?

Відповідь: Згідно із п.п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті

за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати

не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

     Відповідно до ч. 3 п. 2 ч. 11 ст. 58 МКУ, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості товарів за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена

за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

     Згідно з п. 4 ст. 306 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436 – IV транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов’язаним з перевезенням вантажу.

Законом України від 01.07.2004 № 1955 – IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність – це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

     Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі – Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

     Підпунктом 8 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов’язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема: оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

     Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортних вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозподіленої до та після перетину митного кордону України, може розглядатись в кожному окремому випадку, виходячи з виду транспортно-експедиторської послуги, яка надається експедитором.


9. Як здійснюється контроль правильності визначення митної вартості товарів?

Відповідь:  Згідно із ч.1 ст.54 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

     Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МКУ (ч.2 ст.54 МКУ).

     За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МКУ (ч.3 ст.54 МКУ).

     У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МКУ).


10. У яких випадках застосовується визначення вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів?

Відповідь: Згідно із ч.1 ст.59 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

     Відповідно до ч.2 ст.59 МКУ при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у ст.59 МКУ При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

     1) фізичні характеристики;

     2) якість та репутація на ринку;

     3) країна виробництва;

     4) виробник.

     Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам ч.2 ст.59 МКУ (ч.3 ст.59 МКУ).

     Разом з тим, ч.1 ст. 61 МКУ визначено, що товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

     Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються (ч.2 ст.61 МКУ).

     Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні (ч.3 ст.61 МКУ).




11. У яких випадках  здійснюється  огляд та переогляд  ручної  поклажі та багажу?

Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 339 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю, зазначеним у частині першій ст. 319 МКУ, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, орган доходів і зборів має право провести огляд, а в разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.

     Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи (ч. 2 ст. 339 МКУ).

     Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюються:

     1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей, тварин та рослин, а також довкілля;

     2) якщо громадянин або уповноважена ним особа не з’явилися протягом одного місяця з дня надходження до митниці призначення несупроводжуваного багажу;

     3) у разі залишення на території України ручної поклажі, багажу з порушенням зобов’язання про їх транзит через територію України (ч. 3 ст. 339 МКУ).

     Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання (ч. 4 ст. 339 МКУ).

     Про здійснення огляду та переогляду складається акт, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 636, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 за № 1004/21316.

     Один примірник акта огляду (переогляду) передається громадянину або уповноваженій ним особі або представнику підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання (ч. 6 ст. 339 МКУ).


12. Які особливості здійснення митного контролю міжнародних поштових експрес –відправлень, що переміщуються через митний кордон україни?

Відповідь: Згідно із ч.7 ст.233 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) міжнародні поштові (крім тих, що переміщуються через територію України транзитом) та експрес-відправлення переміщуються через митний кордон України після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих відправленнях.

     Оператори поштового зв’язку та експрес-перевізники на вимогу органу доходів і зборів пред’являють відправлення для здійснення митного огляду. Способи такого пред’явлення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну полвтику. Як правило, при проведенні митного огляду товарів, що переміщуються (пересилаються) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, органи доходів і зборів використовують технічні засоби митного контролю (ч.8 ст.233 МКУ).

     Органи доходів і зборів не вимагають пред’явлення для митного контролю листів, поштових карток та секограм. За наявності достатніх підстав вважати, що в зазначених відправленнях містяться товари, щодо яких законодавством встановлено заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також за результатами проведення митного огляду на підставі вибіркових або випадкових перевірок органи доходів і зборів мають право вимагати пред’явлення зазначених відправлень. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.233 МКУ).

     При надходженні міжнародного експрес-відправлення до митниці призначення посадова особа цієї митниці здійснює підтвердження з відміткою на супровідних документах, що експрес-перевізник виконав узяті на себе зобов’язання щодо доставки та пред’явлення цього експрес-відправлення. Допускається з дозволу органу доходів і зборів та під його контролем зберігання експрес-перевізником або його повіреним експрес-відправлень до завершення їх митного оформлення (ч.11 ст.233 МКУ).

     Оператори поштового зв’язку, експрес-перевізники чи їх повірені зобов’язані за свій рахунок пред’являти органам доходів і зборів для здійснення митного контролю міжнародні поштові та експрес-відправлення, що переміщуються через митний кордон України (ч.12 ст.233 МКУ).


13. Який порядок переміщення на митну територію домашніх тварин?

Відповідь:Згідно із ст. 375 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI

зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) домашні тварини, що ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають письмовому декларуванню та застосуванню до них заходів контролю, визначених законом.

Письмове декларування домашніх тварин здійснюється з використанням митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов’язаних з провадженням підприємницької діяльності, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 431.

Крім того відповідно до Переліку товарів, що підлягають державному контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) у разі переміщення їх через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 № 1031 зі змінами, живі тварини підлягають ветеринарно-санітарному контролю.

Вимоги до об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю

та нагляду, що переміщуються через державний кордон України, визначені Законом України від 25.06.1992 № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» зі змінами (далі – Закон 2498). Згідно із ч. 1 ст. 85 Закону 2498 вантажі

з товарами, що ввозяться на територію України, зокрема, повинні:

супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних державним інспектором ветеринарної медицини країни походження, як це передбачається відповідними ветеринарно-санітарними заходами;

у разі ввезення на територію України живих тварин – походити з країн або зон, які є вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих Міжнародним епізоотичним бюро (Всесвітньою організацією охорони здоров’я тварин), – із зон з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню, в межах країни походження та не транспортуватися через територію, щодо якої існують обмеження, підтверджені відповідною міжнародною організацією або ветеринарною адміністрацією країни походження чи транзиту.

Вимоги до перевезення тварин авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом встановлені Правилами транспортування тварин, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402


14. Який порядок  переміщення лікарських засобів  громадянами через митний кордон України?


Відповідь:Пунктом 19 частини 1 статті 370 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, зі змінами та доповненнями, встановлено:

     лікарські засоби, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України, вважаються особистими речами.

     Обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України лікарських засобів та спеціального дитячого харчування встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 458, згідно з пунктом 1 якої громадяни можуть ввозити на митну територію України лікарські засоби, які переміщуються в ручній поклажі та/або в супроводжуваному або несупроводжуваному багажі громадянина, в таких обсягах:

     у кількості, що не перевищує п’яти упаковок кожного найменування на одну особу (крім лікарських засобів, що містять наркотичні чи психотропні речовини);

     у кількості, що не перевищує зазначену в наявному в особи рецепті на такий лікарський засіб, виданому на ім’я цієї особи та засвідченому печаткою лікаря та/або закладу охорони здоров’я.


15.Який порядок і умови вивезення  за межі митної території України музичних інструментів?

Відповідь:Порядок переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України громадянами встановлений Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ).

Порядок переміщення через державний кордон України культурних цінностей, регулюється:

Законом України від 21 вересня 1999 року № 1068-XIV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» зі змінами (далі – Закон 1068);

Інструкцією про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженою наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 № 258, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.07.2002 за № 571/6859 (далі – Інструкція 258).

Законодавством України не встановлено заборон на переміщення громадянами через митний кордон України музичних інструментів (крім унікальних та рідкісних, які згідно із Законом 1068 відносяться до культурних цінностей).

Переносні музичні інструменти у кількості не більше двох штук, які відносяться до особистих речей, при переміщенні (пересиланні) громадянами через митний кордон України, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно, або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а також від застосування до них видів державного контролю (ст. ст. 369, 370 МКУ).

При переміщенні через митний кордон України музичних інструментів, що є культурними цінностями, органами доходів і зборів здійснюється контроль у пунктах пропуску через державний кордон України у формі попереднього документального контролю (ч. 2 ст. 561 МКУ).

Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється (ст. 13 Закону 1068).

Не потрібен дозвіл Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України на вивезення (тимчасове вивезення) музичних інструментів (за наявності одного з документів: фабричний паспорт, торгова квитанція, чек, ярлик на інструменті тощо), що виготовлені після 1950 року, у т.ч.:

фабричні серійні музичні інструменти вітчизняного та зарубіжного виробництва;

механічні та електромузичні інструменти фабричного виробництва (д. 1 до Інструкції 258).

При цьому, згідно із п. 4 наказу Міністерства культури і мистецтв України від 24.09.2003 № 595 «Про затвердження зразків паспортів на смичкові музичні інструменти і смички та переліку державних установ, яким надається право проведення державної експертизи смичкових музичних інструментів і смичків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2003 за № 920/8241 зі змінами, державну експертизу та видачу паспортів на смичкові музичні інструменти та на смички здійснюють державні установи, заклади культури, навчальні заклади, яким надано право проведення державної експертизи музичних інструментів згідно з переліком, наведеним у п. 12 Переліку державних установ, закладів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 15.11.2002 № 647 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.12.2002 за № 948/7236.


16. Чи може громадянин замовити за кордоном набір кухонних ножів та ножів, що є робочим інструментом?

Відповідь: Частиною 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 367 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлено, що громадяни за умови дотримання вимог МКУ та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України та мають право пересилати товари через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях у порядку, встановленому гл. 36 МКУ, крім товарів, заборонених до такого пересилання.

     Порядок перевезення зброї через державний кордон України визначено Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за № 637/3077, згідно з п.п. 8.11, 12.14 якої:

     холодна зброя - предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового заподіяння шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя в момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень, дія яких ґрунтується на використанні м’язової сили людини;

     холодна зброя перевозяться громадянами через митний кордон України на підставі дозволів на право перевезення зброї територією України, які видаються МВС України, ГУМВС, УМВС.

     Відповідно до п. 37 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати холодну зброю та інші предмети, спеціально призначені для нападу та оборони.

     Враховуючи зазначене, чинним законодавством не встановлено заборони на ввезення (пересилання) в Україну інструментів та ножів (крім тих, що належать до холодної зброї).




17. Які особливості переміщення  громадянами транспорт засобів на митну територію України?

Відповідь: Згідно із ч. 1 ст. 365 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) громадяни за умови дотримання вимог МКУ та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

     Положеннями ст. 2-3 Закону України від 06.07.2005 № 2739-IV «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» зі змінами встановлено:

     пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні транспортних засобів за кодами товарних позицій 8701 20, 8702, 8703, 8704, 8705 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД) як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію України, нових і таких, що були в користуванні, здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам: не нижче рівня „ЄВРО-3” – з 1 січня 2013 року, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до дати введення екологічних норм не нижче рівня «ЄВРО-3» як обов’язкових;

     документом, що засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, є сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України, що вказує, якому саме рівню екологічних норм відповідає за конструкцією транспортний засіб («ЄВРО-2»-«ЄВРО-6» або іншому рівню).

     Особливості митного оформлення товарів за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, визначені ст. 377 МКУ. Відповідно до ч. 2 ст. 377 МКУ зазначені товари, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, підлягають обов’язковій сертифікації у випадках, встановлених законодавством для підприємств.      

Документи, що засвідчують відповідність таких товарів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, подаються органам доходів і зборів під час митного оформлення цих товарів з метою вільного обігу та уповноваженим органам під час їх державної реєстрації в Україні.

Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджені наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за № 1428/11708 (зі змінами).


18. Який порядок тимчасово ввезення громадянами товарів  на митну територію України?

Відповідь:Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2012 № 581, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.06.2012 за № 916/21228 при тимчасовому ввезенні на митну територію України товарів, що переміщуються в ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі та сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 1000 євро, які ввозяться через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та 500 євро та сумарна вага яких перевищує 50 кг, через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення пункти пропуску через державний кордон України, громадянами вноситься грошова застава в розмірі суми митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких товарів на митну територію України з метою вільного обігу.

     Згідно з ч. 5 ст. 379 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) дозволяється тимчасове ввезення на митну територію України домашніх тварин в кількості не більше 3 ссавців, 6 птахів, 20 акваріумних риб без застосування до них заходів гарантування, передбачених МКУ, та з поданням органам доходів і зборів документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.

     Частиною 7 ст. 379 МКУ визначається, що у разі вивезення товарів за межі митної території України в установлені строки грошова застава повертається громадянам. Порядок внесення та повернення грошової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.


19. Який поряд транзиту  товарі громадґнами  через митну территроію України?

Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 379 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) громадяни мають право ввозити з метою транзиту товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, за умови усного або, за бажанням власника цих товарів чи на вимогу посадової особи органу доходів і зборів, письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян.

     Пропуск через митний кордон України товарів (крім транспортних засобів особистого користування), сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують вищезазначені критерії, що ввозяться громадянами на митну територію України з метою транзиту, здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення (транзит) (ч. 2 ст. 379 МКУ).

     Строки ввезення товарів з метою транзиту встановлюються відповідно до ст. 95 МКУ (ч. 6 ст. 379 МКУ).

     У разі вивезення товарів за межі митної території України в установлені строки грошова застава повертається громадянам (ч. 7 ст 379 МКУ).


20. Чи підлягаються тимчасовому вивезення громадянином –резидентом транспортні засоби , які перебувають у заставі?

Відповідь: Відповідно до п. 53 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 (далі – Порядок 1388), транспортні засоби, на які згідно

із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до п. 25 Порядку 1388), до поїздок за кордон не допускаються.

     Довідково: згідно п. 25 Порядку 1388 державна реєстрація придбаних у розстрочку транспортних засобів проводиться із внесенням до свідоцтва про реєстрацію відповідного запису.


21. Як оподатковуються товари, що переміщуються громянамии у супроводжувальному багажі?

Відповідь:Відповідно до ч. 6 ст. 374 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються у несупроводжуваному багажі, підлягають усному декларуванню на підставі товаросупровідних документів та не є об’єктами оподаткування митними платежами.

     Товари (крім підакцизних), що переміщуються в несупроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, але не перевищує еквівалент 10000 євро, або переміщуються (пересилаються) без дотримання умов, передбачених ч. 5 ст. 374 МКУ, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України. Базою оподаткування для таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 150 євро (ч. 7 ст. 374 МКУ).

     Товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що переміщуються на митну територію України в несупроводжуваному багажі підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками МКУ і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України (ч. 8 ст. 374 МКУ).

     Водночас згідно із п. 1 ч. 10 ст. 374 МКУ при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами особисті речі, визначені ст. 370 МКУ.


22. Як оподатковуються товари, що надходять на адресу громадян у вантажному відправленні?

Відповідь: Частиною 8 ст. 374 Митного кодексу України від 13березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями встановлено, що товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, які переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.


23.Які особливості тимчасового ввезення громадянами –резидентами транспортних засобів особистого користування?

Відповідь:      Відповідно до ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 - VI зі змінами та доповненнями тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

     Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, розділом X МКУ.

     Громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов’язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.


24. Чи підлягають оподаткуванню товари, що вивозяться (пересилаються) громадянами за межі митної території України в зв’язку з виїздом на ПМЖ?

Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 371 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 - VI далі - МКУ) товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро (крім зазначених у частині другій цієї статті), не підлягають письмовому декларуванню при їх вивезенні (пересиланні) громадянами за межі митної території України.

     Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, при вивезенні (пересиланні) громадянами за межі митної території України, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, за умови, що ці товари вивозяться громадянами у зв’язку з їх виїздом за межі України на постійне місце проживання (ч. 4 ст. 371 МКУ).


25. Коли дозволяється зміна маркування на товарах та їх упаковці?

 Відповідь:    Відповідно до ч. 1 ст. 402 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року

№ 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) у процесі здійснення митного оформлення допускається зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на товарах або їх упаковці з метою усунення ознак порушень прав інтелектуальної власності за умови узгодження таких операцій з правовласником або на його вимогу. Такі операції здійснюються за рахунок правовласника або інших осіб за домовленістю з ними.

     За результатами операцій, зазначених у ч. 1 ст. 402 МКУ, складається акт про відсутність ознак порушення прав інтелектуальної власності, який підписується, у тому числі правовласником.

     Зміна маркування на товарах та їх упаковках відбувається відповідно до Порядку взаємодії підрозділів митниці при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 647, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2012 № 1033/21345 (далі – Порядок 647).

     Згідно з р. VIІ Порядку 647 за результатами проведення операцій, передбачених ч. 1 ст. 402 МКУ, складається акт про відсутність ознак порушення прав інтелектуальної власності за формою, наведеною у додатку 3 Порядку 647, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, правовласником та власником товару. Після підписання такого акта товар підлягає митному оформленню у встановленому законодавством порядку.


ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві


19.11.2014 12:16